П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8045/25
Головуючий в 1 інстанції Анлрухів В.В.
Дата і місце ухвалення 08.09.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 р. у справі №420/8045/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеські області щодо обчислення з 03.02.2025 року пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 03.02.2025 року пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2022-2024 роки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025р. позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
В поданій апеляційній скарзі апелянт зазначив, що суд першої інстанції приймаючи судове рішення у справі не врахував, що у спірних правовідносинах мало місце переведення позивача з одного виду пенсії на іншу, а отже заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу враховувалась із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволені позову.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.11.2010 року отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII, як працівник освіти, що має стаж повних 26 років, та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, як працюючий пенсіонер. Розмір пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.03.2024 року склав 4044,92 грн.
21.01.2025 року ОСОБА_1 досягла 60-річного віку. Станом на момент досягнення 60-річного віку ОСОБА_1 має страховий стаж повних 42 роки, що дає їй право на призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
З огляду на викладене, 03.02.2025 року ОСОБА_1 звернулася до ГУПФУ Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
Згідно рішення ГУПФУ в Одеській області (Балтське об'єднане управління ПФУ№951150138926 від 07.02.2025 року, з 03.02.2025 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, розмір пенсії склав 7064,47 грн.
Однак, при розрахунку пенсії за віком з 03.02.2025 року пенсійним органом застосовано середній заробіток за три попередні роки, що передують 2017 року, а саме за 2014-2016 роки, а не показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто, за 2022-2024 роки.
12.02.2025 року ОСОБА_1 звернулася до ГУПФУ в Одеській області із заявою, в якій зазначила, що 03.02.2025 року нею була подана заява про призначення пенсії за віком, пенсія призначена, проте, при розрахунку заробітку враховано середній заробіток, що передує 2017 року, а тому, позивач просила надати пояснення, з яких підстав при розрахунку заробітку для обчислення пенсії не враховано середній заробіток, що передує 2025 року, тобто, року призначення пенсії за віком.
Листом від 26.02.2025 року №5111-3956/X-02/8-1500/25 ГУПФУ в Одеській області повідомило позивача, що з 25.11.2010 року вона отримувала пенсію за вислугу років, а тому, враховуючи положення ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, при розрахунку пенсії за віком врахований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, а для розрахунку пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки немає підстав.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась до суду першої інстанції відповідним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше, тому при обчисленні пенсії за віком вперше відповідно до Закону №1058, пенсійний орган мав застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи наступного.
Як встановлено ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
01.01.2004р. набув чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який врегулював принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
В силу вимог ч.1 ст. 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, відповідно до ст. 27 Закону України №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= 3п x Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Статтею 40 Закону №1058-IV регламентовано порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, у відповідності до ч.2 якої визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = 3с х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зе - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Отже, як грунтовно зазначив суд першої інстанції, указана норма передбачає зарахування середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Водночас, ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Колегія суддів зауважує, що буквальний зміст наведених норм свідчить про те, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону №1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV, регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Відтак, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого Закону, то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, проведене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Отже, у випадку призначення особі пенсії за Законом, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому, при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до цього Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV.
В даному випадку, ОСОБА_1 з листопада 2010 року отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії, у порівнянні із Законом №1058-IV.
При цьому, з 03.02.2025 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
З наведеного слідує, що до переходу на пенсію відповідно до Закону №1058-IV, а саме до 03.02.2025 року позивач не користувалась жодним з видів пенсії, передбачених Законом №1058-IV, не зверталась до відповідача із заявою щодо застосування до нього вказаної норми Закону, як і не зверталась щодо переведення на інший вид пенсії за цим Законом.
Відтак, з 03.02.2025 року призначення відповідачем пенсії за віком позивачу відповідно до Закону №1058-IV, відбулося вперше.
За таких обставин, фактично йдеться про призначення позивачу іншого виду пенсії, саме пенсії за віком, обрахованої відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" замість раніше призначеної відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення».
Колегія суддів наголошує, що показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсії визначається на день призначення пенсії вперше або у випадку переведення з одного виду пенсії на інший, що фактично є призначенням такого виду пенсії вперше, що і мало місце у спірних правовідносинах.
Отже, при призначенні позивачу з 03.02.2025 року пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки (три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії), згідно з частиною 2 статті 40 цього Закону.
З наведеного слідує, що відповідач у спірному випадку мав призначити позивачу пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023 та 2024 роки, а не як помилково ним вважається за 2014-2016pp.
Підсумовуючи викладене, оскільки незастосування при призначенні пенсії за віком позивачу показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022-2024 роки є свідченням протиправної бездіяльності органу ПФУ, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підстав задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
При розгляді апеляційної скарги колегією суддів враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 577/2576/17. Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому, підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.
Загалом доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень та враховує, що у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 р. - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.В. Єщенко О.А. Шевчук