П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/31490/24
Перша інстанція суддя Бойко О.Я.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області, а саме:
- визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області від 15 серпня 2024 року № 155250030163 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 08 серпня 2024 року;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 серпня 2024 року та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи водієм 3 класу автоколони № 2 з 07 серпня 1990 року по 31 березня 1992 року на Рубіжанському автотранспортному підприємстві № 10972; період ведення підприємницької діяльності з 01 червня 1994 року по 31 липня 1994 року та з 02 червня 1996 року по 01 січня 2001 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року задоволено позов, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області від 15 серпня 2024 року № 155250030163 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 08 серпня 2024 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 серпня 2024 року та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи водієм 3 класу автоколони № 2 з 07 серпня 1990 року по 31 березня 1992 року на Рубіжанському автотранспортному підприємстві № 10972; період ведення підприємницької діяльності з 01 червня 1994 року по 31 липня 1994 року та з 02 червня 1996 року по 01 січня 2001 року.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з доводами про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції прийнято помилкове рішення про задоволення позову, оскільки позивач не має права на призначення пенсії, так як він не має достатньої кількості страхового стажу.
Крім того, пенсійний орган зазначає, що наявний у трудовій книжці запис про період роботи позивача з 07 серпня 1990 року по 31 березня 1992 року не підлягає врахуванню до страхового стажу позивача, оскільки відповідний запис у трудовій книжці зроблений неналежним чином, а періоди ведення підприємницької діяльності - через відсутність доказів сплати страхових внесків.
В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 08 серпня 2024 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії, як учаснику бойових дій, відповідно до ст. 115 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До вказаної заяви позивач додав: паспорт громадянина України; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; трудову книжку серії НОМЕР_1 , 02 червня 1987 року -дата заповнення; посвідчення ветерана війни - учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 19 липня 2017 року; довідку про проходження військової служби, видану ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 серпня 2024 року № СД/2497; довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, видану Державною службою України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 23 липня 2024 року № 5703-2707/5707; витяги з наказів від 05 вересня 2016 року № 249 та від 26 червня 2017 року № 179; свідоцтво про Державну реєстрацію фізичної особи- підприємця серії ВОО № 022687.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, та прийнято оскаржуване рішення № 155250030163 від 15 серпня 2024 року, яким за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано періоди:
- роботи з 07 серпня 1990 року по 31 березня 1992 року у Рубіжанському автотранспортному підприємстві № 10972, за записами трудової книжки від 02.06.1987 серії НОМЕР_1 , оскільки в підставі внесення запису про звільнення не зазначено номер наказу про звільнення від 31 березня 1992 року (потребує уточнення довідкою);
- ведення підприємницької діяльності з 01 червня 1994 року по 31 липня 1994 року, з 02 червня 1996 року по 17 травня 2001 року, з 24 червня 2001 року по 19 серпня 2001 року, з 01 квітня 2002 року по 30 квітня 2002 року, з 16 лютого 2003 року по 30 квітня 2005 року, з 01 січня 2007 року по 05 березня 2007 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Таким чином, вказаним рішенням позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років та не долученням в повному обсязі сторінок паспорту.
Не погоджуючись прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення про задоволення позовних вимог, так як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного рішення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Особи, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій» з числа осіб, зазначених у статтях 10 і 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», продовжують користуватися правом на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до цього пункту, передбаченим для членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, без заміни відповідного посвідчення.
При цьому, згідно ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Згідно п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Між тим, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.
Згідно п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком, що прийнято у зв'язку з неможливістю підтвердження частини страхового стажу позивача на підставі наданих ним документів.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у межах доводів та вимог апеляційної скарги пенсійного органу, а також надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення дострокової пенсії за віком на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В свою чергу, відмовляючи у задоволенні заяви позивача пенсійним органом зроблено висновок, що позивач не має достатньої кількості страхового стажу, за наслідком неврахування частини стажу позивача до його страхового стажу на підставі наданих документів для призначення пенсії.
Так, пенсійним органом не зараховано період роботи позивача з 07 серпня 1990 року по 31 березня 1992 року на Рубіжанському автотранспортному підприємстві № 10972, що занесений до трудової книжки позивача, оскільки щодо наказу про звільнення із зазначеного підприємства від 31 березня 1992 року в трудовій книжці відсутня інформація про номер наказу.
На переконання пенсійного органу, відповідна обставина унеможливлює врахування вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача.
В свою чергу, колегія суддів наголошує, що особа не може нести негативних наслідків у вигляді позбавлення конституційного права на отримання пенсії у зв'язку з наявності недоліків у заповненій трудовій книжці, так як підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не обов'язкове дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В даному випадку, зазначений висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року (справа № 580/4012/19).
Крім того, колегія суддів враховує, що в умовах триваючих бойових дій на території Луганської області позивач об'єктивно позбавлений можливості надати уточнюючі довідки для додаткового підтвердження зазначеного запису у трудовій книжці.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу позивача.
Щодо висновку пенсійного органу про неврахування до трудового стажу позивача періодів здійснення підприємницької діяльності, колегія суддів зазначає наступне.
Так, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Згідно пп. 2 п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Крім того, згідно пп. 1 п. 3-1 розділу XV «Перехідні положення» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Так, згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач з 01 вересня 1992 року по 01 грудня 2005 року був зареєстрований фізичною особою-підприємцем у Луганській області.
При цьому, як встановлено судом першої інстанції, згідно листів Головного управління Державної податкової служби України у Луганській області № 11705/6/12-32-24-09-03 від 30 вересня 2024 року, Головного управління ПФУ у Луганській області № 1200-0605-8/25285 від 04 жовтня 2024 року, відповідні органи не мають можливості надати інформацію про сплату позивачем страхових внесків через тимчасову окупацію Луганської області.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач позбавлений можливості підтвердити спірний стаж ведення підприємницької діяльності додатковими документами, оскільки такі можуть бути видані лише на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з метою реалізації конституційного права позивача на отримання пенсійного забезпечення, відповідний стаж підприємницької діяльності позивача може бути зарахований до його страхового стажу, відповідно до наданих позивачем документів.
При цьому, судом першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог порушень матеріального і процесуального права не допущено, а наведені в скарзі відповідача доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року - без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук