28 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/9792/24
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Лукашової О.Б.,
при секретарі Костючок В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі № 620/9792/24 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 13 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2024 № 354 «Про результати службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження особовим складом 1 механізованого батальйону» у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності стрільця-санітара 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 та накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України «сувора догана». Визнано протиправним та скасовано підпункт 29.39 пункту 29 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2024 № 354 «Про результати службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження особовим складом 1 механізованого батальйону» у частині не виплати солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди за листопад 2023 року, відповідно до п. 15 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за листопад 2023 року в розмірі 79 999,20 грн. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку, за період з 20.01.2024 по 30.06.2024 у сумі 40 000 грн, з відрахуванням зборів, податків та інших обов'язкових платежів з вказаної суми.
Від позивача до суду надійшла заява, в якій останній просить:
змінити спосіб і порядок виконання рішення суду, на підставі якого Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №620/9792/24 від 09.04.2025 про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену пунктом 1-1 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім"ями під час дії воєнного стану" за листопад 2023 року в розмірі 79 999,20 грн., шляхом ухвали рішення про стягнення - 79 999,20грн з Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 .
Заява мотивована тим, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі № 620/9792/24 залишається невиконаним відповідачем.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі. Відповідач в судове засідання не з'явився про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі №620/9792/24, зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за листопад 2023 року в розмірі 79 999,20 грн.
09.04.2025 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, 30.04.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження.
В ході виконання виконавчого провадження 19.05.2025, на адресу боржника, державним виконавцем направлено вимоги щодо виконання рішення суду, які боржником проігноровано. 01.07.2025 державним виконавцем здійснено виїзд за місцем знаходження боржника та складено акт про те, що за адресою: АДРЕСА_1 боржник Військова частина НОМЕР_1 не знаходиться.
07.07.2025 головним державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника.
В силу частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з частиною третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
Неможливість виконання рішень зобов'язального характеру, боржником за яким є державний орган, відповідно до встановленого Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" порядку безспірного списання відповідних коштів із рахунків такого державного органу фактично призводить до неможливості їх виконання в цілому. Така обставина є підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Суд звертає увагу на те, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі № 556/2609/14-а, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.
Спосіб виконання судового рішення є способом реалізації захисту порушених прав позивача, який визначений самим рішенням та повинен відповідати вимогам закону. Під зміною ж способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого рішення. Ці заходи мають забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду справи та вирішення спору між сторонами, суд постановив рішення, яким зобов'язав суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії задля захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах.
Натомість, у поданій заяві позивач просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду, шляхом стягнення 79 999,20грн з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 .
Обраний спосіб відновлення порушених прав позивача фактично свідчить про зміну резолютивної частини рішення суду, із зобов'язального характеру у спосіб стягнення конкретної суми, що суперечить усталеній позиції Верховного Суду (постанова від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а, від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18).
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2023 у справі №340/6875/21.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки при ухваленні рішення в цій справі способом відновлення порушеного права позивача судом було обрано зобов'язання відповідача - Військову частину НОМЕР_1 вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум не було обрано як спосіб відновлення порушених прав позивача, суд доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить заявник, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі.
Оскільки зміна на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання суб'єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справах № 21-394а14, № 21-475а14, та в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а.
Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, в якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
При цьому, суд враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості, не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.
Інших обставин, що були би підставами для зміни способу і порядку виконання судового рішення, заявником не наведено.
При цьому, суд звертає увагу, що спір по даній справі стосується недотримання відповідачем законодавства щодо грошового забезпечення військовослужбовців і не відноситься до категорії справ щодо захисту соціальних прав.
Враховуючи, вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду слід відмовити.
Керуючись статтями 241-242, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28.10.2025.
Суддя Олена ЛУКАШОВА