П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/2888/25
Перша інстанція суддя Величко А.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року, у справі № 400/2888/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а саме:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо застосування з 01 січня 2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2025 року в розмірі без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію з 01 березня 2025 року після проведення її індексації без обмеження максимальним розміром з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року задоволено позов, а саме :
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 із застосуванням з 01 січня 2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та з 01 березня 2025 року без врахування індексації, передбаченої постановою КМУ від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити без обмеження максимального розміру нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та з 01 березня 2025 року виплату індексації, передбаченої постановою КМУ від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», з урахуванням раніше проведених виплат.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у даній справі, так як на виконання вимог ст. 46 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови КМУ № 1 від 03 січня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» пенсійним органом правомірно обмежено максимальний розмір пенсії позивача у 2025 році.
При цьому, як наголошує апелянт, зазначені нормативно-правові акти є чинними, діяли на момент виникнення спірних правовідносин, а як наслідок в обов'язковому порядку мали враховуватись при обчисленні розміру пенсії позивача.
З іншого боку, позивачем подано відзив на отриману скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок про необхідність задоволення позовних вимог.
Крім того, у відзиві міститься вимога про скасування рішення суду першої інстанції в частині висновку про здійснений судом розподіл понесених позивачем судових витрат.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідач з 01 січня 2025 року провів перерахунок розміру пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Також, з 01 березня 2025 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 209 від «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснено перерахунок пенсії позивача та нараховано індексацію у розмірі 1500,00 грн.
Після вказаного перерахунку, підсумок пенсії (з надбавками) позивача з 01 березня 2025 року склав 26602,14 грн, а з урахуванням максимального розміру призначено до виплати пенсію у розмірі 24168,57 грн.
Не погодившись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області при проведенні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позову, так як пенсійним органом протиправно обмежено розмір пенсії позивача, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 7 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
При цьому, Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року N 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 7 ст. 43 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи ст. 2 ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», що поширюють свою дію на ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
З іншого боку, згідно ст. 46 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Крім того, згідно п. 1 постанови КМУ від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова КМУ № 1), у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно п. 2 Постанова КМУ № 1, у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
Згідно п. 3 Постанова КМУ № 1, ця постанова набирає чинності з дня опублікування та застосовується з 1 січня 2025 року.
Також, згідно п. 1 постанови КМУ від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова КМУ № 209), з 01 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Колегією суддів встановлено, що позивачу призначено пенсію за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому, починаючи з 01 січня 2025 року позивачу обмежено максимальний розмір пенсії, з урахуванням відповідних коефіцієнтів пониження розміру пенсії, на підставі положень ст. 46 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік», п.1 Постанови КМУ №1.
Аналогічним чином, за наслідком обмеження максимального розміру пенсії позивача, починаючи з 01 березня 2025 року позивачу не здійснюється виплата підвищення до пенсії, що передбачене Постановою КМУ № 209.
В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, в межах доводів та вимог апеляційної скарги пенсійного органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, вперше обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців введено в дію ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому, відповідне обмеження у різних його редакціях двічі визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року та Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.
Приймаючи відповідні Рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку.
Тому, Конституційним Судом України зроблено висновок, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Між тим, як зазначено колегією суддів вище, аналогічне обмеження максимального розміру пенсії колишніх військовослужбовців введено також в дію ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зазначені приписи ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
В свою чергу, у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року (справа № 400/2085/19), від 20 липня 2022 року (справа № 340/2476/21), від 25 липня 2022 року (справа № 580/3451/21), від 30 серпня 2022 року (справа № 440/994/20), від 17 березня 2023 року (справа № 340/3144/21) та інших, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Крім того, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду, такі правові акти не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанова від 12 березня 2019 року, у справі № 913/204/18, постанова від 10 березня 2020 року, у справі № 160/1088/19).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чергове обмеження максимального розміру пенсії даній категорії громадян з 01 січня 2025 року, встановлене ст. 46 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою КМУ № 1, є протиправним.
При формуванні зазначеного висновку колегією суддів також враховано висновки Верховного Суду щодо застосування аналогічних норм права, викладені в постанові від 15 липня 2025 року (справа № 160/6306/25).
Між тим, судом першої інстанції при ухваленні свого рішення неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права не допущено.
Щодо вимог відзиву на апеляційну скаргу про скасування рішення суду першої інстанції в частині висновку про здійснений судом розподіл понесених позивачем судових витрат, з проведенням нового розподілу судових витрат, понесених при розгляді справи в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає.
Так, згідно ч. 2 ст. 304 КАС України, відзив на апеляційну скаргу має містити: 1) найменування суду апеляційної інстанції; 2) ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, за наявності, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги; 4) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу; 5) перелік матеріалів, що додаються.
З іншого боку, згідно п. 5 ч. 2 ст. 296 КАС України, в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції.
В даному випадку, позивачем не оскаржено рішення суду першої інстанції, в частині проведеного розподілу судових витрат, у встановленому КАС України порядку, шляхом подання окремої апеляційної скарги.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що відзив на апеляційну скаргу не може містити в собі вимог особи до суду апеляційної інстанції щодо скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, зазначені у відзиві вимоги до суду апеляційної інстанції не підлягають розгляду, оскільки вони заявлені не у встановленому КАС України порядку.
З іншого боку, колегія суддів враховує, що відповідний відзив на апеляційну скаргу складено представником позивача - адвокатом Ярославською Оксаною Миколаївною.
При цьому, у відзиві на апеляційну скаргу також міститься клопотання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи, розміром 4 000,00 грн.
Згідно наданого до суду акта здачі-прийняття робіт від 01 вересня 2025 року, до вартості наданих позивачу послуг на стадії апеляційного розгляду справи входить лише написання вищезгаданого відзиву на апеляційну скаргу.
Між тим, згідно ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В даному випадку, колегія суддів зазначає, що суд за наслідком розгляду справи не зобов'язаний відшкодовувати усі задекларовані стороною судові витрати за рахунок суб'єкта владних повноважень.
Так, розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі та затраченому адвокатом часу.
Між тим, колегія суддів зазначає, що наданий адвокатом акт здачі-приймання робіт (виконання послуги) від 01 вересня 2025 року не відображає калькуляції витраченого адвокатом часу на надання правничої допомоги позивач.
Тому, враховуючи вищеописані недоліки складеного адвокатом відзиву на апеляційну скаргу, недоліки акта здачі-приймання робіт (виконання послуги) від 01 вересня 2025 року, незначну складність даної справи, а також відсутність доказів оплати відповідної правничої допомоги, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача відповідних витрат за наслідком розгляду апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук