Справа № 210/6514/25
Провадження № 2/210/2056/25
іменем України
28 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач Акціонерне товариство «Акцент-банк» в особі Шкапенко О.В. звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що 29.05.2020 року ОСОБА_1 уклала кредитний договір з банком №б/н, щодо надання останній кредиту. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим утворилась заборгованість станом на 25.09.2025 року у розмірі 64792,7 грн., яка складається з наступного: 47348,24 грн. - заборгованість за кредитом; 17444,46 грн. - заборгованість за відсотками; 0,00 грн. - заборгованість штрафами, 0,00 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею, яку, позивач просив стягнути з відповідача, а також відшкодувати понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 26 вересня 2025 року, вказана справа надійшла до провадження судді Вікторович Н.Ю.
Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін.
В ухвалі про відкриття провадження від 30 вересня 2025 року відповідачу був наданий строк в 15 днів, на подачу відзиву на позовну заяву.
Відповідач повідомлявся належним чином про перебування в провадженні суду даної цивільної справи, шляхом направлення ухвали суду від 30 вересня 2025 року про відкриття провадження, яка повернулась на адресу суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи положення ч.4 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами,утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу,та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A.v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до вимог ст.ст.280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи. Однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін, - не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.05.2020 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами АТ «Акцент-банк».
Того ж дня ОСОБА_1 простим електронним підписом підписав Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який містить інформацію про умови кредитування карток «Універсальна», «Універсальна Gold» і «Зелена». Паспортом передбачено, що тип кредиту - поновлювана кредитна лінія (ліміт) з пільговим періодом використання, ліміт кредиту до 50 000,00 грн за карткою «Універсальна», до 100 000,00 грн - «Універсальна Gold», до 200 000,00 грн - «Зелена», строк кредитування 240 місяців, пільгова процентна ставка 0,000001 % на місяць, базова процентна ставка - 3,9% на місяць (46,8% річних) за карткою «Універсальна», 3,7% на місяць (44,4% річних) за карткою «Універсальна Gold», 3,4% на місяць (40,8% річних) - «Зелена», а також викладено порядок повернення кредиту щомісячними платежами (а.с. 10).
У подальшому на підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.
Згідно з довідкою за картами відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до березня 2027 року, № НОМЕР_3 строком дії до грудня 2031 року.
З довідки за лімітами, виданої АТ «А-Банк», вбачається, що ОСОБА_1 09.05.2023 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 11 000,00 грн, який 23.12.2023 року збільшено до 47400 грн.
Випискою по картці підтверджується, що ОСОБА_1 , починаючи з 09 травня 2023 року активно користувався банківською карткою, що видавалась йому, як платіжним засобом дебетно-кредитного типу в споживчих цілях шляхом здійснення розрахунків, переказів, погашення заборгованості тощо.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 29.05.2020 року станом на 25 вересня 2025 року склала 64792,7 грн, з яких: 47348,24 грн - заборгованість за кредитом, 17444, 46 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом
До позовної заяви банк також додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк», Тарифи по картці «Універсальна», «Універсальна GOLD» , «Зелена», які підпису відповідача не містять.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент - Банк» та Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена», як невід'ємні частини договору.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил та Тарифи розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент - Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.
Суд зазначає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов та правил і Тарифи, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент - Банк».
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і підстав від їх відступу суд не вбачає.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частин 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Анкета-заява від 29.05.2020, яка підписана відповідачем, не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в цій заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, процентної ставки, строку повернення кредиту та інші істотні умови.
Надання позивачем паспорту споживчого кредиту, підписаного простим електронним підписом позичальником ОСОБА_1 , не має правового значення для вирішення цих позовних вимог, оскільки сторони чітко погодили, що інформація за цим паспортом зберігає чинність і є актуальною до 01 липня 2021 року.
До того ж, у цьому паспорті зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, у зв'язку з чим цей паспорт не можна вважати складовою кредитного договору від 29 травня 2020 року.
За змістом статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» на кредитодавця покладається відповідальність щодо інформації споживача про умови кредитування до укладення між сторонами самого договору. Така інформація надається споживачу у письмовому вигляді та надає йому можливість визначитися з кредитним продуктом, який у подальшому він може обрати та укласти споживчий кредит на визначених сторонами умовах.
Відповідно до висновку Об'єднаної палати ВС в складі КЦС, зробленого у постанові від 23 травня 2022 року під час розгляду справи № 393/126/20, під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Таку форму правочину потрібно розмежовувати від способу підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Отже, наданий банком паспорт споживчого кредиту не може вважатися погодженням позичальником ОСОБА_1 умов договору кредитування, так як лише засвідчує виконання позивачем свого обов'язку у розумінні статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Надана позивачем довідка за картками не містить інформації про те, який саме вид картки, відповідно до умов договору, отримав відповідач («Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена»).
У суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Враховуючи наведені обставини справи, суд доходить висновку, що правові підстави для нарахування та сплати процентів за користування коштами, що надані банком відповідачу в якості кредиту, відсутні.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 17444,46 грн.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає таке.
Враховуючи те, що фактично кредитні кошти згідно зазначеного обсягу кредитних зобов'язань відповідачем отримані, що свідчить про погодження відповідачем дій Банку щодо умов кредитування в цій частині, суд вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту, як фактично отриманої суми кредитних коштів.
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 47348,24 грн.
Підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам у розмірі 17444,46 грн. відсутні з наведених вище підстав.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 223, 258-261, 263-268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610,612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України; ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -
Позов Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк», код ЄДРПОУ: 14360080, місце знаходження: м. Дніпро, вулиця Батумська, будинок 11, суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 29.05.2020 року, в розмірі 47338,24 грн. (сорок сім тисяч триста сорок вісім гривень 24 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк», код ЄДРПОУ: 14360080, місце знаходження: м. Дніпро, вулиця Батумська, будинок 11, судовий збір у розмірі 2422,4 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: Акціонерне товариства «Акцент-банк», код ЄДРПОУ: 14360080, місце знаходження: м. Дніпро, вулиця Батумська, будинок 11;
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Н. Ю. Вікторович