Постанова від 27.10.2025 по справі 520/8211/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2025 р. Справа № 520/8211/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 23.05.25 по справі № 520/8211/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Донецькій області

про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - ГУНП в Донецькій обл., відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058) (юридична адреса: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, будинок 86, адреса для листування: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, e-mail: gupolice@dn.police.gov.ua), що полягає у відмові в проведенні нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані відпустки (щорічні та додаткові) (з урахуванням постанови Другого Апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року по справі № 520/6295/22, від 26 червня 2023 року по справі №520/5415/22) та з урахуванням раніше проведених фактичних виплат ОСОБА_1 ;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058) (юридична адреса: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, будинок 86, адреса для листування: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, e-mail: gupolice@dn.police.gov.ua), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані відпустки (щорічні та додаткові) (з урахуванням постанови Другого Апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року по справі №520/6295/22, від 26 червня 2023 року по справі №520/5415/22) та з урахуванням раніше проведених фактичних виплат;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058) (юридична адреса: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, будинок 86, адреса для листування: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, e-mail: gupolice@dn.police.gov.ua), що полягає у відмові в проведенні перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням раніше проведених виплат (з урахуванням постанови Другого Апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року по справі №520/6295/22) ОСОБА_1 ;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058) (юридична адреса: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, будинок 86, адреса для листування: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, e-mail: gupolice@dn.police.gov.ua), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням раніше проведених виплат (з урахуванням постанови Другого Апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року по справі №520/6295/22);

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільнені з 01.10.2021 по день ухвалення судового рішення у справі.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку, з урахуванням доплати у розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень право на отримання якої ОСОБА_1 встановлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 по справі № 520/6295/22, що призвело до їх виплати у зменшеному розмірі.

Враховуючи не здійснення належного та повного розрахунку при звільненні, вважав наявними підстави для застосування до відповідача наслідків, передбачених приписами статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.10.2021 по день ухвалення судового рішення у цій справі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 у справі № 520/8211/25 в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (вул. Мандрика, буд.7, м. Покровськ, Донецької області, інд.85302, код ЄДРПОУ 40109058) про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року, винесене по справі № 520/8211/25, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано обставини того, що у разі фактичного збільшення розміру грошового забезпечення (за рахунок доплати в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, на підставі рішення по справі № 520/6295/22), які не були виплачені при звільненні, позивач набув законне право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що залишено поза увагою судом першої інстанції та свідчить про неповне з'ясування обставин у справі та наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Зауважив, що суд помилково послався на «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, оскільки позивач не був військовослужбовцем.

Крім того, стверджував, що у відповідності до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано/не спростовано відомостей щодо наявного у позивача права на отримання повних виплат грошової компенсації за невикористані відпустки з урахуванням раніше проведених виплат та одноразової грошової допомоги при звільненні.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 у справі № 520/8211/25 - залишити без задоволення.

В обґрунтування відзиву зазначив про відсутність підстав для проведення перерахунку та виплати раніше виплаченої позивачу суми одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористані відпустки, оскільки проведення перерахунку раніше виплачених сум грошового забезпечення поліцейських не передбачено ані нормами спеціального законодавства, ані рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 по справі № 520/6295/22, яке набуло законної сили 10.09.2024.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 539 о/с від 01.10.2021 підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 за власним бажанням, вислуга років на 01 жовтня 2021року складала у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги 25 років 01 місяць 27 днів, у пільговому обчисленні 39 років 02 місяці 24 дні. Невикористана відпустка за 2021рік у кількості 34 діб.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 по справі №520/5415/22 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткового грошового забезпечення у вигляді компенсації за всі невикористані дні щорічної як основної, так і додаткової оплачуваних відпусток за 2015 - 2021 р.р. у кількості 89 календарних днів.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2021 р.р. у кількості 98 календарних днів.

Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за всі невикористані дні щорічної як основної, так і додаткової оплачуваних відпусток за 2015 - 2021 у кількості 89 календарних днів.

Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2021 р.р. у кількості 98 календарних днів.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2023по справі №520/5415/22 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 за №520/5415/22 залишено без змін.

Постановою Другого Апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року по справі 520/6295/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області задоволено.

Апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України задоволено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року скасовано в частині, якою судом задоволено вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області, що полягає у відмові в підготовці нової Довідки «Про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в яку включити відомості про отриману ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення і надісланні її на адресу позивача та адресу Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області; про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області підготовити нову Довідку «Про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в яку включити відомості про отриману ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення та надіслати її на адресу позивача та адресу Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області; про визнання бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, що полягає у відмові в підготовці нової Довідки «Про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в яку включити відомості про отриману ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення та надісланні її на адресу позивача та адресу Головного управління Національної поліції в Донецькій області; про зобов'язання Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43305056) підготувати нову Довідку «Про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в яку включити відомості про отриману ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення та надіслати її на адресу позивача та адресу Головного управління Національної поліції в Донецькій області, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 в цій частині.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року скасовано в частині, якою судом відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 доплати в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за періоди з 27.04.2018 року по 26.12.2019 року та з 01.06.2021 року по 01.10.2021 року; про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за періоди з 27.04.2018 року по 26.12.2019 року та з 01.06.2021 року по 01.10.2021 року; про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, що полягає у відмові в підготовці нової Довідки «Про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в яку включити відомості про доплату в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за періоди з 01.10.2019 року по 26.12.2019 року та з 01.06.2021 року по 30.09.2021 року і надісланні її на його адресу та адресу Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області; про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області підготовити нову Довідку «Про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в яку включити відомості про доплату в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за періоди з 01.10.2019 року по 26.12.2019 року та з 01.06.2021 року по 30.09.2021 року, надісланні її на його адресу та адресу Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області; про визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, що полягає у ненарахуванні та невиплаті йому доплати в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період з 27.12.2019 року по 31.05.2021 року; про зобов'язання Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити йому доплату в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період з 27.12.2019 року по 31.05.2021 року; про визнання протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, що полягає у відмові в підготовці нової Довідки «Про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в яку включити відомості про доплату в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період з 27.12.2019 року по 31.05.2021 року та надісланні її на його адресу та адресу Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області; про зобов'язання Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України підготовити нову Довідку «Про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-XII, в яку включити відомості про доплату в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період з 27.12.2019 року по 31.05.2021 року та надісланні її на його адресу та адресу Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області; про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області відповідно до ст. 117 КЗпП України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум (доплати в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період з 27.04.2018 року по 26.12.2019 року та з 01.06.2021 року по 01.10.2021 року); про зобов'язання Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України відповідно до ст. 117 КЗпП України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум (доплати в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період з 27.12.2019 року по 31.05.2021 року), з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 в цій частині.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 доплати в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за періоди з 27.04.2018 року по 26.12.2019 року та з 01.06.2021 року по 01.10.2021 року.

Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за періоди з 27.04.2018 року по 26.12.2019 року та з 01.06.2021 року по 01.10.2021 року.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, що полягає у відмові в підготовці нової Довідки «Про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в яку включити відомості про доплату в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за періоди з 01.10.2019 року по 26.12.2019 року та з 01.06.2021 року по 30.09.2021 року і надісланні її на адресу Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області.

Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області підготовити нову Довідку «Про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в яку включити відомості про доплату в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за періоди з 01.10.2019 року по 26.12.2019 року та з 01.06.2021 року по 30.09.2021 року, надіслати її на адресу Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області.

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, що полягає у ненарахуванні та невиплаті йому доплати в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період з 27.12.2019 року по 31.05.2021 року.

Зобов'язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити йому доплату в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період з 27.12.2019 року по 31.05.2021 року.

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, що полягає у відмові в підготовці нової Довідки «Про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в яку включити відомості про доплату в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період з 27.12.2019 року по 31.05.2021 року та надісланні її на адресу Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Зобов'язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України підготовити нову Довідку «Про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-XII, в яку включити відомості про доплату в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період з 27.12.2019 року по 31.05.2021 року та надісланні її на адресу Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 01.10.2021 року по 19.01.2023 року у розмірі 85 848 (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 69 коп.

Стягнуто з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 01.06.2021 року по 19.01.2023 року у розмірі 44 645 (сорок чотири тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 58 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2021 по справі № 520/6295/22 виправлено описку в тексті постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року по справі № 520/6295/22, а саме:

- 12 абзац резолютивної частини постанови замість «Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, що полягає у відмові в підготовці нової Довідки «Про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в яку включити відомості про доплату в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період з 27.12.2019 року по 31.05.2021 року та надісланні її на його адресу та адресу Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області» слід читати «Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, що полягає у відмові в підготовці нової Довідки «Про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в яку включити відомості про доплату в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період з 27.12.2019 року по 31.05.2021 року та надісланні її на адресу Головного управління Національної поліції в Донецькій області»;

- 13 абзац резолютивної частини постанови замість «Зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України підготовити нову Довідку «Про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-XII, в яку включити відомості про доплату в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період з 27.12.2019 року по 31.05.2021 року та надісланні її на адресу Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області» слід читати «Зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України підготовити нову Довідку «Про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-XII, в яку включити відомості про доплату в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період з 27.12.2019 року по 31.05.2021 року та надіслати її на адресу Головного управління Національної поліції в Донецькій області».

Листом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 18.03.2025 за № Л-27/26/02-2025 відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані відпустки з урахуванням доплати в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень.

Вважаючи протиправною вищезазначену відмову відповідача та стверджуючи про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності ГУНП в Донецькій області щодо не проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані відпустки з урахуванням доплати в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 за №520/5415/22, яке було залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 26.06.2023, грошова компенсація за невикористану відпустку вже була виплачена позивачу у липні-серпні 2023 року, а на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 за №520/6295/22, зміненого постановою суду апеляційної інстанції від 20.09.2024, доплата в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період з 27.04.2018 по 26.12.2019 за з 01.06.2021 по 01.10.2021 була виплачена у жовтні 2024 року, тобто після фактичного нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку, при цьому, жодне з цих рішень не передбачало вимоги щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсація за невикористану відпустку, з урахуванням доплати в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем наявності порушеного права внаслідок не надання ним до суду належних та допустимих доказів, які б підтвердили обґрунтованість позовних вимог, зокрема, довідки про доходи за два повні робочі календарні місяці перед звільненням, яка необхідна для розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке.

Так, спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з протиправним на думку позивача не проведенням ГУНП в Донецькій області перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані відпустки з урахуванням доплати в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, а також невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі по тексту - Закон № 580-VIII).

Частинами першою, другою статті 94 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Статтею 102 Закону № 580-VIII визначено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначено Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з абзацом четвертим пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393), зокрема, поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 № 988 (далі по тексту - Постанова № 988) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, складається з посадового окладу. Грошове забезпечення Голови Національної поліції та його заступників визначається цією постановою.

Пунктом 2 Постанови № 988 передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджується Міністерством внутрішніх справ.

На виконання вимог статті 94 Закону № 580-VIII та Постанови № 988 Міністерство внутрішніх справ України 06.04.2016 видало наказ № 260, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 260 ці Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 розділу VI Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виходячи із приписів пункту 3 розділу І Порядку № 260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер.

Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу VI Порядку № 260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

Відтак, зі змісту наведених норм слідує, що одноразова грошова допомога при звільненні нараховується з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, що мають постійний характер, та премій, установлених наказами на день звільнення.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин восьмої, дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 за № 260 (далі - Порядок № 260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що розмір як одноразової грошової допомоги при звільненні так і грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, визначається з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, що мають постійний характер, та премій, тобто, грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення зі служби.

Таким чином, для правильного вирішення спірних правовідносин, колегії суддів слід з'ясувати, чи відноситься доплата в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень до постійних складових грошового забезпечення позивача.

Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 № 3855-XII (далі - Закон № 3855-ХІІ).

Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, установлено статтею 20 Закону № 3855-XII.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону № 3855-XII залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці:

форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»;

форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»;

форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону № 3855-XII допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 7 статті 22 Закону № 3855-XII надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Частиною 1 статті 26 Закону № 3855-XII передбачено, що переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі необхідності підвищення чи зниження громадянину форми допуску для роботи із секретною інформацією вищого чи нижчого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов'язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини 1 та частини 2 статті 23 цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону № 3855-XII скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених ст. 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 3855-XII громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов'язану з державною таємницею, чи звільнено.

Статтею 30 Закону № 3855-XII визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15.06.1994 року № 414, затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі - Положення № 414).

У пункті 1 Положення № 414 зазначено, що це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Згідно з пунктом 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації:

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Згідно з пунктом 6 Положення № 414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Верховним Судом було сформовано правовий висновок щодо застосування приписів статті 30 Закону № 3855-XII та пунктів 2, 5 Положення № 414, який викладений, зокрема, у постановах від 25.04.2018 року у справі № 802/74/15-а, від 25.07.2019 року у справі № 296/6615/17, від 27.05.2020 року у справі № 806/2056/18, від 28.01.2021 року у справі № 240/229/20.

У вказаних справах Верховний Суд підкреслив, що надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тобто, якщо обсяг функціональних обов'язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання ву особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-XII залежить від ступеня секретності.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов'язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов'язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов'язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв'язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-XII виникає право на отримання компенсації.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 по справі № 520/6295/22, що набрала законної сили 10.09.2024 встановлено, що ОСОБА_1 мав допуск до державної таємниці на підставі розпорядження Управління Служби безпеки України в Донецькій області від 08.07.2016 № 193д/ДСК.

За змістом пункту 2 Положення № 414 компенсація надається у виді надбавок до посадових окладів (тарифних ставок) у відсотковому відношенні, розмір якого залежить від ступеня секретності інформації, до якої оформлено допуск. Зокрема, за допуск до відомостей та їх носіїв, що мають ступінь секретності «цілком таємно» встановлюється 15 відсоткова надбавка.

Виплата надбавки у відповідному розмірі до посадового окладу особі, яка працює в умовах режимних обмежень, здійснюється на підставі наказу керівника відповідного органу, у якому особа працює/проходить службу. Водночас умови, за яких особа має право на отримання такої надбавки, а також її розмір визначають Закон № 3855-XII та прийняте урядом на його виконання Положення.

Підпунктом 2 пункту 5 Постанови № 988 встановлено виплачувати надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірах та порядку, визначених законодавством.

Згідно з пунктом 7 розділу II Порядку № 260 поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обов'язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці (далі - поліцейські, які проходять службу в умовах режимних обмежень)), установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

З огляду на викладене, та встановлені обставини у справі № 520/6295/22, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу мала нараховуватись відповідачем ОСОБА_1 у період: з 27.04.2018 по 01.10.2021, зазначений додатковий вид грошового забезпечення мав постійний характер та відповідно повинен бути включений при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку.

Зазначене свідчить, що Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області було допущено протиправну бездіяльність в частині не здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку з урахуванням доплати в розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України (в редакції, що була чинною до 19.07.2022) встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України (в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Для захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця можливо застосувати відповідальність. Однак, вказаною нормою, починаючи з 19.07.2022 року (дата набрання чинності Закону № 2352-IX) передбачено обмеження, згідно з яким максимальний період за який можлива виплата середнього заробітку складає 6 місяців.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення, однак не більше ніж за 6 місяців такого прострочення.

Колегія суддів враховує, що Верховний суд України у постанові від 15.09.2015 по справі № 21-1765а15, усуваючи розбіжності у застосуванні касаційними судами вищезазначених норм матеріального права, виклав таку правову позицію: не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум, яка є обов'язковою для суду апеляційної інстанції при вирішенні цього спору.

За правилами обчислення строків, передбачених цим Кодексом, встановлених положеннями статті 241-1 КЗпП, строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Аналіз вищенаведеної норми права дозволяє дійти висновку, що першим днем нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з позивачем є наступний за днем події фактичного припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ГУНП в Донецькій області.

Колегією суддів встановлено та визнається сторонами по справі, що з 01.10.2021 позивача звільнено зі служби в ГУНП в Харківській області.

На виконання рішення суду від 10.09.2024 по справі № 520/6295/22 відповідач 30.10.2024 здійснив нарахування позивачу доплати за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 9221,25 грн.

На виконання рішення суду від 29.11.2023 по справі № 520/5415/22 відповідач 29.07.2023 та 30.08.2023 нарахував ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки - 8068,38 грн та 82809,75 грн відповідно, загальною сумою 90787,13 грн із відрахуванням обов'язкових податків та зборів (військовий збір 1.5%).

Разом з цим, враховуючи встановлену судом апеляційної інстанції протиправність дій відповідача щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 з якого обраховується компенсація за невикористані відпустки доплати за роботу в умовах режимних обмежень, позивачу належала до виплати сума - 99411,88 грн (посадовий оклад за посадою 2600,00 грн + оклад за спеціальне звання 2200,00 грн + надбавка за стаж служби в поліції -2400,00 грн + надбавка за специфічні умови проходження служби 3240,00 грн + премія 5361,57 грн (відповідно до довідки від 07.10.2024 № 463-1) + надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 390,00 грн = 16191,57 грн / 30 днів * 187 днів невикористаних відпусток - 1,5% військовий збір).

У свою чергу, розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням доплати за роботу в умовах режимних обмежень мав становити - 101197,31 грн (посадовий оклад за посадою 2600,00 грн + оклад за спеціальне звання 2200,00 грн + надбавка за стаж служби в поліції -2400,00 грн + надбавка за специфічні умови проходження служби 3240,00 грн + премія 5361,57 грн + надбавка за роботу в умовах режимних обмежень 390,00 грн = 16191,57 грн х 25 років календарної вислуги х 25%), у той час як позивачу фактично нараховано 92508,81 грн.

Тобто різниця між фактично виплаченою позивачу сумою компенсації за невикористані відпустки - 90787,13 грн та належною до виплати сумою - 99411,88 грн становить 8624,75 грн, а між фактично виплаченою одноразовою грошовою допомогою при звільненні - 92508,81 грн та належною до виплати - 101197,31 грн становить - 8688,50 грн, тобто розмір заборгованості відповідача перед ОСОБА_1 внаслідок неналежного проведення остаточного розрахунку при звільненні становить - 17313,25 грн (8624,75 грн + 8688,50 грн).

Таким чином, у зв'язку зі звільненням позивача у відповідача припинився обов'язок виплачувати ОСОБА_1 грошове забезпечення, проте, як у роботодавця, залишилось зобов'язання виплатити на користь працівника середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні (припиненні трудових правовідносин).

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у відповідача обов'язку нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані відпустки з урахуванням доплати за службу в умовах режимних обмежень), який, ГУНП в Донецькій області не виконано, що є підставою для визнання такої бездіяльності відповідача протиправною.

Порядок обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з абзацу 2 пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Враховуючи вищевикладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення військовослужбовця, слід виходити з числа відпрацьованих календарних днів за цей період.

За обставин цієї справи, оскільки остаточний розрахунок з позивачем щодо виплати всіх належних ОСОБА_1 сум при звільненні відповідачем ще не здійснений, періодом затримки розрахунку при звільненні є проміжок часу з 02.10.2021 (з дня, наступного за датою звільнення) по день ухвалення постанови судом апеляційної інстанції включно.

Колегія суддів зазначає, що у цій справі період з 02.10.2021 до 18.07.2022 включно (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати суд може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду у подібних спорах.

Проте, період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Колегія суддів вважає, що для ефективного захисту порушених прав позивача, при вирішенні спірних правовідносин необхідно врахувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.10.2025 по справі № 489/6074/23, сформовану щодо застосування положень статті 117 КЗпП України в редакції, яка діяла після 19.07.2022 при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У вищенаведеній постанові, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Зважаючи на наведене, Судова палата вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові від 6 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, у якій зроблено протилежний висновок щодо застосування статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-IX.

Застосовуючи наведений підхід Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що у цій справі як до періоду з 02.10.2021 до 18.07.2022 включно (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) так і до періоду з 19.07.2022 по 19.01.2023 (у межах максимального шестимісячного періоду, встановленого нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України) при визначенні належної позивачу суми стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин

Як зазначалось вище, днем виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення є 01.10.2021, тобто двома попередніми місяцями перед звільненням є серпень 2021 року (31 календарний день) та вересень 2021 року (30 календарних днів).

Довідкою про середній розмір грошового забезпечення за останні 2 місяці, що передували звільненню ОСОБА_1 підтверджено, що розмір середньоденного грошового забезпечення позивача на день звільнення становив 534,39 грн.

Враховуючи дату звільнення позивача (01.10.2021) та приписи чинної редакції статті 177 КЗпП України, якими після 19.07.2022 обмежено період, за який можливо притягнути роботодавця до відповідальності 6 місяцями, період затримки розрахунку при звільненні з 02.10.2021 по 19.01.2023 становить 475 днів.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, при вирішенні питання про визначення розміру суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача за затримку розрахунку у період з 29.12.2021 по 19.01.2023, слід взяти до уваги такі фактори, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Колегією суддів встановлено, що при звільненні позивачу виплачено 15801,57 грн грошового забезпечення + 9221,25 грн доплати за службу в умовах режимних обмежень + 90787,13 грн компенсації за невикористані відпустки + 92508,81 грн одноразової грошової допомоги при звільненні, що у загальному розмірі становить 208318,76 грн.

Водночас, загальна сума належних позивачу виплат при звільненні повинна становити 225632,01 грн (208318,76 грн + 17313,25 грн).

Таким чином, недоплачена сума належного позивачу грошового забезпечення при звільненні 17313,25 грн у процентному виразі дорівнює 7,67 % від 225632,01 грн.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Беручи до уваги розмір грошового забезпечення належного позивачу при звільненні, відносно загального розміру належних позивачеві при звільненні виплат, колегія суддів вважає правильним застосування принципу співмірності та відповідно зменшення суму відшкодування працівнику заробітку за час затримки розрахунку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, виходячи з того, що середній заробіток за 475 днів затримки виплати грошового забезпечення (за період з 02.10.2021 по 19.01.2023) склав 253835,25 грн (475 днів х 534,39 грн), та враховуючи принцип справедливості та співмірності, виплаті на користь позивача за період затримки розрахунку з 02.10.2021 по 19.01.2023 підлягають кошти у сумі 19469,16 грн (7,67% від 253835,25 грн).

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи встановлену судом апеляційної інстанції протиправність відмови ГУНП в Донецькій області щодо проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані відпустки (щорічні та додаткові) та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням доплати за службу в умовах режимних обмежень та неправомірну бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.10.2021 по 19.01.2023, колегія суддів вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані відпустки (щорічні та додаткові) та одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням доплати за службу в умовах режимних обмежень та з урахуванням раніше проведених фактичних виплат, а також стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 19469,16 грн (дев'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят дев'ять гривень шістнадцять копійок).

На виконання вимог статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір у цій справі не вірно встановив обставини справи внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 по справі № 520/8211/25 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 по справі № 520/8211/25 - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані відпустки (щорічні та додаткові) та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням доплати за службу в умовах режимних обмежень.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (юридична адреса: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, будинок 86, адреса для листування: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика,7) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані відпустки (щорічні та додаткові) та одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням доплати за службу в умовах режимних обмежень та з урахуванням раніше проведених фактичних виплат.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2021 по 19.01.2023.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (юридична адреса: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, будинок 86, адреса для листування: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика,7) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 02.10.2021 по 19.01.2023 у розмірі 19469,16 грн (дев'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят дев'ять гривень шістнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко