Справа № 204/11131/25
Провадження № 2-з/204/85/25 р.
27 жовтня 2025 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Самсонова В.В., ознайомившись із заявою позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_3 , приватний нотаріус Базилєв Станіслав Петрович про визнання недійсним свідоцтва на спадщину та витребування майна,-
22 жовтня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_3 , приватний нотаріус Базилєв Станіслав Петрович про визнання недійсним свідоцтва на спадщину та витребування майна.
Разом із позовною заявою до суду надійшло клопотання про забезпечення позову, в якому представник позивача просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а також будь-яким фізичним та юридичним особам, які діють від імені та в інтересах ОСОБА_2 , вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, здавання в оренду, передавання в іпотеку або на будь-яких інших правових підставах, що передбачають набуття третіми особами будь-яких прав, щодо земельної ділянки площею 0,0861 га, кадастровий номер 1210100000:07:372:0020, що розташована на території АДРЕСА_1 .
Позовна заява та клопотання про забезпечення позову були передані мені, судді Самсоновій В.В., 23 жовтня 2025 року канцелярією суду.
В обґрунтування клопотання зазначено, що предметом спору є земельна ділянка ділянки площею 0,0861 га, кадастровий номер 1210100000:07:372:0020, що розташована на території АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ №147749, виданий 22.10.2007 року Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 27.06.2007 року №125/16, а також те, що вказане право було передане разом з відчуженням нерухомого майна, що стоїть на такій земельній ділянці і призначене саме для обслуговування такої земельної ділянки, вважає, що задля унеможливлення в будь-який спосіб відчуження спірного майна, охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення з метою забезпечення збалансованості інтересів учасників справи, вважає що найбільш доцільним способом забезпечення позову буде забезпечення позовних вимог шляхом заборони ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , а також будь-яким фізичним та юридичним особам, які діють від імені та в інтересах ОСОБА_2 , вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, здавання в оренду, передавання в іпотеку або на будь-яких інших правових підставах, що передбачають набуття третіми особами будь-яких прав щодо спірного майна та є предметом спору.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що дана заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні рішення.
При цьому, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. Згідно із п. 4 цієї ж Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивачки, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.п. 1), 2) ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачена можливість забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на майно, забороною вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Предметом позову є про визнання недійсним свідоцтва на спадщину та витребування майна.
Суду доведено належними доказами, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки відчуження відповідачем належного їй на теперішній час нерухомого майна, може зробити не можливим, або значно утруднить виконання рішення суду, а для цього необхідно виключити найменшу можливість утруднення виконання рішення суду. Таким чином, існує загроза можливості невиконання рішення суду за відсутності вжиття заходів забезпечення позову.
Суд прийшов до висновку, що обраний заявником захід забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.
Згідно з ч. 6 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
З урахуванням положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» способом забезпечення накладення арешту на майно є заборона суб'єктам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії відносно відповідного нерухомого майна.
Оскільки заборона відчуження майна та заборона проведення реєстраційних дій щодо нього не призведе до завдання збитків особі, за якою зареєстровано право власності, немає підстав для застосування зустрічного забезпечення.
При цьому, відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Так само, згідно з ч. 3 ст. 431 ЦПК України, виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
На підставі викладеного, керуючись п. п. 3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 149, 150, 152, 153, 154, 157, 247, 258-261, 352-354, 431 ЦПК України, суддя,-
Заяву про забезпечення позову у цивільній справі №204/11131/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_3 , приватний нотаріус Базилєв Станіслав Петрович про визнання недійсним свідоцтва на спадщину та витребування майна - задовольнити повністю.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а також будь-яким фізичним та юридичним особам, які діють від імені та в інтересах ОСОБА_2 , вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, здавання в оренду, передавання в іпотеку або на будь-яких інших правових підставах, що передбачають набуття третіми особами будь-яких прав, щодо земельної ділянки площею 0,0861 га, кадастровий номер 1210100000:07:372:0020, що розташована на території АДРЕСА_1 .
Зустрічне забезпечення у справі не застосовано.
Копію ухвали скерувати позивачу для пред'явлення в установленому законом порядку для виконання і внесення відомостей до Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого та рухомого майна.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день складення її повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя В.В. Самсонова