Справа № 211/12487/25
Провадження № 2-а/211/248/25
28 жовтня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Сарат Н.О.
секретаря Зоріної С.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду в місті Кривий Ріг адміністративну справу за позовом Колесник Миколи Анатолійовича, представник ОСОБА_1 до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, просив скасувати постанову № 780 за справою про адміністративне правопорушення, від 15 жовтня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , про притягнення ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Стягнути на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 15 жовтня 2025 року начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_2 винесена постанова № 780, у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до фабули вказаної постанови: гр. ОСОБА_2 не пройшов вчасно ВЛК згідно до Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн. Оскаржувана постанова № 780 від 15 жовтня 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП винесена з грубим порушенням Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: за відсутності факту адміністративного правопорушення; без з'ясування обставин справи; за відсутності доказів вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, і з цих підстав підлягає скасуванню. При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України). У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи. Тобто довести належними та допустимими доказами наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Проте цих встановлених Законом вимог відповідачем дотримано не було, оскільки: Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення в вину ОСОБА_2 ставиться порушення ним вимог Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ. Наведений Закон України від 21.03.2024 № 3621-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» складається з великої кількості статей, пунктів та підпунктів. При цьому, фабула оскаржуваної постанови не містить конкретного посилання на відповідну статтю, а за необхідності пунк та підпункт певної статті зазначеного Закону, порушення якого ніби то допущено ОСОБА_2 , що робить обвинувачення не конкретним і не розкриває об'єктивної сторони правопорушення. Позивач не згоден з тим, що відносно нього, за відсутності його вини, його притягнуто до адміністративної відповідальності. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. За даними які відображено в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, станом як на 17 липня 2024 року, так і сформованого 11 жовтня 2025 року, та актуального станом на 18 жовтня 2025 року, відносно ОСОБА_2 міститься інформація про те, що його номер в реєстрі Оберіг: 210620236428550100018, категорія обліку: не військовозобов'язаний, що його виключено з військового обліку військовозобов'язаних другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 (Дружківка), підстава виключення: інше. За розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформованого 12 жовтня 2025 року, та актуального станом на 18 жовтня 2025 року, відносно ОСОБА_2 міститься інформація про те, що категорія обліку: не військовозобов'язаний, що його виключено з військового обліку військовозобов'язаних другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 (Дружківка), підстава виключення: п.4 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - досягли граничного віку перебування в запасі. 18 жовтня 2025 року позивачем через мобільний застосунок реєстр Оберіг сформовано запит на ВЛК, на що отримано відповідь: “Запит на ВЛК недоступний. Ви виключені з військового обліку. Зараз цей сервіс діє лише для військовозобов'язаних». Позивач вважає, що оскільки його було виключено з військового обліку, отже військовозобов'язаним він не являється. Станом як на 09 жовтня 2025 року (дата складення протоколу про адміністративне правопорушення, так і станом на 15 жовтня 2025 року (дата винесення оскаржуваної постанови), станом на 18 жовтня 2025 року (дата звернення до суду з позовною заявою) він не перебуває на обліку військовозобов'язаних у ТЦК і СП, та останнє також не поновило його на військовому обліку, про що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів досі внесено відомості про те що його категорія обліку: не військовозобов'язаний, що його виключено з військового обліку військовозобов'язаних другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 (Дружківка), підстава виключення: п.4 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції від 04.06.2008) - досягли граничного віку перебування в запасі. Тобто позивач, на дату виникнення спірних правовідносин, та дотепер, має статус особи, яка вже не є війсковозобов'язаним.
Ухвалою суду від 22.10.2025 року позовну заяву було прийнято до провадження суду та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
27.10.2025 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погодився з позовними вимогами та вважав їх необґрунтованими, суб'єкт владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_4 ознайомившись з доводами та аргументами позивача, покладеними в обґрунтування позовних вимог, вважає їх безпідставними, такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а позов відповідно таким, що не підлягає задоволенню з наступних обставин. Щодо скасування Постанови №R72878 від 11.09.2025 року Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянином України чоловічої статі, який станом на жовтень 2025 року досяг 57- річного віку. Згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр Оберіг), Позивач зареєстрований як військовозобов'язаний, проте в реєстрі міститься помилкова інформація про його виключення з військового обліку за підставою “досягнення граничного віку перебування в запасі» (п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, далі - Закон № 2232-XII). 09 жовтня 2025 року відносно Позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за невиконання вимог щодо проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). 15 жовтня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову № 780 про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн. Позивач оскаржує постанову, посилаючись на нібито відсутність статусу військовозобов'язаного через виключення з обліку, відсутність конкретного посилання на норму закону в постанові та відсутність вини. ІНФОРМАЦІЯ_6 як обласний орган здійснює загальне керівництво та контроль за діяльністю районних ТЦК та СП, у тому числі ІНФОРМАЦІЯ_3 , та забезпечує ведення Реєстру Оберіг на обласному рівні. Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на жовтень 2025 року), військовий обов'язок включає, серед іншого, дотримання правил військового обліку. Громадяни України чоловічої статі, придатні за станом здоров'я до військової служби, є військовозобов'язаними з 18 до 60 років (для рядового, сержантського та старшинського складу). Згідно зі ст. 28 Закону № 2232-XII, запас Збройних Сил України поділяється на два розряди: перший розряд - до 35 років; другий розряд - до 60 років (для осіб рядового, сержантського та старшинського складу). Граничний вік перебування в запасі для Позивача (як особи рядового складу) становить 60 років. Станом на жовтень 2025 року Позивачеві виповнилося лише 57 років, тому він не досяг граничного віку та залишається військовозобов'язаним. Інформація в Реєстрі Оберіг про виключення з обліку є технічною помилкою (ймовірно, пов'язаною з неактуальними даними з попередніх редакцій закону або помилкою внесення), яка не звільняє Позивача від виконання військового обов'язку. Відповідно до ст. 5 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951- VIII), органи адміністрування Реєстру (включаючи ТЦК та СП) зобов'язані забезпечувати актуалізацію даних, але помилки в реєстрі не є підставою для звільнення від відповідальності. Позивач мав право звернутися для виправлення даних (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1951-VIII), але не зробив цього. Під час воєнного стану (введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та продовженого), всі військовозобов'язані зобов'язані оновлювати дані та проходити ВЛК за направленням ТЦК та СП (ст. 1, 34 Закону № 2232-XII; Порядок № 1487 від 30.12.2022). Позивач стверджує, що фабула постанови не містить конкретного посилання на норму Закону України від 21.03.2024 № 3621-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цей закон регулює питання соціального захисту, відпусток, виплат та прав військовослужбовців, але не встановлює безпосереднього обов'язку проходження ВЛК для військовозобов'язаних. Ймовірно, у постанові мається на увазі Закон № 3633-IX від 11.04.2024 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який передбачає обов'язкове оновлення даних військовозобов'язаними, включаючи проходження ВЛК (зокрема, для уточнення придатності під час мобілізації). Відсутність детального посилання не робить постанову незаконною, оскільки ст. 283 КУпАП вимагає зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність, а не детального розбору норм (ч. 3 ст. 210 КУпАП прямо передбачає відповідальність за порушення правил військового обліку). Обставини правопорушення описані достатньо для розуміння суті. Позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (порушення військовозобов'язаними правил військового обліку під час воєнного стану), оскільки не пройшов ВЛК у встановлений термін, незважаючи на статус військовозобов'язаного. Вина Позивача є умисною або необережною, оскільки він був обізнаний про обов'язок (загальновідомі норми під час воєнного стану). Докази (протокол, дані реєстру, відсутність проходження ВЛК) є належними та допустимими. Принцип презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України) не порушено, оскільки вина доведена матеріалами справи. ІНФОРМАЦІЯ_7 всебічно з'ясував обставини, як вимагає ст. 280 КУпАП. Посилання на ст. 19 Конституції України та преамбулу Закону № 2232-XII не спростовують законність постанови. Дії ІНФОРМАЦІЯ_3 були в межах повноважень (ст. 34 Закону № 2232-XII). Помилка в мобільному застосунку Оберіг (відмова в запиті на ВЛК) не є доказом виключення з обліку, а свідчить про технічну невідповідність, яку Позивач мав виправити. Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими.
Суд дослідивши наявні докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
При цьому, відповідно ч. 1, 2 ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідност. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Зокрема, відповідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАПза вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - передбачено стягнення у виді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин другої, третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення , посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із частиною десятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, і встановлені законодавством.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено, в тому числі на теперішній час.
Приписами частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ передбачено, що персонально- якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначені Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" № 1951-VIII від 16.03.2017 (далі за текстом - Закон № 1951-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є:
1) обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.
Так, ст. 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру.
Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру…Органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
На виконання частини 1 статті 14 Закону № 1951-VIII, ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону № 1951-VIII).
Отже, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені статтею 37 Закону №2232-ХІІ.
Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається.
До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку (ч.6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ).
Аналогічні норми містяться і в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 (далі - Порядок № 1487).
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами , органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності .
Відповідно до п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати [ зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" в редакції, яка діяла станом на 13.03.2008 (дата досягнення позивачем 40 річного віку), військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:
1) перший розряд - до 35 років;
2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.
Згідно з ч. 4 вказаного Закону граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 зазначеного закону, військовозобов'язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Позивач не належить до жодної з зазначених у ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" категорій, зокрема не є військовозобов'язаним, не перебуває в запасі, оскільки виключений з обліку за досягненням граничного віку перебування в запасі.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", в редакції чинній на момент досягнення граничного строку перебування в запасі позивача, існувало лише дві категорії військового обліку - облік призовників і облік військовозобов'язаних.
Позивач по досягненню ним граничного віку перебування в запасі, перестав відноситися до жодної з цих двох категорій, тож перестав перебувати на військовому обліку автоматично.
Отже, після виключення з військового обліку особа перестає бути військовозобов'язаним, а тому на неї не поширюються закони про військовий обов'язок та військову службу.
Зокрема, така особа не може бути призвана під час мобілізації, не зобов'язана проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, їй не можна вручити повістку.
Рішення про виключення з військового обліку є остаточним - особа не повинна знову ставати на військовий облік, окрім випадку, коли вона робить це добровільно.
Заяву на взяття його на військовий облік позивач до ТЦК та СП не подавав.
Обов'язку самостійно оновити персональні дані для виключених з військового обліку осіб нормативно-правовими актами не встановлено.
Уточнення даних в застосунку "Резерв+" не означає постановку на військовий облік.
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни, які були зняті, звільнені, але не виключені з військового обліку.
Оскільки позивач був саме виключений з військового обліку, то повторному взяттю на такий облік він не підлягає.
Відповідно до п. 79 Порядку № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово- облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердж. Постановою КМУ від 23.02.2022 № 154, передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (п.1).
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил , ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства. (п.8 Положення) Районні ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони (п.9).
В Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України.
Органи адміністрування Реєстру, зокрема, відповідач, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
Відповідно до ч. 3 п. 35 Порядку № 1487 у разі неприбуття військовозобов'язаного та резервіста, який досяг граничного віку перебування в запасі, до відповідного районного (міського) територіальних центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу для виключенняз військового обліку, таке виключення здійснюється без участі зазначених осіб 1 січня наступного року після року досягнення граничного віку перебування в запасі.
Відповідно до ч. 2 п. 81 Порядку, особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Європейський суд з прав людини зазначає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v. Italy, заява № 126/05, п. 102-111).
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп).
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням.
Тож повторне взяття на військовий облік позивача на підставі нових законів неможливе, який вже був виключений з обліку остаточно , є дією, яка погіршує його існуюче становище, та буде обмеженням його конституційних прав і свобод.
Відповідно до Постанови КМУ від 30.12. 2022 № 1487 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а саме: п. 8. в окремій справі зберігаються копії військово-облікових документів громадян, були виключені з військового обліку районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, органами СБУ, відповідними підрозділами розвідувальних органів, крім тих, які досягли граничного віку перебування в запасі. п. 29 - у разі виключення призовників, військовозобов'язаних та резервістів з персонально-первинного військового обліку виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у картках первинного обліку ставляться відповідні відмітки.
Примітки до Додатку 5 - у разі виключення громадянина з персонального військового обліку робиться відмітка "Виключено з обліку". У Додатку 4 "Повідомлення про зміну облікових даних" передбачено для ТЦК та СП заповнення цієї форми, в якій містяться, зокрема графа 7. Зміна облікових даних та графа 8. Підстави для зміни облікових даних.
Вимога ТЦК та СП до виключеної з військового обліку особи стати на облік знову, або навіть включення такої особи до обліків військовозобов'язаних без згоди громадянина посадовими особами, є незаконною та такою, що порушує її конституційні права і свободи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року за № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів (надалі по тексту також - Порядок №559) та форму військово-облікового документа. Відповідно до пункту 1 Порядку №559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року за № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №559 відомості, що зазначені у військово- обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Згідно з абз. 5 п. 7 Порядку № 559, у разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов'язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов'язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов'язаними.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, особа, виключена з військового обліку, не зобов'язана проходити ВЛК, оскільки втрачає статус військовозобов'язаного. Виключення з військового обліку відбувається за висновком ВЛК про непридатність до військової служби, досягнення граничного віку перебування в запасі або втратою громадянства. Виключення з військового обліку означає, що особа більше не має військових зобов'язань перед державою.
Матеріалами справи підтверджено (а.с.9), що позивач виключений з військового обліку, а тому постанова відносно нього винесена неправомірно. Доказів зворотнього відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, відповідачем не доведена.
В п. 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
А тому суд відповідно ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності скасовує рішення суб'єкта владних повноважень і закриває справу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1КУпАП.
При цьому, відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року по справі № 917/1307/18, розтлумачено сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Крім того, в п.30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд, з урахуванням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст 2, 5, 9, 72-79, 139, 241-246, 250, 255, 263, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд -
Позов Колесник Миколи Анатолійовича, представник ОСОБА_1 до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову № 780 за справою про адміністративне правопорушення, від 15 жовтня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , про притягнення ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28.10.2025 року.
Суддя: Н. О. Сарат