м. Черкаси
27 жовтня 2025 року Справа № 580/11780/23
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень за період із 07.02.2023 до 02.03.2023 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень за період із 07.02.2023 до 02.03.2023 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 - без змін.
На адресу суду надійшла заява, в якій Військова частина НОМЕР_1 просить суд відстрочити виконання зазначеного судового рішення на один рік.
Вказана заява мотивована тим, що фінансовою службою військової частини НОМЕР_1 , в порядку добровільного виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.06.2024, здійснено нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди в сумі 60023,04 грн. Військовою частиною НОМЕР_1 до Командування Сухопутних військ подано заявку-розрахунок потреби в коштах для виплати військовослужбовцям в порядку виконання судових рішень. Отже, на день звернення з відповідною заявою Військова частина НОМЕР_1 добровільно виконала судове рішення в частині нарахування суми додаткової винагороди для виплати позивачу. Всі подальші дії щодо виконання судового рішення в частині виплати суми присуджених коштів не залежать від Військової частини НОМЕР_1 , а залежать від фактичного надходження бюджетних коштів через ІНФОРМАЦІЯ_1 на рахунки Військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, для Військової частини НОМЕР_1 існують обставини, які не залежать від такої щодо виконання іншої частини судового рішення в частині виплати вже нарахованих коштів. Для виконання судового рішення в частині виплати коштів необхідне надходження замовлених бюджетних коштів на рахунки частини. Тобто, для відповідача існують обставини, які істотно ускладнюють виконання судового рішення, внаслідок яких відповідач не може виконати рішення суду і його виконання потрібно відстрочити на один рік.
Розглянувши заяву, дослідивши документи, надані на підтвердження обставин, викладених у ній, та матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень за період із 07.02.2023 до 02.03.2023 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі-Закон України № 1404-VIIІ) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (частина 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, у відповідності до положень частини 4 статті 378 цього Кодексу, також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Із системного аналізу наведеної норми вбачається, що підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).
Указана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу).
При цьому, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права.
При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.
З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд установить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).
У постанові від 06.12.2019 у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30 січня 2020 року у справі №819/150/17).
У рішенні від 27.11.2008 у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци 2, 3 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення 27 листопада 2008 року у справі №1-37/2008).
У рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява №67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
При розгляді заяв або клопотань щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
При цьому, заявником не надано до суду доказів на підтвердження обставин, що заважають виконати рішення суду.
Відповідачем до заяви про відстрочення виконання рішення суду надано заявку-розрахунок вищому командуванню для виділення коштів.
Однак, вказаний доказ не звільняє відповідача від обов'язку виплатити нараховані суми, навіть якщо такий обумовлений вчиненням дій іншими суб'єктами. Суд у рішенні зобов'язав відповідача не тільки нарахувати спірні суми, а й виплатити їх, тому, на переконання суду, заява відповідача про відстрочення виконання рішення позбавляє позивача права на отримання таких коштів.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, має з урахуванням поточних умов знаходити заходи для найскорішого поновлення прав позивача, а відстрочення виконання даного рішення суду призведе до необґрунтованого та невизначеного у часі продовження порушення законних прав та інтересів позивача.
Також, заява не містить підстав вважати, що після завершення терміну відстрочення рішення суду буде виконано, що нівелює значення інституту судового захисту прав громадян.
За таких обставин, суд вважає, що заява Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 в адміністративній справі №580/11780/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ