28 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/8535/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Васил'євій А.М.,
за участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати судді Семенівського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 складової частини суддівської винагороди у виді доплати за вислугу років за період часу з 22.08.2024 по 21.11.2024 включно;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 складову частину суддівської винагороди у виді доплати за вислугу років за період часу з 22.08.2024 по 21.11.2024 включно в сумі 95613,71 грн. із проведенням відрахувань з нарахованої суми усіх передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті.
Позивачем в позовній заяві заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, посилаючись на ускладнене постійне проживання і працю на території Семенівської міської територіальної громади Новгород-Сіверського району Чернігівської області, яка з 01.12.2024 віднесена до зони активних бойових дій, згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786.
Вивчивши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, зважаючи на наступне.
За приписами частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
У відповідності до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четверта статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, згідно статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Тобто, питання, пов'язані з обчисленням строку звернення до адміністративного суду, його поновленням, а також наслідки пропуску такого строку чітко врегульовано положеннями законодавства.
Окрім цього, частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. На цьому ж наголошено і у частині першій статті 45 цього ж Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Отже, наведені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 826/22361/15.
Питання, пов'язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
На думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом десяти днів від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, зауважила, що обставина повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України могла унеможливити дотримання встановленого законом процесуального строку, однак поважними такі причини можна визнати лише за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку.
Наведені позивачем доводи, що строк пропущений через ускладнене постійне проживання і працю на території Семенівської міської територіальної громади Новгород-Сіверського району Чернігівської області, яка з 01.12.2024 по цей час віднесена до зони активних бойових дій, мають загальний характер, не доводять існування дійсних, конкретно визначених перешкод для реалізації процесуальних прав.
Суд зазначає, що про порушення своїх прав позивачу було відомо станом на 31.08.2024, станом на 30.09.2024, станом на 31.10.2024, станом на 30.11.2024, а саме під час виплати йому заробітної плати, а доказів триваючої неможливості звернення до суду з відповідним позовом в межах строку звернення не надано.
Тому, враховуючи, що позовна заява подана до суду лише 25.07.2025, позивачем пропущено встановлений законом строк для звернення до суду.
З урахуванням викладеного, вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 160, 161, 171, 173, 180, 181, 205, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде залишена без розгляду.
Відкласти підготовче засідання у справі № 620/8535/25 до 14:00 год. 03 грудня 2025 року, яке відбудеться в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: м. Чернігів, вул. Київська, буд. 23, зал судового засідання № 7.
Копію ухвали суду надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ