Справа №345/5956/25
Провадження № 1-кс/345/898/2025
24.10.2025 року м. Калуш
Слідчий суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Калуської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №6, клопотання слідчого СВ Калуського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором Калуської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє 20.04.2022 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 391, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України, -
Слідчий за погодженням з прокурором звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , посилаючись на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України, так як, він вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до до десяти років з конфіскацією майна. Також підозрюваний усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов'язки може переховуватись від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий клопоче про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Дане клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , в липні 2025 року (точної дати та час досудовим розслідування не встановлено), вирішив зайнятися незаконним збутом вибухових речовин, пристроїв та бойових припасів.
З цією метою, ОСОБА_4 , при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, часі та місці, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, незаконно придбав корпус ручної осколкової гранати типу Ф-1, який відноситься до конструктивно-оформленого заряду вибухової речовини та уніфікований запал ручної гранати УЗРГМ-2, який відноситься до категорії вибухових пристроїв, та маючи умисел на незаконне їх носіння, зберігання та збут, переніс вказані предмети по місцю свого проживання та реєстрації, що по АДРЕСА_1 .
В подальшому, ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно розуміючи, що незаконно придбаний корпус ручної осколкової гранати типу Ф-1, відноситься до конструктивно-оформленого заряду вибухової речовини та уніфікований запал ручної гранати УЗРГМ-2, відноситься до категорії вибухових пристроїв, та маючи умисел на незаконне їх носіння, зберігання та збуту, органам влади добровільно вибухові речовини та вибухові пристрої не здав, а носив при собі та зберігав за адресою свого проживання по АДРЕСА_1 .
Далі, ОСОБА_4 реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, 22.08.2025 близько 15:15 год. перебуваючи у під'їзді будинку по АДРЕСА_2 , незаконно збув ОСОБА_7 , за грошові кошти у сумі 2700 грн. корпус ручної осколкової гранати типу Ф-1, яка відноситься до конструктивно-оформленого заряду вибухової речовини та уніфікований запал ручної гранати УЗРГМ-2, який відноситься до категорії вибухових пристроїв.
22.08.2025 ОСОБА_7 добровільно видано працівникам СКП Калуського РВП ГУ НП в області вищевказані придбані ним в ОСОБА_4 корпус ручної осколкової гранати типу Ф-1, яка відноситься до конструктивно-оформленого заряду вибухової речовини та уніфікований запал ручної гранати УЗРГМ-2, який відноситься до категорії вибухових пристроїв.
Згідно висновку експерта від 15.09.2025 видані ОСОБА_7 корпус ручної осколкової гранати типу Ф-1, яка відноситься до конструктивно-оформленого заряду вибухової речовини та уніфікований запал ручної гранати УЗРГМ-2, який відноситься до категорії вибухових пристроїв. При поєднанні вказаних предметів в єдину конструкцію, що передбачено їх будовою, вони будуть становити оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, що споряджена уніфікованим запалом типу УЗРГМ-2, що відноситься до категорії бойових припасів.
Таким чином, наявна достатня кількість доказів, для підозри ОСОБА_4 , у вчиненні умисних дій, які виразились в незаконному поводженні із вибуховими речовинами, вибуховими пристроями та бойовими припасами, а саме: придбанні, зберіганні, носінні та збуті вибухових речовин, вибухових пристроїв та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , у вересні 2025 року (точної дати та час досудовим розслідування не встановлено), вирішив зайнятися незаконним збутом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якого заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин1-іл-пантан-1-он).
З цією метою ОСОБА_4 , при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, умисно незаконно придбав та зберігав по місцю проживання та реєстрації, в АДРЕСА_1 , з метою подальшого збутуособливо небезпечну психотропну речовину, обіг якого заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин1-іл-пантан-1-он).
В подальшому, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, 18.09.2025 близько 13:45 год. перебуваючи у під'їзді будинку по АДРЕСА_2 , незаконно збув ОСОБА_7 , за грошові кошти у сумі 1500 грн. кристалічну речовину в полімерному зіп-пакеті, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якого заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин1-іл-пантан-1-он).
18.09.2025 ОСОБА_7 добровільно видано працівникам СКП Калуського РВП ГУ НП в області вищевказану придбану ним в ОСОБА_4 кристалічну речовину в полімерному зіп-пакеті, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якого заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин1-іл-пантан-1-он).
Згідно висновку експерта від 06.10.2025 видана ОСОБА_7 кристалічна речовина в полімерному зіп-пакеті, містить особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якого заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин1-іл-пантан-1-он). Маса психотропної речовини PVP становить 1,2350 грама.
Таким чином, наявна достатня кількість доказів для підозри ОСОБА_4 , у вчиненні умисних дій, що виразились у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Також, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , продовжуючи свою діяльність, пов'язану із незаконним збутом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якого заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин1-іл-пантан-1-он), при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, умисно, повторно незаконно придбав та зберігав по місцю проживання та реєстрації, в АДРЕСА_1 , з метою подальшого збутуособливо небезпечну психотропну речовину, обіг якого заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин1-іл-пантан-1-он).
В подальшому, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, повторно, 22.10.2025 близько 16:40 год. перебуваючи у під'їзді будинку по АДРЕСА_2 , незаконно збув ОСОБА_7 , за грошові кошти у сумі 1500 грн. кристалічну речовину в полімерному зіп-пакеті, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якого заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин1-іл-пантан-1-он).
22.10.2025 ОСОБА_7 добровільно видано працівникам СКП Калуського РВП ГУ НП в області вищевказану придбану ним в ОСОБА_4 кристалічну речовину в полімерному зіп-пакеті, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якого заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин1-іл-пантан-1-он).
Згідно висновку експерта від 23.10.2025 видана ОСОБА_7 кристалічна речовина в полімерному зіп-пакеті, містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин1-іл-пантан-1-он). Маса психотропної речовини PVP становить 0,9037 грама.
Таким чином, наявна достатня кількість доказів для підозри ОСОБА_4 , у вчиненні умисних дій, що виразились унезаконному придбанні, зберіганні з метою збуту тазбуті особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої забороненовчинених повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
У сукупності ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України.
Вказані підозри обґрунтовуються зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , висновком експерта від 15.08.2025, висновком експерта від 06.10.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Згідно п. 5 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 тобто у вчиненні дій які виразились в незаконному поводженні із вибуховими речовинами, вибуховими пристроями та бойовими припасами, а саме: придбанні, зберіганні, носінні та збуті вибухових речовин, вибухових пристроїв та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також у вчиненні дій які виразились у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті особливо небезпечної психотропної речовини передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушеннячи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, є необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Така потреба обумовлена існуванням вище зазначених ризиків.
Так, в обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів за які, передбачено понесення винною особою покарання у виді позбавлення волі строком на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду та може виїхати за межі Калуського району, області з метою уникнення покарання.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний (обвинувачений) може ухилитись від слідства.
вчиняти інші кримінальні правопорушеннячи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, підтверджується тим, що ОСОБА_4 , попередньо вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, в подальшому вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 307 КК України, що свідчить про стійку злочинну спрямованість та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Окрім цього, ОСОБА_4 ніде не працює, без постійного джерела доходів.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, особистого зобов'язання, особистої поруки та застави відносно обвинуваченого пов'язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану застосований запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Вказані обставини свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому обставин, просив задоволити.
Захисник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 з приводу продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно його підзахисного заперечив, просив застосувати відносно його підзахисного більш м'який запобіжний захід або визначити розмір застави.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримали думку свого захисника.
Заслухавши думку прокурора, який просить задоволити клопотання слідчого у зв'язку з існуванням, визначених ст. 177 КПК України, ризиків, думку підозрюваного та його захичника, вивчивши копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
23.10.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , тобто у вчиненні дій які виразились в незаконному поводженні із вибуховими речовинами, вибуховими пристроями та бойовими припасами, а саме: придбанні, зберіганні, носінні та збуті вибухових речовин, вибухових пристроїв та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також у вчиненні дій які виразились у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті особливо небезпечної психотропної речовини передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України.
Прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів за які, передбачено понесення винною особою покарання у виді позбавлення волі строком на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду та може виїхати за межі Калуського району, області з метою уникнення покарання.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).
Бручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що ОСОБА_4 попередньо вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, в подальшому вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 307 КК України, що свідчить про стійку злочинну спрямованість та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, слідчий суддя прийшов до переконливого висновку, що клопотання слідчого, погоджене з прокурором, необхідно задоволити, а до підозрюваного застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК, не зможуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України, де визначено що строк дії ухвали про тримання особи під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, обсягу необхідних для проведення слідчих, процесуальних дій, термін тримання ОСОБА_4 під вартою слід визначити на строк з 18:09 год. 22 жовтня 2025 року (часу затримання ОСОБА_4 ) по 18:09 год. 20 грудня 2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні підозрюваному розміру застави, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірною для нього.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, підозрюваного необхідно звільнити з-під варти, якщо він зможе забезпечити достатні гарантії явки до суду (органу досудового розслідування), в тому числі, через внесення застави.
Враховуючи особу підозрюваного, тяжкість злочинів, в яких він підозрюється, слідчий суддя вважає необхідним визначити розмір застави в сумі, що відповідає 50 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Також слідчий суддя вважає необхідним відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення ним застави покласти на підозрюваного відповідні обов'язки щодо прибуття на виклики до слідчого, прокурора, суду, можливості залишення місця проживання, повідомлення про зміну місця проживання слідчого, прокурора чи суду.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого задоволити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодопідозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України, на строк 60 днів, термін якого обчислювати з 18:09 год. 22 жовтня 2025 року по 18:09 год. 20 грудня 2025 року.
Визначити ОСОБА_4 розмір застави п'ятдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 151 400,00 гривень, після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 18:09 год. 20 грудня 2025 року обов'язки, передбачені п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» Міністерства юстиції України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Калуської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору і направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12» Міністерства юстиції України для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню органом досудового розслідування.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 28.10.2025 о 14:00 год.
Слідчий суддя: