27 жовтня 2025 року справа № 580/2531/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кульчицького С.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі - третя особа), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.01.2024 №11/168 в частині призначення позивачу - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть від 01.05.2023 НОМЕР_1 та листом Кадрового центру Збройних сил України від 23.08.2023 №321/КЦ/6631, смерть якого настала під час участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, одноразової грошової допомоги в розмірі в розмірі 1/2 частини 15 000 000,00 гри, в сумі 7 500 000,00 грн замість 15 000 000,00 грн;
- зобов'язати Міністерство оборони України, як головного розпорядника бюджетних коштів, здійснити виділення та перерахувати на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого перерахування їх до ІНФОРМАЦІЯ_3 коштів для виплати ОСОБА_1 одним платежем одноразової грошової допомоги у повній сумі, як матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_3 , із врахуванням раніше виплачених сум, у відповідності до вимог Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абз. 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, без застосування обмежень розміру та строків виплати одноразової грошової допомоги, передбачених наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 року №45 “Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті сина позивач звернулась до Міністерства оборони України для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000, 00 грн, передбаченої постановою № 168. Але Листом від 11.09.2024 №220/13/ВихЗВГ/7672 Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України повідомив позивача, що згідно висновку та доповіді, наданих ІНФОРМАЦІЯ_4 : «...Право на отримання частки допомоги має мати загиблого. Батько-місце проживання невідоме. Із заявою/нотаріально засвідченою відмовою до органів ТЦСКСП не звертався. Загиблий був неодружений, дітей не мав. Документів, якими підтверджено постійне проживання на території російської федерації або республіки білорусь, наявність громадянства згаданих країн чи причетність до пособництва державам- агресорам батька загиблого ОСОБА_3 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України не надходили. Документи, якими підтверджено, що ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_3 за життя загиблого не надходили. Рішення суду, яким підтверджено/встановлено факт ухиляння від виконання обов'язку ОСОБА_2 щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя, що набрало законної сили не надходило. Відповідно, наявність/відсутність у батька військовослужбовця права на призначення частки допомоги документально не підтверджено та остаточно не визначено. З огляду на викладене, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі-Комісія) прийнято рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги частково, в розмірі 1/2 від 15,0млн. Рішення про призначення одноразової грошової допомоги відносно ОСОБА_2 не приймалось. Виплата допомоги не проводилась, відповідно, частка допомоги 1/2 залишається нерозподіленою».
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду уточненої позовної заяви.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Клопотання позивача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 - задоволено. Залучено до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець с.Оніл, Гаінського району, Пермської області (РРСФР), Паспорт НОМЕР_2 , виданий Парабельським РВВС Томської області, адреса проживання: АДРЕСА_1 , росія, зас.зв. та ел.пошта: невідомі). Відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицьким С.О. одноособово, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
16.04.2025 року відповідач направив заяву про продовження процесуального строку для надання відзиву.
22.04.2025 року відповідач надіслав до суду відзив в якому вказав, що рішення Комісії обумовлено тим, що на даний час у загиблого військовослужбовця є батько - ОСОБА_2 , місце проживання якого невідоме, документів, які б підтверджували той факт, що згадана особа є громадянином рф або постійно проживає на території рф, немає. Водночас, абзацами першим-другим пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 встановлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях
цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії военного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Таким чином, на момент смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) (дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у осіб, які мають право на її призначення та виплату) діяла зазначена редакція статті, якою були внесені зміни до попередньої редакції статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ. Просить в задоволенні позову відмовити.
24.04.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив в якому представник позивача вказує, що Відповідач ні при прийнятті рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.01.2024 №11/168, ні у відзиві не заначає, які ж саме відомості, що могли б підтвердити цю обставину, а саме, що ОСОБА_2 є громадянином росії, мала б надати ОСОБА_1 , а тому не має право на вказану грошову допомогу в силу діючих норм законодавства України, а також Відповідач не вказує де такі відомості , в умовах воєнного стану, пов'язаного з вторгненням росії, могла отримати позивач. Оскільки, в свою чергу, прийняте рішення Відповідача призводить до порушення права ОСОБА_1 на мирне володіння її майном - 7 500 000грн. одноразової грошової допомоги, у виплаті якої в цьому розмірі було відмовлено Відповідачем по тій причині, що наразі ОСОБА_1 не надала доказів/документів, що ОСОБА_2 є громадянином рф, постійно проживає на території рф. Просить позов задоволити.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач уклала шлюб з ОСОБА_2 - 14.02.1976 року, який 24.01.1980 року було розірвано, що підтверджується відповідними свідоцтвами.
Від вказаного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Відповідно до листа ДМС України від 12.11.2024 року вбачається, що даних щодо оформлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 паспорту громадянина України не встановлено.
24.07.1981 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Син позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Позивачка звернулась з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168, в якій зазначила, що батько загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 , проживає на території Російської Федерації.
Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум розглянула 26.01.2024 року подану заяву ОСОБА_1 та дійшла до висновку про призначення одноразової грошової допомоги матері загиблого ОСОБА_3 внаслідок смерті, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, на підставі свідоцтва про смерть від 01.05.2023 року та листа Кадрового центру Збройних Сил України від 23.08.2023 року №321/КЦ/6631 - у розмірі 1/2 частини 15 000 000 грн., в сумі 7 500 000 грн.
Листом Начальника ГУ СП Міністерства оборони від 28.01.2025 року представника позивача ОСОБА_7 повідомлено про прийняте протокольне рішення комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови їй у виплаті повної одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у розмірі 15000000 грн., позивачка звернулась до суду з цим адміністративним позовом, вважаючи, що вона має право на отримання одноразової грошової допомоги в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України та який безперервно триває по теперішній час.
28.02.2022 Кабінет Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", статті 9-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Відповідно до пункту 2 Постанови №168 (в редакції, чинній на момент загибелі військовослужбовця) установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.
Якщо сім'я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.
Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується її учасниками, загиблий ОСОБА_3 на момент загибелі відносився до осіб, зазначених у пункті 1 Постанови №168.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Правилами статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент загибелі військовослужбовця) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Положеннями статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Так, статтями 30, 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю. Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, зас
г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті "а" статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту "д" частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні.
Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
У разі смерті осіб, зазначених у пунктах "а"-"д", статті 1-2 цього Закону, які загинули (померли) при виконанні службових обов'язків під час проходження військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаного під час виконання цих обов'язків, і були посмертно нагороджені державними нагородами України або колишнього Союзу РСР, непрацездатні члени сім'ї осіб, зазначені в частині четвертій цієї статті, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, мають право на встановлення до пенсії надбавки за умов та в розмірах, що встановлюються Законом України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною".
Для батьків і дружин (чоловіків) окремих категорій загиблих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом Кабінет Міністрів України може встановлювати інші умови призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до вимог чинного законодавства позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою та доданими до неї документами про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю сина ОСОБА_3 , що настала під час виконання ним обов'язків військової служби.
Будь-яких зауважень до поданих позивачем документів та/або їх недоліків ані висловлено не було.
З викладеного слідує, а також не заперечується відповідачем та третьою особою, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168.
Водночас, на засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.01.2024 №11/168 (пункт 69 протоколу) комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 01.05.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 23.08.2023 №321/КЦ/6631, лише в розмірі 1/2 частини 15 000 000 грн, в сумі 7 500 000 грн (сім мільйонів п'ятсот тисяч гривень нуль копійок), обґрунтовуючи це тим, що у загиблого є батько, який відповідно до пункту 2 постанови №168, статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" може мати право на отримання другої частини одноразової грошової допомоги.
Разом з тим, суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки ані матеріали справи, ані подані документи для призначення ОГД, не містять жодних відомостей про те, що батько загиблого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , взагалі проживає та має зареєстроване місце проживання на території України, а також відомостей про видачу йому паспорта громадянина України чи присвоєння індивідуального податкового номеру (ІПН).
Відтак, відсутність у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого місця проживання на території України, відсутність інформації про отримання ним паспорту громадянина України та індивідуального податкового номеру, обґрунтовано свідчить про те, що він дуже тривалий час не проживає на території України, відтак не є утриманцем загиблого військовослужбовця солдата ОСОБА_3 .
Крім того, з наданих копій свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 14.02.1976року вбачається, що місце народження ОСОБА_2 вказано «с. Оніл, Гаінського району, Пермської області» та з свідоцтва про народження солдата ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 від 24.07.1981 року вбачається, що громадянство ОСОБА_2 вказано «росіянин».
Відомості про отримання ОСОБА_2 громадянства України відсутні.
Сукупність вказаних вище обставин з посиланням на наведені докази, на переконання суду, обґрунтовано свідчить про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не перебував на утриманні загиблого військовослужбовця солдата ОСОБА_3 та не є особою, яка у відповідності до статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має право на призначення та виплату спірної одноразової грошової допомоги.
За викладених обставин, суд вважає, що при формуванні протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.01.2024 №11/168 висновків про призначення одноразової грошової допомоги матері загиблого у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_3 лише в розмірі 1/2 частини 15 000 000 грн, в сумі 7 500 000 грн (сім мільйонів п'ятсот тисяч гривень нуль копійок) з підстав наявності у батька загиблого ОСОБА_2 можливого права на отримання другої частини одноразової грошової допомоги, відповідач діяв протиправно та необґрунтовано.
З огляду на це суд, вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом №11/168 від 26.01.2024 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , матері загиблого ОСОБА_3 у період дії воєнного стану, в розмірі частини 15 000 000 грн, в сумі 7 500 000 (сім мільйонів п'ятсот тисяч) грн 00 коп.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи викладене в його сукупності, суд вважає, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача в даному випадку необхідним є зобов'язання Міністерство оборони України повторно розглянути висновок з доданими до нього матеріалами та прийняти у відповідності до пункту 2 Постанови №168 рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду у цій справі.
В решті ж позовних вимог слід відмовити.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стягнення судових витрат не здійснюється, з огляду на те, що у спірних правовідносинах позивач був звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.01.2024 №11/168 в частині призначення позивачу - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть від 01.05.2023 НОМЕР_1 та листом Кадрового центру Збройних сил України від 23.08.2023 №321/КЦ/6631, смерть якого настала під час участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, одноразової грошової допомоги в розмірі в розмірі 1/2 частини 15 000 000,00 гри, в сумі 7 500 000,00 грн замість 15 000 000,00 грн.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути подані документи та прийняти у відповідності до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ