Справа № 204/9024/25
Провадження № 2-а/204/61/25
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
23 жовтня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі головуючої судді Чудопалової С.В., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ), в інтресах якого діє представник Довгополова Олена Олексівна (адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця знаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому прохав суд скасувати постанову № 6796 від 21.08.2025 року про накладення адміністративного штрафу в сумі 25 500 грн., за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 3 ст.210 КУпАП та закрити провадження.
В обґрунтування позову зазначив, що 21.08.2025 року постановою №6796, винесеною начальником Центрально-Чечелівського об'єднання районного у місті ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання обов'язку щодо проходження повторного медичного огляду військово-лікарською комісією (ВЛК) у визначений строк до 05.06.2025, тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн. Вказує, що за змістом оскаржуваної постанови відсутнє розкриття кваліфікуючої ознаки як особи, так і п. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію - обов'язок проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військоволікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону , а вказано лише посилання на Перехідні та прикінцеві положення ЗУ № 3621-ІХ від 21.03.22024 року, що не розкриває об'єктивного складу адміністративного правопорушення. Крім того, в оскаржуваній постанові наявне хибне посилання п. 3 розділу II. Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3621- ІХ , яким визначено обов'язок КМУ протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити: прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Відсутність у постанові про адміністративне правопорушення необхідного посилання на конкретну норму закону або підзаконного нормативно-правового акту щодо правил військового обліку, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ ((п. 109 рішення від 13.12.2001 у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови (Metropolitan Church of v. Moldova), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку», а тому притягнення ОСОБА_1 до відповідальності є незаконним і вимагає звернення до суду за для відновлення порушених прав. Вважає, що вказана постанова винесена з порушенням вимог законодавства та підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 03.09.2025 відкрито провадження за адміністративним позовом в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін. Відповідачу направлено копію ухвали від 03.09.2025 року та матеріали позовної заяви разом із додатками.
24.09.2025 через «Електронний суд» від представника відповідача Горбатової Г.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволення позову, виходячи з такого. Як вбачається з інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) щодо перебування Позивача на військовому обліку: - Позивача 12.08.2010 взято на військовий облік військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 (переданий з обліку призовників), - позаштатна військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_3 04.03.2010 визнала Позивача непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, - на виконання вимог Закону України № 3621-IX Позивач пройшов ВЛК лише 19.08.2025, що підтверджується довідкою ВЛК від 19.08.2025 № 2025-0819-1607- 1706-0, - при цьому 19.08.2025 ВЛК пройдено Позивачем за його автоматичним запитом, створеним лише 16.07.2025, що підтверджується направленням від 16.07.2025 № 4381639 та роздруківкою з Реєстру щодо історії направлень ВЛК. Вказує, що позивач є громадянином України, що безперечно підтверджується паспортом Позивача. Відповідно до п. 9 ст. 1 Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» Позивач є військовозобов'язаним. У пред'явленому позові Позивач не заперечує той факт, що він, будучи громадянином України та військовозобов'язаним, не виконав вимоги Закону України № 3621-IX, що безперечно підтверджується і відповідними відмітками на скрин-шоті із застосунку «Резерв+», наданим Позивачем: - у стрічці «Дата ВЛК» зазначено «19.08.2025», у стрічці «Постанова ВЛК» - «придатний». Таким чином, позивачем не доведено, що він, будучі громадянином України та військовозобов'язаним, звільнений від виконання обов'язку, передбаченого Законом України № 3621-IX, щодо проходження ВЛК в строк до 05.06.2025. Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП України був складений не пізніше трьох місяців з моменту його виявлення, а саме: 21.08.2025 року під час особистого прибуття Позивача до Відповідача та Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності 21.08.2025 року шляхом накладення на нього штрафу, а отже строк притягнення до адміністративної відповідальності не був порушений. Вважаємо, що Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП України правомірно. Правопорушення є триваючим, а отже, під час розгляду адміністративної справи посадовою особою застосовується норма закону, яка діє на час виявлення правопорушення.
Щодо стягнення витратна правничу допомогу вказує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, а тому позовна вимога про стягнення витрат на таку допомогу не підлягає задоволенню.
Крім того, повідомляє суд, що ІНФОРМАЦІЯ_4 перейменований у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується Витягом із наказу від 29.04.2025 № 1.
Дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з 29.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 перейменовано на ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25.02.2025 року №32, який долучено до матеріалів справи відповідачем.
На підставі вищевикладеного, судом вірно визначено найменування відповідача як ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки зміна назви сторін не є правонаступництвом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
За змістом ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 1 ст. 210 КУпАП визначає, що порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 280 КУпАП, зобов'язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений ст. 77 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. У справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення для суб'єктів владних повноважень ч. 2 ст. 77 КАС є спеціальною нормою по відношенню до ч.1 ст. 77 КАС України, а тягар доказування у випадку заперечення проти позову, покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Судом встановлено, що 21.08.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову №6796 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 25 000 грн. Підставою для винесення вказаної постанови вказано невиконання позивачем обов'язку пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
З протоколу убачається, що 21.08.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 самостійно з'явився військовозобов'язаний ОСОБА_1 . Відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 , з 12.08.2010 року взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_7 , де на день розгляду справи продовжує перебувати в статусі військовозобов'язаного. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX визначено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Однак, громадянин ОСОБА_1 , який відповідно до раніше пройденого ним ВЛК 04.03.2010 був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, всупереч вищенаведених вимог законодавства до 5 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби не пройшов, таким чином порушив правила військового обліку, відповідальність за що передбачена (враховуючи, що діяння вчинене в особливий період) ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Під час перевірки відомостей (персональних та службових даних) внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було встановлено, що ОСОБА_1 рядовий запасу перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 та визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час та не є особою з інвалідністю. Однак у встановлений термін, а саме з 04.05.2024 по 05.06.2025 самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, та не пройшов повторний медичний огляд.
Як підтверджено матеріалами справи, уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_7 16.07.2025 щодо ОСОБА_1 було складено направлення № 4381639 для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації. Дата початку медичного огляду 17.07.2025 року.
Також судом установлено, що до позовної заяви позивачем додано відомості, сформовані у серпні 2025 року у додатку «Резерв+» Міністерства оборони України, у якому міститься інформація про: дані уточненні вчасно; перебування ОСОБА_1 на обліку; військовозобов'язаний; тип відстрочки - бронювання, дійсний до 06.12.2025 року; номер в реєстрі Оберіг 290220241425429600020; дата ВЛК 19.08.2025 року; постанова ВЛК - придатний; адреса проживання: АДРЕСА_1 ..
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вбачається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною 1статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 74 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16 травня 2024 року, вбачається, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Аналізуючи вищенаведені правові положення, встановлено, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, в якому чітко регламентований прямий обов'язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на військову службу за станом здоров'я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.
Суд виходить з того, що проходження ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність. Відповідно до ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані: з'являтися завикликом дотериторіального центрукомплектування тасоціальної підтримкиу строкта місце,зазначені вповістці (військовозобов'язані,резервісти Службибезпеки України-за викликомЦентрального управлінняабо регіональногооргану Службибезпеки України,військовозобов'язані,резервісти розвідувальнихорганів України-за викликомвідповідного підрозділурозвідувальних органівУкраїни),для взяттяна військовийоблік військовозобов'язанихчи резервістів,визначення їхпризначення наособливий період,направлення дляпроходження медичногоогляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Відповідно до п. 2 Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-IX установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Судом встановлено, що позивач є військовозобов'язаним, відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з 12.08.2010 перебуває на військовому обліку, визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, а тому мав до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Тож, не проходження медичного огляду в будь-який інший день після 06.06.2025 утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Доказів поважності невиконання вимог законодавства про військовий облік позивачем не надано, також не надано і під час розгляду справи.
Таким чином установлено вчинення вищевказаним громадянином триваючого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 цього обов'язку не виконав. Доводи позивача про відсутність переконливих доказів вини не беруться до уваги судом, оскільки не зважаючи на покладення обов'язку доказування в даній справі на відповідача, обставини зазначені у постанові мають негативний (відсутність дії) характер, тобто факт не проходження огляду може бути лише констатований і можливості довести його матеріально не існує. Крім цього, обов'язок доказування, який за правилами КАС України покладається на відповідача, не стосується процесуальних моментів, оскільки процесуальні обов'язки та процесуальна ініціатива щодо збирання доказів є іншими поняттями. Відповідач має право та може подавати докази для спростування позовних вимог, але це не скасовує першочергового обов'язку позивача доводити обставини, що обґрунтовують його позов. З огляду на вищевикладене, судом не беруться до уваги твердження позивача, оскільки, ОСОБА_1 будучи особоюяк обмежено придатний до військової служби мав обов'язок щодо самостійного проходження медичного огляду, який він не виконав, тобто умисно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім цього, твердження сторони позивача про хибне посилання п.3 розділу ІІПрикінцевих та перехідних положень Закону № 3621- ІХ, не можуть слугувати підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки, під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази та норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення доведена, а постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам чинного законодавства.
Суд вважає, що постанова в справі про адміністративне правопорушення від 21.08.2025 року, винесена відносно ОСОБА_1 , відповідає вимогам КУпАП, є законною та обґрунтованою, оскільки при її винесенні виконано усі вимоги чинного законодавства та на підставі повного і всебічного з'ясування обставин вирішено справу, а тому скасуванню не підлягає.
Щодо клопотання представника позивача адвоката Довгополої О.О. про одержання копій засвідчених у встановленому законів від органу, який їх видав для підтвердження їх змісту з офіційного джерела і перевірки дотримання процедури прийняття то слід зазначити, що суд в межах своєї компетенції не наділений повноваженнями надавати оцінку чинності законів, вирішувати питання про їх конституційність, а має лише застосовувати чинне законодавство, а тому відсутні підстави для його задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та з урахуванням того, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову, всі судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст.139 КАС України.
На підставі вищевикладеного,керуючись ст. ст. 2-16, 19-20, 77, 121-126, 131, 159-167, 193, 227-228, 241, 244, 246, 250-251, 255, 286, 292, 293, 295 КАС України, ст. ст. 210, 245, 251, 280 КУпАП, суд -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання ними його копії.
Рішення набирає законної сили протягом десяти днів із дня його проголошення, або десяти днів з дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя С.В.Чудопалова