27 жовтня 2025 року справа №320/7556/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання - Кобець К.В., за участю представника відповідача - Вірченка Ю.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року (головуючий суддя І інстанції - Смішлива Т.В.), складене в повному обсязі 04 вересня 2025 року у м. Дніпро, у справі № 320/7556/254 за позовом Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови, -
До Луганського окружного адміністративного суду з Київського окружного адміністративного суду за підсудністю надійшла позовна заява Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просить:
скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 21.01.2025 ВП № 76398558.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі № 200/6416/23 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 21.01.2025 ВП № 76398558.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що постанову про відкриття виконавчого провадження № 76398558 від 28.10.2024 направлено боржнику - Державній судовій адміністрації України для виконання та стягувачу для відома. Пункт другий постанови зобов'язує боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
20.11.2024 винесено Вимогу державного виконавця. 03.12.2024 за невиконання рішення суду без поважних причин на боржника накладено арешт у розмірі 5100 гривень.
Листом від 26.11.2024 № 10-22856/24 Державна судова адміністрація України повідомила Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін'юсту, що в межах своїх повноважень вжито відповідних заходів, спрямованих на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі №200/5580/23.
Зазначив, що з боку ДСА України не доведена відсутність бюджетних призначень на виплату суддівської винагороди за рішенням суду.
Відтак, вважає, шо постанова про накладення штрафу на ДСА України є правомірною, оскільки рішення суду не є виконаним.
Представник відповідача/апелянта в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив про відсутність справи в паперовому вигляді у зв'язку з тим, що справа зареєстрована через підсистему «Електронний суд».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 у справі № 200/5580/23 позов ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суддівської винагороди задоволено частково:
- визнано протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- зобов'язано Донецький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок і виплату судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в сумі 164700,79 грн (сто шістдесят чотири тисячі сімсот грн 79 коп.), обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з відрахуванням обов'язкових податків та зборів;
- визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в повному обсязі без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в сумі 164700,79 грн (сто шістдесят чотири тисячі сімсот грн 79 коп.) без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення суду набрало законної сили 29 лютого 2024 року.
Позивачем 27 березня 2024 року отримано виконавчі листи у справі.
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою про відкриття виконавчого провадження від 28 жовтня 2024 року ВП № 76398558 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 27 березня 2024 року у справі № 200/5580/23 про зобов'язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування виплати належної судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в сумі 164700,79 грн (сто шістдесят чотири тисячі сімсот гри 79 коп.) без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скеровано до ДСА України вимогу від 20 листопада 2024 року про зобов'язання невідкладно, але не пізніше 27 листопада 2024 року надати державному виконавцю інформацію щодо виконання рішення.
ДСА України на виконання вимоги від 20 листопада 2024 року листом від 26 листопада 2024 року № 10-22856/24 повідомило Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
У зв'язку з цим виконання зазначеного рішення суду можливо лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» затверджені видатки в і розмірі 10,0 млн гривень, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. ДСА України 05 січня 2024 року затверджений кошторис (зі змінами від 03 квітня 2024 року) на 2024 рік Донецькому окружному адміністративному суду за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів па користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» у сумі 24,1 тис гривень.
Також повідомлено, що ДСА України листами від 30 квітня 2024 року № 11-10400/24, від 22 липня 2024 року № 11-14862/24 та від 11 жовтня 2024 року № 11-19998/24 неодноразово зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на суми 1318,0 млн гривень, 1 428,43 млн гривень та 1 502,8 млн гривень відповідно. Однак Міністерством фінансів України зазначені пропозиції не були підтримані, так як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.
Ураховуючи викладене, ДСА України в межах своїх повноважень вжито відповідних заходів, спрямованих на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 200/5580/23, тому просило утриматися від накладення штрафів на ДСА України.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03.12.2024 ВП № 76398558 за невиконання рішення суду на Державну судову адміністрацію України на підставі статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження» накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
12 грудня 2024 року представником Міністерства юстиції України, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, подано до суду заяву про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суддівської винагороди, шляхом проведення Державною казначейською службою України безспірного списання недорахованої судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в сумі 164700,79 грн з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суддівської винагороди.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21 січня 2025 року ВП № 76398558 за невиконання рішення суду на Державну судову адміністрацію України на підставі статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження» накладено штраф у розмірі 10200,00 грн.
Правомірність прийняття постанови про накладення штрафу на управління є спірним питанням даної справи.
Суд першої інстанції скасував спірну постанову про накладення штрафу, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з наступних підстав.
За ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 4 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Судами встановлено, що державним виконавцем винесено оскаржувану постанову від 21.01.2025 з підстав повторного невиконання судового рішення без поважних причин.
Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови належним чином перевірив факт виконання/невиконання судового рішення боржником.
Так, представником відповідача надано до суду матеріали виконавчого провадження ВП № 76398558, дослідженням яких встановлено, що державним виконавцем направлено на адресу боржника лише одну вимогу про надання інформації про виконання рішення суду у справі № 200/5580/23, а саме 20.11.2024.
Тобто, після винесення постанови про накладення штрафу у сумі 5100,00 грн та перед прийняття оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу у сумі 10200,00 грн (постанова від 21.01.2025) державним виконавцем не перевірявся стан виконання судового рішення, не витребовувалась інформація про дії, вчинені боржником за період з 03.12.2024 до 21.01.2025.
Тобто відповідач належним чином не скористався законодавчо закріпленими повноваженнями щодо виконання судового рішення боржником.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що державним виконавцем перед накладенням штрафу було здійснено належну перевірку виконання боржником судового рішення, як цього вимагає стаття 63 Закону України "Про виконавче провадження".
Притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф виконавець зобов'язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов'язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 537/3986/16-а.
Крім того, суд зазначає, що судові рішення, які передбачають виплату на користь суддів коштів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя".
Отже, на думку суду, виконання зазначеного виконавчого листа має здійснюватися в межах визначеного Кабінетом Міністрів України порядку, що, у свою чергу, виключає відповідальність боржника (позивача) за невиконання цього судового рішення.
Висновки, аналогічні зазначеним, наведені у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №826/721/16, в якій зокрема вказано, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність поважних причин, що перешкодили Державній судовій адміністрації України станом на дату прийняття оскаржуваної постанови від 21.01.2025 з незалежних від нього самого причин виконати рішення суду у справі № 200/5580/23 у повному обсязі, які нівелюють висновки державного виконавця про наявність правових підстав для притягнення боржника до відповідальності у виконавчому провадженні у вигляді штрафу.
Викладене у своїй сукупності вказує на наявність підстав для скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 21.01.2025 ВП № 76398558.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта про наявність правових підстав у державного виконавця для винесення постанови про накладення штрафу на боржника є необґрунтованими, тому постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду є неправомірною та підлягає скасуванню.
Щодо судового збору, суд зазначає наступне.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі № 320/7556/25 та встановлено строк для усунення її недоліків шляхом направлення на адресу Першого апеляційного адміністративного суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 1 453,44 грн.
Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було сплачено судовий збір у відповідному розмірі.
Однак, ухвалою суду помилково визначено менший розмір судового збору з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 4 Законом України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року становить 3028 грн.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами встановлюється ставка судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п.2).
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, втановлюється 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 1.1).
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 1.3).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Апелянту за подання апеляційної скарги у даній справі необхідно було сплатити - 3633, 60 грн. (3028*1*150%)*0,8 та належним чином це підтвердити.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з апелянта/відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань недосплаченої суми судового збору у розмірі 2 180,16 грн. (3633, 60 грн. - 1 453,44 грн.(сплачених на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху) на користь Держави до спеціального фонду Державного бюджету України
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29)
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 271, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі № 320/7556/254 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі № 320/7556/254 - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622) на користь Держави до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - Донецьке ГУК/Краматорська/МТГ22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37967785, рахунок отримувача - UA758999980313161206081005630, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації бюджету - 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), відомча ознака «81» Апеляційні адміністративні суди.) 2 180 (дві тисячі сто вісімдесят) гривень 16 копійок несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 жовтня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць