Справа № 344/19135/25
Провадження № 1-кс/344/7458/25
27 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №1202509117000080 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилався на те, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове слідство кримінального провадження №1202509117000080 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що 29.01.2025 приблизно о 13 год 35 хв, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Hyndai I30», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в світлу пору доби рухався ділянкою автодороги Н-10, сполученням «Стрий - Чернівці-Мамалига», що в межах с. Вістова, Калуського району, Івано-Франківської області, зі сторони м. Чернівці в напрямку м. Стрий. Дана ділянка дороги для двох напрямків руху, по напрямку руху до м. Стрий наявна одна смуга руху, а в зустрічному напрямку дві смуги, які розділені осьовою суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1. ПДР України. У той час, поруч із будинком №50 по вул. С. Стрільців, в с. Вістова, в місці де відсутні пішохідні переходи, проїзну частину автодороги, перетинав пішохід ОСОБА_7 , який рухався з ліво на право відносно напрямку руху водія ОСОБА_4 . Під час рух, водій ОСОБА_4 проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, маючи об'єктивну спроможність спостерігати рух пішохода ОСОБА_7 , не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та вчинив наїзд автомобілем на потерпілого ОСОБА_7 ..
При цьому ОСОБА_4 порушив наступні вимоги пунктів Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), а саме:
п. 1.5. - в якому вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п. 12.1., у відповідності до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
п. 12.3 згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
У результаті порушення водієм ОСОБА_4 вказаних пунктів ПДР України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми із забійною рваною раною, садном та синцями в ділянці голови, переломом кісток склепіння та основи черепа, забоєм головного мозку тяжкого ступеня, крововиливами під оболонки головного мозку, в речовину головного мозку та м'які тканини голови, що ускладнилось набряком та набуханням головного мозку, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у приміщенні КНП «Калуська ЦРЛ».
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
27 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, повністю підтверджується зібраними доказами у кримінальному провадженні: протоколом огляду місця події; показами свідків, висновками інженерно-транспортних та судово-медичних експертиз, протоколом слідчого експерименту, а також іншими доказами у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 12 КК України, злочин передбачений ч. 2 ст. 286 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відноситься до тяжких злочинів, за вчинення якого, відповідно до ч. 2 ст. 286 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
За вказаних обставин слідчий просив слідчого суддю застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 строком на 60 діб
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив клопотання задовольнити.
Захисник підозрюваного просив обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки досудове розслідування фактично завершене та ризики зазначені прокурором не обґрунтовані, оскільки ДТП мало місце ще в січні 2025 року і підозрюваний не переховувався, з'являвся на всі виклики слідчого. Підозрюваний проживає сам, офіційно не працює, є інвалідом 3 групи, а тому просив застосувати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
27 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, подія ДТП мала місце 29 січня 2025 року. Більшіст слідчих дій було проведено до вересня 2025 року, зокрема проведено всі експертизи, допитано свідків, проведено слідчий експеримент.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Крім цього, прокурором частково доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені у п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Однак прокурором, всупереч ч. 1 ст. 183 КПК України, не доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту.
Зокрема, прокурором не взято до уваги те, що подія мала місце зще 29 січня 2025 року і з того часу ОСОБА_4 було відомо про її обставини, але жодних дій по уникненню відповідальності він не вчинив, перешкод не чинив, не переховувався.
Згідно з ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 зазначеного злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я, сімейний стан, наявність постійного місця проживання.
Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено обов'язки, які слідчим суддею можуть бути покладені на підозрюваного.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити частково та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, з покладенням на нього додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Частиною 6 ст. 181 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати будинок АДРЕСА_1 в період доби з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування зі свідками в кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та на в'їзд в Україну.
В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.
Ухвала слідчого судді діє до 27 грудня 2025 року включно та підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Виконання ухвали доручити відповідному органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 , а контроль за її виконанням покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали проголошено 27.10.2025 року о 16 годині 30 хвилин.