21 жовтня 2025 р.Справа № 520/18890/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 р. (постановлену суддею Спірідоновим М.О.) по справі № 520/18890/25
за позовом Головного управління ДПС у Харківській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ГОПТІВСЬКЕ» , ОСОБА_1
про обмеження виїзду за кордон,
16.07.2025 р. Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до суду з адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ГОПТІВСЬКЕ» (в подальшому - ТОВ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ГОПТІВСЬКЕ»), ОСОБА_1 , в якому просило встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівнику ТОВ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ГОПТІВСЬКЕ» п.н. 43548542 - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , громадянство - Україна).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 р. позов ТОВ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ГОПТІВСЬКЕ») залишено без розгляду.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідачі подали до суду апеляційної інстанції письмові відзиви на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати ухвалу суду першої інстанції.
У судовому засіданні представник позивача Носов К.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган може звернутися до суду з такою позовною заявою з дотриманням строку, встановленого ч. 2 ст. 283 КАС України, тобто, протягом 24 години з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, оскільки застосування даної категорії заяв тримісячної строку звернення до суду, визначеного абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України фактично невілює віднесення законодавством даної категорії справ до таких, які потребують термінового розгляду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, проте, з інших підстав і мотивів.
Відповідно до частини 4 статті 5 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.
Пунктом 87.13 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Вимоги абзацу 1 цього пункту не застосовується у разі наявності зобов'язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.
Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.
Статтю 87 Податкового кодексу України доповнено наведеним вище пунктом 87.13 та 87.14 згідно з Законом України від 30.11.2021 р. № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 01 січня 2022 року (в подальшому - Закон № 1914-IX).
Законом № 1914-IX частину 1 статті 283 КАС України доповнено пунктом 7, згідно з яким, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.
Цим Законом КАС України доповнено статтею 289-2 «Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України».
Згідно із ч. 1 статті 289-2 КАС України, у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Тобто, підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України є: наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень; не сплата такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.
З 01.01.2022 р. КАС України встановлено, що провадження у справах щодо тимчасового обмеження керівника суб'єкта господарювання у виїзді за межі України розглядаються судами як за правилами статті 283 КАС України, так і за правилами статті 289-2 КАС України.
При порівняльному аналізі наведених норм та інших КАС України, що їх супроводжують, можна дійти висновку про існуючу суттєву відмінність з притаманними у кожному конкретному випадку своїх особливостей з розгляду позовного провадження в однопредметній категорії адміністративних справ.
Це стосується в тому числі і мети застосування положень 283 у порівнянні з ст. 289-2 КАС України щодо швидкоплинності та негайного здійснення процесу з метою попередження уникнення особи від виконання покладеного на нього обов'язку шляхом виїзду за кордон, тощо.
КАС України для справ, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, встановлено окремий порядок обчислення процесуальних строків (стаття 270), проголошення та вручення судових рішень (стаття 271), апеляційного та касаційного оскарження судових рішень (стаття 272).
Згідно із ст. 289-2 КАС України, у разі невиконання у встановлені ПК України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Норма статті 289-2 КАС України як і норма пункту 7 частини 1 статті 283 КАС України, визначають єдину підставу для звернення до суду податкового органу, яка визначена пунктом 87.13 статті 87 ПК України.
Разом з тим, стаття 87 ПК України не визначає з заявою або позовною заявою має звертатись до суду контролюючий орган за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що статі 283 та 289-2 КАС України для регулювання одного і того ж предмета визначають різні види судового провадження.
Зокрема, порівняльний аналіз статей 283 та 289-2 КАС України свідчить про суттєві відмінності вказаних судових проваджень. Так, згідно статті 283 КАС України звернення контролюючого органу відбувається шляхом подання відповідної заяви, в той час як згідно статті 289-2 КАС України позовної заяви. При цьому положеннями статті 289-2 КАС України встановлено терміни розгляду судом відповідної категорії заяв (48 годин), а положеннями статті 283 КАС України (не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду).
Крім того, стаття 283 КАС України встановлює окремі вимоги до заяви щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України, судового рішення за наслідками розгляду такої заяви, його негайне виконання, а також визначає окремі умови щодо залишення без руху, повернення та відмови у відкритті провадження за такими заявами.
Проте, положеннями статті 289-2 КАС України такі вимоги та умови не передбачено.
Ще однією суттєвою відмінністю звернення до суду щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України в порядку статей 283 та 289-2 КАС України, є те що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених, зокрема, статтею 283 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. При цьому судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Суд апеляційної інстанції вважає, що звернення до суду з заявою щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України в порядку статті 283 КАС України є окремим видом судового провадження, яке має бути ініційоване контролюючим органом протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Тобто, звернення в порядку статті 283 КАС України відбувається лише з метою термінового розгляду заяв.
Водночас норми статті 289-2 КАС України не встановлюють строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють «особливої» процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку.
При цьому КАС України не містить застережень щодо пріоритетності вказаних видів судових проваджень.
Згідно із ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки контролюючий орган звернувся до суду з позовною заявою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України керівнику ТОВ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ГОПТІВСЬКЕ» Лобойченко Н.В., то у спірних правовідносинах необхідно застосовувати абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах Верховного Суду від 01.07.2025 р. у справі № 120/2450/24, від 12.09.2024 р. від № 120/2322/24
Судовим розглядом встановлено, що 26.06.2024 р. відповідачем отримана податкова вимога № 0002838-1310-2040 від 02.05.2023 р., податковий борг за якою станом на 21.02.2025 р. (240 календарний день з дня вручення платнику податків податкової вимоги) не сплачено.
Проте, з адміністративним позовом позивач звернувся 16.07.2025 р., майже через 5 місяців після закінчення 240 денного строку для погашення податкового боргу, встановленого п. 87.13 ст. 87 ПК України, та ч. 2 ст. 289-2 КАС України, тобто, з порушенням тримісячного строку звернення до суду, встановленого абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 270 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки позивачем пропущено тримісячного строку звернення до суду, встановленого абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України, то позовна заява Головного управління ДПС у Харківській області підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним змінити Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 р. по справі № 520/18890/25 з підстав і мотивів, викладених в мотивувальній частині цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 315, 317, 322, 325, 326, 328, 329, 338, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 р. по справі № 520/18890/25 змінити з підстав і мотивів, викладених в мотивувальній частині цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 27.10.2025 року