27 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/3450/22
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами справу за позовом керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідачів: Комунальне підприємство «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Комфорт Групп», Товариство з обмеженою відповідальністю «УТБ Девелопмент» про визнання протиправним та скасування пункту рішення, скасування наказу, містобудівних умов та обмежень,
Керівник Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідачів: Комунальне підприємство «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Комфорт Групп», Товариство з обмеженою відповідальністю «УТБ Девелопмент» у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1.11 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.11.2021 №712 «Про затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок»;
- скасувати наказ Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 18.11.2021 №253-М «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки»;
- скасувати містобудівні умови і обмеження №02-01/253, видані Управлінням архітектури та містобудування Чернігівської міської ради 18.11.2021, відомості про які внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за реєстраційним номером MU01:8900-7579-6852-0276, видані КП «Чернігівбудінвест» для нового будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на розі вулиць Київської та Гончої в м. Чернігові.
Постановою Верховного Суду від 22.07.2025 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 в адміністративній справі № 620/3450/22 скасовано, справу № 620/3450/22 направлено на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 було прийнято до провадження дану справу.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
На підставі рішення Чернігівської міської ради від 28.10.2021 №12/VIII-23 земельну ділянку на розі вулиць Київської та Гончої в м. Чернігові передано в постійне користування КП «Чернігівбудінвест» для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (для будівництва групи житлових будинків з об'єктами соціального призначення) (т. 1 а.с. 111).
16.11.2021 між КП «Чернігівбудінвест» (замовник будівництва), ТОВ «ЖК «Парковий» (платник будівництва) та ТОВ «Еко Комфорт Групп» (генпідрядна організація) було укладено договір №01-43/21 про виконання підготовчих робіт щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на розі вулиць Київської та Гончої в м. Чернігові (т.1 а.с. 160-168).
Пунктом 1.11 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.11.2021 №712, за наслідками розгляду клопотань керівників підприємств та організацій, звернень власників/користувачів земельних ділянок, пропозиції Управління архітектури та містобудування міської ради, КП «Чернігівбудінвест» затверджено та надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для нового будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на розі вулиць Київської та Гончої в м. Чернігові (т. 1 а.с. 17).
Наказом Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 18.11.2021 №253-М КП «Чернігівбудінвест» надано містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта нового будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на розі вулиць Київської та Гончої в м. Чернігові; внесено вказані містобудівні умови та обмеження до відповідного реєстру (т. 1 а.с. 18).
Відповідно до пункту 3 Містобудівних умов та обмеження для проектування об'єкта будівництва цільове призначення земельної ділянки: 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури Для будівництва групи житлових будинків з об'єктами соціального призначення. Функціональне призначення: знаходиться в зоні багатоквартирної забудови з обмеженнями поверховості по умовах зон регулювання забудови (Ж-2-р) згідно документу: Тимчасовий порядок використання території міста Чернігова, затверджений рішенням Чернігівської міської ради від 28.12.2011 (т. 1 а.с. 19-21).
19.11.2021 КП «Чернігівбудінвест» подано повідомлення про початок підготовчих робіт, реєстраційний номер: ЧГ020211116240 (т. 1 а.с. 25-27).
Згідно з інформацією зазначеною в листі ДП «Дніпромісто» від 10.01.2022 №5-18 земельна ділянка з кадастровим номером 741010000:02:050:0602 відповідно до діючого Генерального плану м. Чернігова (затверджений рішенням Чернігівської міської ради від 25.12.2003, розробник - ДП «Дніпромісто») потрапляє в межі території реконструкції під багатоквартирну забудову. Відповідно до Детального плану центральної частини міста, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 08.09.2005, земельна ділянка з кадастровим номером 741010000:02:050:0602 потрапляє в межі територій шкіл та дитячих дошкільних установ, з поверховістю нового будівництва 30-35 м. У складі детального плану території, виконаного відповідно до вимог чинного законодавства, не визначалися переважні та супутні види використання земельних ділянок (т. 1 а.с. 29).
Враховуючи наведене, листами від 05.01.2022 № 58ВИХ-22, від 11.02.2022 № 1379ВИХ-22 та від 18.02.2022 № 1608ВИХ-22 Чернігівська окружна прокуратура звернулась до Державної інспекції архітектури та містобудування України із проханням вжити невідкладених заходів в межах компетенції та провести перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час видачі та затвердження містобудівних умов та обмежень забудови вищевказаної земельної ділянки (т.1 а.с. 35-42).
В подальшому, заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури листом від 21.02.2022 № 1666ВИХ-22 повідомив Державну інспекцію архітектури та містобудування України про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, скасування наказу та містобудівних умов та обмежень для нового будівництва (т. 1 а.с. 43).
Згідно із частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Право на звернення до суду та способи судового захисту регламентовані положеннями статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, за загальним правилом частини першої якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною третьою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
У свою чергу, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, керівник Чернігівської окружної прокуратури, вважаючи, що оспорюваними пунктом 1.11 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.11.2021 №712 «Про затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок»; наказом Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 18.11.2021 №253-М «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки»; містобудівними умовами і обмеження №02-01/253, виданими Управлінням архітектури та містобудування Чернігівської міської ради 18.11.2021, відомості про які внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за реєстраційним номером MU01:8900-7579-6852-0276, видані КП «Чернігівбудінвест» для нового будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на розі вулиць Київської та Гончої в м. Чернігові порушено інтерес держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
За положеннями частин першої, третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких повноважень обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.
Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист кого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.
Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
У зв'язку із наведеним, треба зазначити, що закон не передбачає право прокурора на представництво інтересів суспільства загалом (у цілому).
Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і повинні бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
Такі правові висновки та їх обґрунтування містяться у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 826/3492/18.
Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 (справа № 826/13768/16) аналізуючи норми частин третьої та четвертої статті 23 Закону № 1697-VІІ, зазначила, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для цього прокурор має право:
1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом;
2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, згідно з яким за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Таким чином, з урахуванням усталеної судової практики Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, а також, наведених вище положень законодавства, яке регламентує порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді, таке представництво реалізуються в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
При цьому, суд зазначає, що незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб'єкта процесуальних правовідносин.
Тобто, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
Суд також враховує, що у пунктах 8-9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено позивача як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. При цьому відповідачем може бути суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інша особа, до якої звернена вимога позивача.
Пунктами 3 та 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено два спеціальних види спорів, у яких позивачем може виступати суб'єкт владних повноважень:
1) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління - компетенційні спори, під якими слід розуміти спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 13.11.2019 року у справі № 826/3115/17 та постанова Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 826/6228/17);
2) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом. У цій категорії справ можливі два випадки (види): 1) прямо передбачено Кодексом адміністративного судочинства України (частина п'ята статті 46); 2) прямо передбачено спеціальним законом.
За загальним правилом, суб'єкти владних повноважень у некомпетенційних спорах мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України) та з метою реалізації покладених на них повноважень.
З огляду на вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17 та від 04.12.2019 у справі №826/6228/17, дійшла висновку, що, за загальним правилом, якщо право державного органу на звернення з відповідним позовом прямо не передбачено законодавством, один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір.
У справі, яка розглядається, пред'явлення позову керівником прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до виконавчого комітету Чернігівської міської ради та Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту рішення, скасування наказу, містобудівних умов та обмежень зумовлено тим, що, на думку керівника прокуратури, такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності суб'єктом владних повноважень, якому держава делегувала повноваження центрального органу виконавчої влади, який реалізовує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду у галузі будівництва.
Так, згідно із частиною першою статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.
Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право звертатися до адміністративного суду з позовами про скасування рішень, прийнятих об'єктами нагляду, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на порталі електронної системи.
Такий механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 698 (далі - Порядок), пунктом 2 якого визначено, що нагляд здійснюється головними інспекторами будівельного нагляду Державної інспекції архітектури та містобудування України шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.
Тож, повноваження вказаного вище центрального органу виконавчої влади, наділеного функціями державного архітектурно-будівельного нагляду оскаржити до суду рішення, прийняте об'єктом нагляду, яке порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, є беззаперечним.
Прокурор звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, обґрунтував своє право на звернення до суду першим «виключним» випадком - невідповідністю рішення відповідача вимогам законодавства та неналежним здійсненням Державної інспекції архітектури та містобудування України своїх повноважень щодо архітектурно-будівельного контролю та нагляду, оскільки будь-які контрольні заходи цим органом не проводяться.
Надаючи правову оцінку доводам учасників справи щодо фактичного нездійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування України функції архітектурно-будівельного контролю та нагляду на момент звернення прокурора до неї та до суду з цим позовом, суд виходить із такого.
Верховний Суд вже вирішував питання наявності у прокурора права на звернення до суду з позовом, поданого в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України.
У постанові від 31.01.2024 у справі № 380/13877/21 предметом спору було рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.03.2021 №197 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на реконструкцію ТОВ «Друкарня на Пекарській» з надбудовою нежитлової будівлі на вул. Пекарській, 11-А у м. Львові з пристосуванням під функції апартамент-готелю». Пред'явлення позову прокурором в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до виконавчого комітету Львівської міської ради про скасування рішення останнього про надання замовнику будівництва містобудівних умов та обмежень зумовлено тим, що на думку прокурора, таке рішення прийняте з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності суб'єктом владних повноважень, якому держава делегувала повноваження центрального органу виконавчої влади, який реалізовує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду у галузі будівництва.
У вказаній справі Верховний Суд дійшов наступних висновків:
« … прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу у разі виявлення ним порушень вимог законодавства, а в контексті справи, яка розглядається саме у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду.
64. При цьому, виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності реалізується через механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, який здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.
65. У свою чергу, лише у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за наслідками перевірок, у центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду виникає право на звернення до суду з позовом про скасування рішень, прийнятих об'єктами нагляду.
66. У справі, яка розглядається відсутні відомості про виявлені компетентними органами вчинені об'єктом нагляду порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності щодо об'єкта будівництва «Реконструкція ТОВ «Друкарня на Пекарській» з надбудовою нежитлової будівлі на вул. Пекарській, 11-А у м. Львові з пристосуванням під функції апартамент-готелю» як за наслідками державного архітектурно-будівельного контролю так і державного архітектурно-будівельного нагляду, а відтак у Державної інспекції архітектури та містобудування України не виникло право на звернення до суду із позовом про скасування рішення, прийнятого виконавчим комітетом Львівської міської ради про затвердження містобудівних умов і обмежень на вказаний об'єкт будівництва, оскільки воно ще не здійснювало своїх повноважень, а відповідно у прокурора не виникло право на представництво інтересів держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України шляхом звернення до суду з цим позовом.
67. За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про залишення без розгляду позовної заяви прокурора у цій справі є правильними.»
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 25.03.2025 у справі №460/23417/23, від 08.04.2025 у справі № 620/13779/21, від 25.06.2025 у справі № 620/323/25 за позовом керівника окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування рішень, наказів міської ради про затвердження та надання містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, а також містобудівних умов і обмежень.
У справі, що розглядається, компетентними органами за наслідками державного архітектурно-будівельного контролю чи державного архітектурно-будівельного нагляду не було виявлено вчинених суб'єктом містобудування порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності щодо об'єкта нового будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на розі вулиць Київської та Гончої в м. Чернігові.
За таких обставин, враховуючи вищезазначені висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що у Державної інспекції архітектури та містобудування України не виникло право на звернення до суду з позовом про скасування містобудівних умов та обмежень та, відповідно, у прокурора не виникло право на представництво інтересів держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України шляхом звернення до суду з позовом.
Покликання прокурора на те, що, отримавши інформацію про наявність встановлених порушень містобудівного законодавства, Державна інспекція архітектури та містобудування України не вжила заходів реагування з метою відновлення порушених інтересів держави, є безпідставним, оскільки самі собою такі обставини не створюють підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в порядку пункту 6 частини четвертої статті 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Водночас, в разі, якщо прокурором встановлено невиконання або неналежне виконання службовими особами Державної інспекції архітектури та містобудування України своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, невиконання вимог законів чи підзаконних актів, такі особи підлягають притягненню до відповідальності у встановленому законом порядку.
Зважаючи на викладене, суд робить висновок про ненадання прокурором доказів, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання Державною інспекцією архітектури та містобудування, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
Така позиція підтримана Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 29.06.2022 у справах № 820/726/17, № 820/724/17, від 30.06.2022 у справі № 240/3380/19.
Враховуючи встановлення відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, що у відповідності до наведеного процесуального положення є підставою для залишення позову без розгляду.
Керуючись статтями 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідачів: Комунальне підприємство «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Комфорт Групп», Товариство з обмеженою відповідальністю «УТБ Девелопмент» про визнання протиправним та скасування пункту рішення, скасування наказу, містобудівних умов та обмежень - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27.10.2025.
Суддя Наталія БАРГАМІНА