27 жовтня 2025 р. Справа № 520/3286/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Калиновського В.А. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 (головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В.) у справі №520/3286/25
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 оформлене протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум від 27 грудня 2024 року №44/в;
- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнивши таку заяву.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 27.12.2024 №44/в, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
Міністерство оборони України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог скарги посилається на помилкове тлумачення ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ.
Зазначає, що правомірно відмовлено позивачу в призначені одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її сина, військовослужбовця, оскільки висновком судово-медичної експертизи підтверджено наявність алкоголю в крові загиблого.
Проте, суд першої інстанції необґрунтовано надав перевагу неналежному доказу (акту службового розслідування Військової частини НОМЕР_1 від 07.01.2023 №122) над належним та допустимим (висновком судово-медичної експертизи), що призвело до невірного вирішення справи.
Щодо процесуальних порушень зазначає, що справа не є справою незначної складності, а тому її розгляд у спрощеному провадженні призвів до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та позбавив відповідача права на справедливий та змагальний судовий розгляд.
Також посилається на безпідставне стягнення судового збору з відповідача на користь позивача, яка відповідно до Закону України " Про судовий збір" звільнена від його сплати.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів останньої, просив відмовити у задоволенні її вимог.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що солдат ОСОБА_2 проходив військову службу в Збройних Силах України.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), 07.08.2023 отримав: Вогнепальне кульове наскрізне поранення правого стегна з дефектом - м'яких тканин і пошкодженням підколінної та великогомілкової артерій. Комгіартмент синдром правої нижньої кінцівки. Вогнепально кульове наскрізне поранення лівої гомілки. Сліпе вогнепальне осколкове поранення лівого стегна. Причиною є обстріл з боку збройних сил рф. Не пов'язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. Тілесні ушкодження не спричинено собі навмисно (а.с.19).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.35), лікарським свідоцтвом про смерть (а.с.36), довідкою про причини смерті (а.с.33), сповіщенням сім'ї про смерть (а.с.16).
Військовою частиною НОМЕР_1 проведено службове розслідування щодо причин та умов, що призвели до смерті солдата ОСОБА_2 , за наслідками якого складно наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.01.2024 №38 "Про результати проведення службового розслідування" .
Згідна витягу з вказаного наказу причини та умови, що призвели до смерті солдата ОСОБА_2 : Гострий розлад кровообігу, кардіоміопатія неуточнена. Смерть солдата ОСОБА_2 настала під час проходження військової служби. Смерть солдата ОСОБА_2 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Настання смерті військовослужбовця за мобілізацією, солдата ОСОБА_2 не пов'язане з його перебуванням в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння та вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення (а.с.24-25).
Також, витягом з протоколу засідання штатної військово - лікарської комісії №1327 від 18.04.2024, встановлено, що захворювання та причина смерті ОСОБА_2 , ТАК, пов'язані з проходженням військової служби (а.с.32).
Згідно свідоцтва про народження від 29.11.1988, позивач є матір'ю ОСОБА_2 (а.с.15).
Позивач (мати ОСОБА_2 ) звернулася до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 .
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , відповідачем відмовлено їй у призначенні одноразової грошової допомоги, що вбачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.12.2024 №44/в.
В обґрунтування відмови зазначено, що відповідно до акту службового розслідування Військової частини НОМЕР_1 від 07.01.2023 №122 ОСОБА_2 було направлене, на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеню придатності до військової служби (направлення від 07.12.2023 №23/5533). Тіло померлого військовослужбовця було знайдено за місцем проживання останнього. Згідно з листом Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 08.04.2024 №02-06/757 під час проведення судово - токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,83%. Зазначено, що згідно зі ст.16-4 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення дій у стані алкогольного сп'яніння (а.с.21).
Позивач, вважаючи протиправним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, звернулася до суду з позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності оспорюваного рішення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.02.1993 (далі по тексту - Закон №2232-XII).
Згідно зі ст.41 Закону №2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога, зокрема у разі загибелі (смерті), військовослужбовців, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 2 частини другої 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Відповідно до ст. 16-1 Закону №2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з частинами першою, шостою, восьмою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.
У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
При цьому, ст.16-4 Закону №2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються - якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком, зокрема, вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).
На виконання Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 (далі по тексту - Порядок №975, в редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Підпунктом 2 пункту 4 Порядку №975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби.
В силу пункту 5 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 10 Порядку №975, члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган).
Пунктами 15, 19 Порядку №975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Отже, правовими підставами відмови у виплаті гарантованої державною одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, є зокрема, доведення факту вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння, а також, якщо загибель (смерть) є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, відповідач, керуючись приписами ст.16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", врахував лист Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 08.04.2024 №02-06/757, в якому зазначено, що під час проведення судово - токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,83%.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оспорюване рішення відповідача є протиправним, оскільки відповідачем не доведено належними доказами наявність обставин, що є підставою для відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Посилання апелянта на проведення судово - токсикологічного дослідження, за результатами якого в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,83%, та не врахування його в якості належного доказу колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду.
Так, за змістом частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 19 Порядку №975, зазначена допомога не призначається з підстав саме вчинення військовослужбовцем ним певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).
Проте, відповідачем не надано доказів вчинення ОСОБА_2 певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до його смерті та про такі відсутні посилання в оспорюваному рішенні.
Сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.06.2022 року у справі №640/6477/19.
Відтак, необхідним є встановити саме причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).
Колегія суддів зазначає, що відомості, які зазначені у зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті військовослужбовця та довідці, що свідчить про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов'язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону №2011-XII.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові 18.03.2024 року у справі №120/13997/21-а.
Тобто, визначальним при вирішенні питання щодо наявності права члена сім'ї на призначення та отримання одноразової грошової допомоги є не власне стан, зокрема, алкогольного сп'яніння військовослужбовця, а наявність причинно-наслідкового зв'язку між вживанням алкогольних напоїв чи наркотичних речових та смертю військовослужбовця.
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.01.2024 №38 "Про результати проведення службового розслідування" причини та умови, що призвели до смерті солдата ОСОБА_2 : Гострий розлад кровообігу, кардіоміопатія неуточнена. Смерть солдата ОСОБА_2 настала під час проходження військової служби. Смерть солдата ОСОБА_2 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Настання смерті військовослужбовця за мобілізацією, солдата ОСОБА_2 не пов'язане з його перебуванням в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння та вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення (а.с.25-31).
Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово - лікарської комісії №1327 від 18.04.2024 встановлено, що захворювання та причина смерті ОСОБА_2 , ТАК, пов'язані з проходженням військової служби (а.с.32).
Також відповідно до довідки про причини смерті ОСОБА_2 від 09.12.2023, останній помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок "Кардіоміопатія, неуточнена" (а.с.33).
Наведені вище докази в сукупності підтверджують, що смерть військовослужбовця настала під час проходженням військової служби, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, і не є наслідком його перебування у стані алкогольного сп'яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).
Доводи апелянта щодо безпідставного врахування судом акту службового розслідування Військової частини НОМЕР_1 від 07.01.2023 №122, колегія суддів вважає помилковими, оскільки цим документом встановлені обставини смерті солдата.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновки про те, що оспорюване рішення відповідача є протиправним.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власного рішення, що є предметом оскарження у даній справі.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформлене протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 27.12.2024 №44/в, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду.
Щодо судового збору.
Судом встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. (а.с.49).
За наслідками судового розгляду судом першої інстанції стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір, оскільки остання підпадає під дію пільги, встановленої ст.5 Закону України "Про судовий збір", як мати загиблого військовослужбовця, а тому є звільненою від сплати судового збору.
Пунктом 8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Приписами ст.10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать, зокрема, батьки.
Оскільки позивач не надано доказів наявності пільги для звільнення від сплати судового збору (посвідчення члена сім'ї воїна, який загинув), нею понесені витрати зі сплати судового збору і рішення суду винесено її користь (частково задоволено позов), суд першої інстанції правомірно, керуючись приписами ст.139 КАС України стягнув на її користь судові витрати у розмірах, визначених Законом України «Про судовий збір».
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що розглянувши дану справу за правилами спрощеного провадження суд допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для його скасування, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а також може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, згідно з ч.4 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 4 ст. 12 КАС України встановлено які саме справи розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються та цей перелік є тотожнім ч.4 ст.257 КАС України, з урахування також доповнених пунктів 5 та 6 до ч.4 ст.12 КАС України: 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
З цими положеннями співвідносяться (частково) норми ч. 1 ст. 263 КАС України, яка визначає особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності ( щодо: 1) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 3) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію).
Згідно з ч.5 ст.12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Отже, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України).
Відповідні правові висновки викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №640/23359/20.
Оскільки в розумінні ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, а також те, що з огляду на приписи ч.4 ст.12, ч.4 ст.257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження не має, суд першої інстанції правомірно призначив її до розгляду та вирішив в порядку спрощеного позовного провадження.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені в певних його рішеннях, то колегія суддів їх враховує, проте зазначає, що дане судове рішення (постанова) їм не суперечить.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права неправильним.
З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.
Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
З урахуванням вимог ст.139 КАС України відсутні правові підстави для розподілу судових витрат у даній справі, а тому відповідні вимоги скаржника не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі №520/3286/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді В.А. Калиновський А.О. Бегунц