28 жовтня 2025 р. Справа № 537/3769/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 18.07.2025 (суддя МАРТИШЕВА Т.О., вул. Троїцька, 37/49, м. Кременчук, Полтавська область, 39605) по справі № 537/3769/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4823611 від 26 травня 2025 року, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 18 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою та посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
У судове засідання учасники судового процесу не з'явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 травня 2025 року о 17:40 год поліцейським ВП № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області капітаном поліції Мельником В.М. складено постанову серії ЕНА №4823611 відносно ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «BMW 5281», д.н.з. НОМЕР_1 , про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку із тим, що останній 23 травня 2025 року о 19:35:35 год. в с-щі Власівка по вул. Молодіжній, 63, керуючи транспортним засобом на вимогу поліцейського не пред'явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвіченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також поліс цивільно-правової відповідальності власників наземних транспорних засобів, чим порушив п. 2.4.а ПДР України.
Позивач вказує на неправомірність дій поліцейського посилаючись на те, що він мав право не пред'являти посвідчення на право керування транспортним засобом, реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського, оскільки останній йому не довів, що зупинка його транспортного засобу була пов'язана з порушенням правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку щодо доведеності відповідачем правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та правомірності постанови про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26.05.2025 серії ЕНА №4823611.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, Законом України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 14 Закону № 3353-XII встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР України).
В розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 ПДР України.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст.16 Закону України «Про дорожній рух», а саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В силу положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.
Як вбачається з матеріалів справи, та слідує з доводів , викладених у апеляційній скарзі, позивач визнає факт не надання ним на вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії, мотивуючи свої дії тим, що такі вимоги поліцейського є незаконними, оскільки жодних доказів вчинення позивачем правопорушення чи інших визначених ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» обставин, які надають поліцейському право вимагати пред'явлення відповідного посвідчення, поліцейським не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (ст.283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.
Статтею 245 КУпАП зазначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, №1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Виключений перелік підстав за яких поліцейський може зупинити транспортний засіб передбачено у ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до п.1 якої такою підставою є порушення водієм Правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 3 статті 35 вказаного закону, поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Позивач не заперечує ту обставину, що після зупинки його транспортного засобу, його було повідомлено про вчинення ним дій, які мають ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме порушення вимог п. 14.6.б (здійснив обгін вантажного автомобіля безпосередньо на залізничному переїзді), але стверджує, що йому не було надано відповідних доказів вчинення ним порушень ПДР.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 32 Закону № 580-VIII поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, зокрема наданого відповідачем відеозапису з нагрудної камери поліцейського та відеозаписом з відеореєстратора, встановленого на патрульному автомобілі вбачається, що на місці зупинки транспортного засобу поліцейський представився водієві, на вимогу останнього надав для ознайомлення службове посвідчення, повідомив про відеофіксацію та назвав причину зупинки із посиланням на положення ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а саме наявність підстав вважати, що водій причетний до вчинення адміністративного правопорушення, яке полягало у порушенні правил обгону, після чого попросив водія надати на вимогу поліцейського посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, роз'яснив права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Позивач користувався правовою допомогою у телефонному режимі. Позивачем було заявлено клопотання про ознайомлення із доказами правопорушення, на що поліцейський повідомив, що порушення зафіксоване на відеореєстратор службового транспортного засобу, запропонував водію прослідувати для ознайомлення із відеозаписом та зазначив про відсутність технічної можливості надати докази водію до його транспортного засобу. Як убачається з відеозапису, водій відмовився виходити з автомобіля для ознайомлення з доказами вчинення правопорушення, неодноразові вимоги поліцейського про пред'явлення посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу водієм виконані не були. З урахуванням необхідності надання водію доказів вчинення правопорушення для ознайомлення поліцейським перенесено розгляд справи про адміністративне правопорушення на інший день та час, про що повідомлено водія. 26 травня 2025 року розгляд справи про адміністративне правопорушення поліцейським проведено за участю позивача. Таким чином, у поліцейського були наявні підстави для зупинення транспортного засобу позивача, про які і було повідомлено останнього.
Колегія суддів підкреслює, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Колегія суддів звертає увагу, що позивача було притягнуто до відповідальності виключно за ч.1 ст.126 КУпАП у зв'язку з порушенням останнім п.2.4.(а) ПДР, що виявилось у не пред'явленні у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, а тому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки такі обставини не стосуються предмету розгляду в рамках даної справи, не мають значення для справи та не підлягають встановленню.
Отже, доводи позивача, про те, що доказів вчинення ним будь-яких порушень, внаслідок яких у інспектора виникало право вимагати від позивача пред'явити документ на транспортний засіб, суд до уваги не приймає, оскільки зазначені обставини не є підставою для визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
На думку позивача, він мав право не пред'являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною, однак такі доводи не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.
Такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №760/20247/16-а, від 10.09.2019 у справі №537/2324/17.
Отже, встановлені обставини свідчать про наявність у діянні позивача ознак та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Що стосується посилання апелянта на правову позицією Верховного Суду, викладену у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, згідно з якою поліцейські не можуть вимагати у водія будь-яких документів, якщо у них немає доказів правопорушення ПДР, то колегія суддів таку позицію не враховує, оскільки згідно з останньою правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові 02 грудня 2019 року у справі №766/10693/17, нормами чинного законодавства чітко встановлено, що водій під час керування транспортним засобом повинен мати при собі відповідні документи, та пред'явити їх на вимогу поліцейського.
Посилання позивача на рішення суду апеляційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно положень ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права мають враховуватись виключно висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, приймаючи спірну постанову відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 18.07.2025 по справі № 537/3769/25 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий