П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/39873/24
Перша інстанція суддя Іванов Е.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, а саме:
- визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 09 грудня 2024 року № 155350021822;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди роботи 02 березня 1992 року по 14 червня 1994 року, а також періоди провадження підприємницької діяльності з 14 липня 1997 року по 31 грудня 2003 року, та з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року та з 01 жовтня 2023 року по 30 листопада 2024 року та призначити пенсію за віком з дня виникнення права, а саме починаючи з 21 серпня 2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року частково задоволено позов, а саме:
- визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 155350021822 від 09 грудня 2024 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02 березня 1992 року по 14 червня 1994 року в МП «Мрія»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 грудня 2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подано апеляційну скаргу, з доводами про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції прийнято помилкове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки позивач не має права на призначення пенсії по віку через відсутність достатньої кількості страхового стажу.
Крім того, пенсійний орган зазначає, що наявний у трудовій книжці період роботи позивача з 02 березня 1992 року по 14 червня 1994 року не підлягає врахуванню до страхового стажу позивача, оскільки відповідні записи зроблено неналежним чином.
В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, оскільки він має право на призначення спірної пенсії.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . 19 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії, яка за принципом екстериторіальності була передана для вирішення до ГУ ПФУ в Запорізькій області. За результатами розгляду заяви позивача 26 листопада 2024 року прийнято рішення №155350021822, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу 31 рік, тоді як страховий стаж позивача становить 25 років 08 місяців 29 днів, для визначення права - 28 років 11 місяців 10 днів. До страхового стажу не зараховано період навчання з 26 серпня 1981 року по 22 січня 1982 року, оскільки відсутній документ про зміну прізвища.
Вказане рішення позивачем не оскаржено.
В свою чергу, позивачем вдруге 03 грудня 2024 року подано заяву про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності була передана для вирішення до ГУ ПФУ в Хмельницькій області. За результатами розгляду заяви прийнято рішення № 155350021822 від 09 грудня 2024 року, яким відмовлено у призначенні пенсії, так як необхідний страховий стаж 31 рік , а в наявності страховий стаж становить 24 роки 8 місяців 28 днів, в тому числі для визначення права із врахуванням пункту 3-1 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне страхування» - 27 років 11 місяців 9 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 02 березня 1992 року по 14 червня 1994 року, оскільки назва підприємства у записі про прийняття на роботу (ОП «Мрія») відрізняється від назви на печатці (МП «Мрія»), якою засвідчено звільнення з роботи, запис про зміну назви відсутній. Періоди підприємницької діяльності з 09 вересня 1994 року по 31 грудня 2000 року, з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та документи підтверджуючі сплату страхових внесків до Пенсійного фонду, періоди підприємницької діяльності з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, з 30 червня 2023 року по 30 листопада 2024 року, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб, державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків. Також запропоновано надати документи про сплату страхових внесків (платіжні доручення, квитанції установ банків, документи що підтверджують поштові перекази, інформацію з ПФУ про сплату страхових внесків).
Між тим, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 28 серпня 1981 року, позивач 02 березня 1992 року прийнята на посаду продавця в порядку переведення із Об'єднання «Промтовари» до Орендного підприємства «Марія» за наказом № 1/к від 02 березня 1992 року та звільнена 14 червня 1994 року за власним бажанням за наказом № 9/к від 11 червня 1994 року, запис вчинений директором МП «Марія», засвідчений печаткою МП «Марія».
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВО1 № 344444 від 14 липня 1997 року, запис № 25560010001025499, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 14 липня 1997 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог, так як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного рішення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Згідно п. 1 Порядку № 637, Ооновним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Згідно п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Між тим, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.
Згідно п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії по віку, що прийнято у зв'язку з неможливістю підтвердження частини страхового стажу позивача на підставі наданої ним трудової книжки.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у межах доводів та вимог апеляційної скарги пенсійного органу, а також надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, позивач, досягнувши 60-річного віку, звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по віку за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В свою чергу, з аналізу вищевикладених положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи, у період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, за наявності страхового стажу не менше 31 року.
Між тим, на переконання пенсійного органу, позивач не мав необхідної кількості страхового стажу для призначення пенсії на момент його звернення.
Зокрема, пенсійним органом не зараховано період роботи позивача з 02 березня 1992 року по 14 червня 1994 року, занесений до трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки у записі про прийняття на роботу назва підприємства зазначена, як АП «МАРІЯ», а в записі про звільнення та на відповідній печатці, як МП «МАРІЯ».
На переконання пенсійного органу, відповідна обставина унеможливлює врахування вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача.
Між тим, колегія суддів зазначає, що особа не може нести негативних наслідків у вигляді позбавлення конституційного права на отримання пенсії у зв'язку з наявності недоліків у заповненій трудовій книжці, так як підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не обов'язкове дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В даному випадку, зазначений висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року (справа № 580/4012/19).
Аналогічним чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме на роботодавця, а не на працівника, покладено обов'язок з належного заповнення трудової книжки та внесення до неї інформації, зокрема про перейменування підприємства.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу позивача, а як наслідок колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність повторного розгляду поданої позивачем заяви та додатково наданих документів.
При цьому, судом першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог порушень матеріального і процесуального права не допущено, а наведені в скарзі відповідача доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук