27 жовтня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/5222/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із заявою у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України та просить встановити контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/5222/24.
Заява мотивована тим, що Військовою частиною НОМЕР_1 рішення суду не виконано.
Ухвалою суду розгляд заяви призначено у порядку письмового провадження, установлено відповідачу строк для надання пояснень щодо наведених у заяві обставин.
Відповідач подав пояснення на заяву про встановлення судового контролю, у яких зазначив, що на виконання рішення суду позивачу здійснено розрахунок сум для виплати, після надходження коштів на рахунок Військової частини НОМЕР_1 рішення суду буде виконано в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 по справі №620/5222/24, залишеним постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 без змін, стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп (а.с. 32-35, 57-64).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина друга статті 382-1 Кодексу).
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Наданими відповідачем доказами підтверджується, що Військова частина НОМЕР_1 погодила з Командувачем Сил логістики Збройних Сил України розрахунок сум, що підлягають виплаті позивачу на виконання рішення суду (а.с.89- 89 зворот).
В подальшому потребу в коштах було включено до додаткової заявки-розрахунку на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 за напрямком грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на жовтень 2024 року за вих. від 19.10.2024 №872/2191. Повторно основні заявки-розрахунки були сформовані та направлені на листопад 2024 року за вих. від 09.11.2024 №872/2385, на грудень 2024 року за вих. від 10.12.2024 №872/2637, на січень 2025 року за вих. від 08.01.2025 №872/57, на лютий 2025 року за вих. від 27.02.2025 №872/463, на квітень 2025 року за вих. 09.04.2025 №872/781, на травень 2025 за вих. від 09.05.2025 №872/1013, на червень 2025 за вих. від 09.06.2025 №872/1293, на липень 2025 за вих. від 09.07.2025 №872/1598, на серпень 2025 за вих. від 11.08.2025 №872/1834, на вересень 2025 за вих від 09.09.2025 №872/2059, на жовтень 2025 за вих. від 09.10.2025 №872/2307 (а.с. 90-101).
Крім того, на запит в/ч НОМЕР_1 Департамент соціального забезпечення Міністерства оброни України повідомив, що Міністерством оборони України фінансування видатків на виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» здійснюється відповідно до наданих розпорядників коштів нижчого рівня заявок на кошти в межах наявного фінансового ресурсу. У серпні 2024 році видатки Міністерства оборони України на виконання рішень судів становили лише 30% від заявленої потреби. Отже виконання рішень судів чи судових наказів у Міноборони організовано відповідно до процесуального законодавства України, Закону України «Про виконавче провадження» та інших нормативно-правових актів, а фінансування видатків на виконання судових рішень в 2025 році в Міноборони здійснюється в межах наявного фінансового ресурсу та затвердженого помісячного плану асигнувань (а.с.103).
Виходячи з вище встановленого, відповідач обчислив, здійснив розрахунок та погодив суму, що підлягає виплаті позивачу на виконання рішення суду, виплата заборгованості буде здійснена після надходження коштів на рахунок Військової частини НОМЕР_1 .
Разом з тим, відсутність коштів для фінансування не є обставиною, яка свідчить про наявність підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 381 Кодексу адміністративного судочинства України було б підставою для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, адже виплата нарахованих сум буде здійснена відповідачем після надходження відповідних сум із державного бюджету.
З огляду на викладене, враховуючи те, що причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування витрат по виплаті заборгованості, суд вважає безпідставними аргументи заявника, наведені в заяві, про наявність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Доказів невірного перерахунку грошового забезпечення заявника суду не надано у межах задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевказане, у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення необхідно відмовити.
Керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 381, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 27.10.2025.
Суддя С.В. Бородавкіна