28 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/7235/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Лукашової О.Б.,
за участю секретаря Костючок В.В.,
представника позивача Труби А.В.,
представника відповідача Коляди І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги і рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги і рішення.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 25.02.2025 касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №620/7235/24 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 листопада 2023 року №11920/Ж10/25-01-24-05 та №11919/Ж10/25-01-24-05. Справу №620/7235/24 в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №620/7235/24 залишено без змін.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 справу №620/7235/24 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 листопада 2023 року №11920/Ж10/25-01-24-05 та №11919/Ж10/25-01-24-05 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив про безпідставність проведення позивачу донарахувань з податку на додану вартість згідно зі спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що загальна сума доходу від здійснення фізичною особою-підприємцем господарської діяльності (без урахування податку на додану вартість) не перевищувала, встановленої чинним законодавством межі (1000000,00грн). Позивач вважає, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку про наявність обов'язку зареєструватися платником ПДВ, позаяк у порушення норм пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України контролюючий орган безпідставно не вирахував від суми доходу 1 134 950,94 грн суму податку на додану вартість, що складає 20% - 226 990,19 грн. Фактично загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців станом на серпень 2018 року сукупно склала 907 960,75 грн, відтак у відповідача не виник обов'язок зареєструватися як платник податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що в порушення вимог пунктів 183.1, 183.2, 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185 та пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України документальною позаплановою перевіркою встановлено, що за період з 11.10.2017 до 31.08.2018 позивачем досягнуто обсягів доходу, що перевищують 1000000,00 грн, тобто позивачу необхідно було подати заяву про реєстрацію платником ПДВ не пізніше 10.09.2018. Позивач подав заяву про реєстрацію платником ПДВ лише 14.01.2019. За період з 01.09.2018 до 31.12.2022 перевіркою встановлено суму податкових зобов'язань із ПДВ і застосовано штрафну санкцію. Також перевіркою встановлено, що позивач у період з 14.01.2019 по 31.12.2022 не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим було донараховано податкові зобов'язання та штрафні санкції.
Ухвалою суду від 29.05.2025 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Протокольною ухвалою суду від 27.05.2025 підготовче засідання у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив його задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.07.2017 по 31.12.2022, за результатами якої складено Акт від 18.10.2023 №10019/Ж5/25- 01-24-05/3118601912 (далі - Акт перевірки).
Позивач був включений до реєстру платників податку на додану вартість 14.01.2019.
З огляду на висновки, викладені в Акті перевірки, податковим органом встановлені порушення платником податків норм податкового законодавства:
- п.177.1 статті 177 Податкового кодексу України, а саме заниження валового доходу на 2113701,90 грн протягом перевіряємого періоду;
- підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п.п.2 п.5 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом МФУ від 20.04.2015 року №449, яким виявлено заниження оподатковуваного доходу, що підлягає оподаткуванню єдиним соціальним внеском;
- порушення п.п.1.1 п.16 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме занижено суму військового збору;
- п.187.1 ст.187, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання;
- п. 201.10 ст.201 Розділу V Податкового кодексу України, а саме не зареєстровані податкові накладні з ПДВ на суму 539777,00 грн;
- несвоєчасне подання довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу та залишків пального на акцизному складі пального;
- не надано первинні документи для витратомірів лічильників DELPHI 485 ЕхD серійні номери 043143, 043142, 043140, 043141, що підтверджують позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства за період з 01.01.2020 по 16.07.2020 року;
- не надано первинні документи, що підтверджують позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства на ступних витратомірів лічильників - Колонка для відпуску пального ГЕРКОН (серійний номер 1823), Колонка для відпуску скрапленого газу PRIMUSLPG 01 K (серійний номер 088), Колонка паливороздавальна Шельф 100 50-1-1-1 (серійний номер 12386) та Колонка для відпуску скрапленого газу PETRO- PRIMUSLPG-2-U (серійний номер 0790023).
Враховуючи встановлені Актом перевірки порушення норм податкового законодавства, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:
- від 22 листопада 2023 року №11919/Ж10/25-01-24-05, яким за порушення п. 187.1 ст. 187, пункту 200.1 ст 200 Податкового кодексу України, розділу 4 «Податковий кредит» Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Міністерством фінансів України 28.01.2016 № 21, збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ, за період з 01.09.2018 по 31.12.2022, на загальну суму 816 243,75 грн, з них податкове зобов'язання - 652 995,00 грн та штрафні санкції - 163 248,75 грн (а.с. 33-34, 36 т.1, 190-191 т. 6);
- від 22 листопада 2023 року №11920/Ж10/25-01-24-05, який застосовані штрафні санкції за порушення термінів складання податкових накладних, за період з 14.01.2019 по 31.12.2022, у розмірі 50%, а саме, 263 650,00 грн (а.с.30-31,32 т.1).
Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів про скасування податкових повідомлень-рішень, як таких, що прийняті з порушенням податкового законодавства.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Згідно з пунктом 77.9 статті 77 ПК України порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Так, відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту (підпункт 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України).
Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.8 статті 86 ПК України).
Щодо податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2023 року №11919/Ж10/25-01-24-05, яким за порушення п. 187.1 ст. 187, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, розділу 4 «Податковий кредит» Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Міністерством фінансів України 28.01.2016 № 21, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ, за період з 01.09.2018 по 31.12.2022, на загальну суму 816 243,75 грн, з них податкове зобов'язання - 652 995,00 грн та штрафні санкції - 163 248,75 грн, суд зазначає таке.
Направляючи справу на новий розгляд у цій частині Верховний Суд вказав, що судам необхідно було встановити розмір виручки, отриманої суб'єктом підприємницької діяльності протягом останніх 12 календарних місяців, врахувавши при цьому, що перевищення її граничного розміру, встановленого у пункті 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, має бути без урахування податку на додану вартість. Проте, під час вирішення справи судами попередніх інстанцій не досліджувалися документи, на підставі яких податковим органом встановлено перевищення граничного обсягу операцій, який дозволяв не реєструватися платником податку на додану вартість, та не перевірено дотримання відповідачем методології, встановленої пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України. У порушення положень процесуального законодавства судами попередніх інстанцій не перевірено правильності обчислення відповідачем загального обсягу здійснених позивачем операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню (без урахування податку на додану вартість) за період з 11 жовтня 2017 року по 31 серпня 2018 року у порядку, встановленому пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 2 пункту 180.1 статті 180 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Згідно з п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Пунктом 183.1 статті 183 Податкового кодексу визначено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
Відповідно до п. 183.2 статті 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Перевіркою встановлено, що з 11.10.2017 по 31.08.2018 позивач отримав 1 134 950,94 грн доходу від здійснення господарської діяльності.
З банківських виписок з 11.10.2017 по 31.08.2018 встановлено, що на банківський рахунок позивача надійшли кошти, а саме:
- 13.03.2018 (платіжний документ 191) в сумі 4000,00 грн від відділу культури і т-му Носівської м/р в призначенні платежу зазначено, що вказана сума без ПДВ (а.с.55т.2);
- 12.04.2018 (платіжний документ 316) в сумі 4000,00 грн від відділу культури і т-му Носівської м/р в призначенні платежу зазначено, що вказана сума без ПДВ (а.с.55т.2);
- 06.06.2018 (платіжний документ 463) в сумі 4000,00 грн від відділу культури і т-му Носівської м/р в призначенні платежу зазначено, що вказана сума без ПДВ (а.с.81т.2);
- 25.06.2018 (платіжний документ 558) в сумі 4000,00 грн від відділу культури і т-му Носівської м/р в призначенні платежу зазначено, що вказана сума без ПДВ (а.с.81т.2);
- 04.07.2018 (платіжний документ 634) в сумі 3850,00 грн від ТОВ «С.В.І. «КОМ», в призначенні платежу зазначено, що вказана сума без ПДВ (а.с.66т.2);
- 18.07.2018 (платіжний документ 1) в сумі 2500,00 грн від ТОВ «С.В.І. «КОМ», в призначенні платежу зазначено, що вказана сума без ПДВ (а.с.66т.2);
- 02.08.2018 (платіжний документ 667) в сумі 4000,00 грн від відділу культури і т-му Носівської м/р, в призначенні платежу зазначено, що вказана сума без ПДВ (а.с.66т.2).
Згідно з актом перевірки позивач у грудні 2017 року отримав кошти на рахунок в банку в сумі 4776,74 грн без ПДВ. Позивач на вимогу суду не надав виписку з рахунку за грудень 2017 року та в судовому засіданні пояснив, що виписка за вказаний період відсутня та неможливо її отримати. Суд враховує, що Позивач у грудні 2017 року не був платником ПДВ та в досліджених виписках за період з березня 2017 року по серпень 2018 року на рахунок позивача надходили кошти за товари без ПДВ, а тому кошти отримані позивачем на банківський рахунок у грудні 2017 року в сумі 4776,74 грн без ПДВ.
Отже, позивач на розрахунковий рахунок в банку з 11.10.2017 по 31.08.2018 отримав дохід у розмірі 31 126,74 грн без ПДВ.
Виторг позивача з 11.10.2017 по 31.08.2018, відповідно до z-звітів та касових чеків, склав 1 103 824,20 грн, в графі «20% надходження податок, грн» зазначено «0». (а.с. 196-200 т.5)
Так, відповідно до наявних в матеріалах справи копій банківських виписок, витягу з книги обліку доходів та витрат за період з 11.10.2017 по 31.08.2018, z-звітів та касових чеків позивач здійснювала продаж товару на суму 1 134 950,94 грн без ПДВ.
Первинних документів на підтвердження продажу товарів, придбаних у період з 11.10.2017 по 31.08.2018, кінцевому споживачу, з яких можливо б було пересвідчитись у тому, що позивач здійснювала реалізацію товару з ПДВ, позивач не надав.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.03.2025 по справі №822/2092/17.
Надаючи оцінку твердженню позивача про те, що в порушення норм пункту 181.1 статті 181 ПК України контролюючим органом безпідставно не вирахувано від суми доходу 1 134 950,94 грн суму податку на додану вартість, що складає 20% - 226 990,19 грн, що призвело до помилкового висновку про те, що серпні 2018 року загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 1000000,00 грн та відповідно наявність обов'язку зареєструватися платником ПДВ, нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, суд зазначає таке.
Тлумачення положення «без урахування податку на додану вартість» необхідно розуміти як необхідність вирахування суми податку на додану вартість із загальної суми із здійснення операцій з постачання товарів, в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та відповідно не пов'язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг).
Суд зазначає, що якщо суб'єкт господарювання не є платником податку на додану вартість, то відповідно постачання товарів (робіт, послуг) таким суб'єктом здійснюється без нарахування ПДВ, та, як наслідок, у такого суб'єкта не виникає обов'язку з виписки / реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, тому суд відхиляє необґрунтоване твердження представника позивача про необхідність відрахування від суми доходу (виручки, обсягу постачання) податку на додану вартість, позаяк такі суми позивачем, як не платником ПДВ, не нараховувалися. Доказів протилежного позивачем не надано.
Також суд звертає увагу, що представник позивача у судовому засіданні не заперечує, що дохід у розмірі 1 134 950,94 грн без ПДВ та вважаючи цю суму базою оподаткування нараховує ПДВ 20% у розмірі 226 990,19 грн (1 134 950,94 грн х 20%), а потім нарахований ПДВ віднімає від бази оподаткування (доходу без ПДВ), що суперечить нормам податкового законодавства.
Враховуючи викладене контролюючий орган дійшов правильного висновку, що у період з 11.10.2017 по 31.08.2018 (включно) загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (газ скраплений) нарахована (сплачена, надана) ФОП ОСОБА_1 протягом останніх 12 календарних місяців сукупно становить 1 134 950,94 грн без ПДВ, а отже перевищив загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню ПДВ - 1000000 грн без врахування ПДВ на суму 134 950,94 грн.
Отже, за приписами статті 183 ПК України позивач зобов'язаний був подати заява про реєстрацію платником податку на додану вартість до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, тобто, повертаючись до цієї справи не пізніше 10.09.2018. Водночас, позивач зареєстрований платником ПДВ з 14.01.2019.
Пунктом 183.10 статті 183 ПК України визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України - датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Підпункт «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу визначає, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Відтак, враховуючи викладене, в контексті встановлених судом обставин, суд встановлено, що доводи відповідача про порушення позивачем вимог п. 181.1 ст. 181, п.п. 183.2, 183.10 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 та п. 200.1 ст. 200 ПК України, у зв'язку з не поданням заяви про обов'язкову реєстрацію платником податку на додану вартість не пізніше 10 вересня 2018 року в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до за період з 11.09.2018 по 13.01.2019, є обґрунтованими.
Загальна сума від здійснення операцій з реалізації товарів за період з 11.09.2018 по 13.01.2019, як зазначено контролюючим органом в акті перевірки, згідно з витягом z-звіту РРО та касових чеків, а також зарахування безготівкових коштів на банківський рахунок складає 628 476,95 грн, а отже є базою нарахування податком на додану вартість.
Таким чином фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не нараховано податок на додану вартість за поставку товарів/послуг в сумі 125 695,39 грн (628 476,95 грн (база оподаткування) х 20% ПДВ) та в порушення п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість на цю суму.
З Акта перевірки та розрахунку фінансових санкцій, вбачається, що відповідачем було встановлено порушення пункту 187.1 статті 187 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 14.01.2019 по 31.12.2022 на 527 300 грн (таблиця 26 акта перевірки), тобто позитивне значення між сумою податкового зобов'язання (рядок 9 податкової декларації) та податковим кредитом (рядок 17 податкової декларації) та вказується у рядку 18 податкової декларації та підлягає сплаті до бюджету.
Вказане заниження податкового зобов'язання з ПДВ підтверджується податковими деклараціями з ПДВ, витягом z-звіту РРО та касових чеків та банківськими виписками (а.с. 121-186 т.1, а.с. 17-163 т.2, а.с.79-181, 219-242 т.6)
Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунків штрафних санкцій по ПДВ, нараховані штрафні санкції на суму 163 248,75 грн, а саме:
на суму податкового зобов'язання, визначеного самостійно податковим органом, у за період з 11.09.2018 по 13.01.2019 у розмірі 125 695,39 грн нараховано суму фінансових санкцій відповідно до п. 123.1 ПК України у розмірі 25 %, а саме 31 423,75 грн;
на суму податкового зобов'язання, визначеного самостійно податковим органом за період з лютого 2019 року по грудень 2022 року у розмірі 527 300 грн нараховано суму фінансових санкцій відповідно до п. 123.2 ПК України у розмірі 25 %, а саме 131 825,00 грн.
Пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України (в редакції, яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
В свою чергу, згідно з п. 123.2. ст. 123 ПК України (в редакції, яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Отже застосування п. 123.2 та п. 123.3 ст. 123 ПК України можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених ПК України.
При цьому, згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто з системного аналізу викладених норм можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.
У свою чергу, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Положення п. 109.3 ст. 109 ПК України містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 ПК України. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.
Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПК України, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.
Також Верховний Суд у постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21 та інші сформулював висновки, за змістом яких обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує настання відповідальності у вигляді штрафу в підвищених розмірах є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Обов'язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.
За висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 30.06.2025 (справа № 520/22016/21), від 3 вересня 2019 року (справа №806/2049/18), від 26 грудня 2018 року (справа № 2а/0370/3780/11), від 23 жовтня 2018 року (справа №808/3458/16), від 21 травня 2020 року (справ №824/257/18-а), враховуючи, що суми грошових зобов'язань, штрафних (фінансових) санкцій, боргу (недоїмки), яких стосуються позовні вимоги, визначені позивачу за конкретними окремими підставами, які відображені в акті перевірки, а при вирішенні відповідного спору суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб'єкта владних повноважень у частині та, за встановлення у судовому процесі об'єкту оподаткування та його вартісне вираження, не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов'язань суму, яка збільшена правомірно. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав та інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.
Дослідивши зміст акту перевірки в цій частині, суд зазначає, що цим актом перевірки жодних обґрунтувань, що позивач вчинив діяння передбачені ст. 123 ПК України, саме у формі умислу не наведено, а тому до позивача мали бути застосовані штрафні санкції на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України.
Отже у цьому випадку підлягає застосуванню штраф в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, а саме, 65 299,50 грн (12 569,50 + 52 730,00), у тому числі:
на суму податкового зобов'язання, визначеного податковим органом, за період з 11.09.2018 по 13.01.2019, у розмірі 125 695 грн до позивача підлягає застосування фінансова санкція відповідно до п. 123.1 ПК України у розмірі 10 %, а саме 12 569,50 грн;
на суму податкового зобов'язання, визначеного самостійно податковим органом за період з лютого 2019 року по грудень 2022 року у розмірі 527 300 грн до позивача підлягає застосування фінансова санкція відповідно до п. 123.1 ПК України у розмірі 10 %, а саме 52 730,00 грн.
Таким чином, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2023 року №11919/Ж10/25-01-24-05 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 97 949,25 грн (163 248,75 - 65 299,50) є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2023 року №11920/Ж10/25-01-24-05, яким застосовані штрафні санкції за порушення термінів складання податкових накладних, за період з 14.01.2019 по 31.12.2022, у розмірі 50%, а саме, 263 650,00 грн, то суд звертає увагу на таке.
Направляючи справу на новий розгляд у цій частині Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не встановили склад правопорушення за яке до позивача застосовано штрафні санкції на підставі податкового повідомленням-рішення від 22 листопада 2023 року №11920/Ж10/25-01-24-05.
Згідно з пунктом 3.4.1 Акта перевірки контролюючий орган з наданих на перевірку документів, декларацій з податку на додану вартість за 2019-2022 роки, додатків 5 до декларацій з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», банківських виписок встановив, що ФОП ОСОБА_1 не відобразив у складі податкових зобов'язань суму ПДВ в розмірі 539 777 грн, що виникли в результаті отримання коштів при розрахунку за товари шляхом зарахування безготівкових коштів та готівкових коштів отриманих через спеціалізовані апарати РРО для торгівлі пальним.
Отже, позивач не нарахував податкові зобов'язання за період з 14.01.2019 по 31.12.2022 на суму реалізованого товару шляхом зарахування безготівкових коштів та готівкових коштів отриманих через спеціалізовані апарати РРО для торгівлі пальним у сумі 3 238 662 грн, в тому числі ПДВ 539 777,00 грн, в результаті чого занизив податкові зобов'язання (тобто сума на яку позивач повинен був скласти податкові накладні та вказати в рядку 9 податкової декларації) та не зареєстрував податкові накладні з ПДВ за перевіряємий період на 539 777,00 грн (таблиця 24 акта перевірки), а саме:
за лютий 2019 року на 638 грн у податкову декларацію реєстраційний №16785569 від 13.03.2019;
за березень 2019 року на суму 1166 грн - №17945235 від 10.04.2019;
за квітень 2019 року на суму 1226 грн- № 19774795 від 11.05.2019,
за травень 2019 року на суму 8310 грн - № 20887226 від 14.06.2019,
за червень 2019 року на суму 6208 грн -№ 22236520 від 11.07.2019,
за липень 2019 року на суму 7288 грн- №24699497 від 08.08.2019,
за серпень 2019 року на суму 13000грн - №26285852 від 06.09.2019,
за вересень 2019 року на суму 7253 грн-№9242380950 від 17.10.2019,
за жовтень 2019 року на суму 9128 грн- №9273496826 від 17.11.2019,
за листопад 2019 року на суму 7615 грн-№ 9302339376 від 15.12.2019,
за грудень 2019 року на суму 6624 грн- № 1297637 від 13.01.2020,
за січень 2020 року на суму 11916 грн-№9024008312 від 14.02.2020,
за березень 2020 року на суму 4983 грн- №9082847600 від 17.04.2020,
за квітень 2020 року на суму 12454 грн- №9109066666 від 18.05.2020,
за травень 2020 року на суму 7300 грн- №9135730028 від 15.06.2020,
за червень 2020 року на суму 539 грн-№9169369770 від 16.07.2020,
за серпень 2020 року на суму 5207 грн-№9233388783 від 15.09.2020,
за вересень 2020 року на суму 15579 грн-№9268181822 від 16.10.2020,
за жовтень 2020 року на суму 19175 грн-№9301866395 від 15.11.2020,
за листопад 2020 року на суму 33985грн-№9336328120 від 16.12.2020,
за грудень 2020 року на суму 12630 грн-№9368664520 від 17.01.2021,
за січень 2021 року на суму 11043грн-№9027616255 від 16.02.2021,
за лютий 2021 року на суму 21609 грн-№9054357211 від 16.03.2021,
за березень 2021 року на суму 17113 грн-№9090192717 від 19.04.2021,
за квітень 2021 року на суму 28209 грн- №9127500120 від 17.05.2021,
за травень 2021 року на суму 17874 грн- №9162439829 від 16.06.2021,
за червень 2021 року на суму 21378 грн- №9196911918 від 17.07.2021,
за липень 2021 року на суму 31356 грн- №9238550505 від 18.08.2021,
за серпень 2021 року на суму 21280грн- №9272606271 від 18.09.2021,
за вересень 2021 року на суму 22465 грн- №9307279380 від 17.10.2021,
за жовтень 2021 року на суму 26619 грн- №9350800249 від 18.11.2021,
за листопад 2021 року на суму 48799 грн- №9386963459 від 18.12.2021,
за грудень 2021 року на суму 24141 грн- №9420359164 від 16.01.2022,
за січень 2022 року на суму 10194 -№9033535967 від 16.02.2022,
за лютий 2022 року на суму 13616 грн-№9042482599 від 15.03.2022,
за квітень 2022 року на суму 547 грн-№9051235360 від 08.05.2022,
за травень 2022 року на суму 641 грн-№9085496514 від 17.06.2022,
з червень 2022 року на суму 832 грн-№9130292453 від 16.07.2022,
за липень 2022 року на суму 5566 грн-№ 9160909993 від 16.08.2022,
за серпень 2022 року на суму 4850 грн-№9187168641 від 19.09.2022,
за вересень 2022 року на суму 3914 грн-№9213149191 від 17.10.2022,
за жовтень 2022 року на суму 5817 грн- №9246427268 від 18.11.2022,
за листопад 2022 року на суму 5663 грн-№9272542101 від 17.12.2022,
за грудень 2022 року на суму 4027 грн-№9298450626 від 15.01.2023.
Вказане підтверджується податковими деклараціями з ПДВ, витягом z-звіту РРО та касових чеків та банківськими виписками (а.с. 121-186 т.1, а.с. 17-54, 87-186 т.2, а.с.79-181, 219-242 т.6)
Відповідач надав пояснення, що за не реєстрацією ФОП ОСОБА_1 податкових накладних з податку на додану вартість були застосовані штрафні санкції відповідно до абзацу 1 пункту 120-1.2 статті 120-1.2 ПК України на суму 527 300 грн.
Щодо застосування штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних суд зважає на таке.
Згідно із підпунктом 14.1.156-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.
Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України)
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України)
Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідно до абзацу 1 пункту 120-1.2 статті 120-1.2 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.
Отже, пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України передбачено нарахування штрафу у розмірі 50% суми податкових зобов'язань від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг.
У разу відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
Суд звертає увагу, що приписи пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України визначають, що відповідальність настає у разі відсутності реєстрації податкової накладної в установлений строк.
Суд встановив, що згідно з матеріалами позивач не зареєстрував податкові накладні з ПДВ за період з 14.01.2019 по 31.12.2022 на суму 539 777,00 грн.
З розрахунку штрафних санкції (а.с.32 т.1) вбачається, що штрафні санкції розраховані в розмірі 50% від суми не зареєстрованих податкових накладних з ПДВ (527 300 грн), а саме, 263 650,00 грн (527 300 х 50%).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач довід правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2023 року №11920/Ж10/25-01-24-05, а отже позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного вище, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 979,49 грн (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог).
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги і рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2023 року №11919/Ж10/25-01-24-05 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 97 949,25 грн.
У задоволені позиву в іншій частині відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 979,49 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000, код ЄДРПОУ 44094124 ).
Повне судове рішення складено 28.10.2025.
Суддя Олена ЛУКАШОВА