іменем України
Справа № 210/6976/25
Провадження № 1-кс/210/1766/25
24 жовтня 2025 року Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
адвоката ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні в м. Кривому Розі клопотання слідчого слідчого відділення ВП №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №42025132610000262 від 23.09.2025 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, на утриманні малолітніх, неповнолітніх або інших осіб не маючого, із середньою технічною освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , який обіймає посаду навідника 4 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону, раніше судимого:
1) 03.08.2023 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу за ст. 126-1 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком на 2 роки;
2) 22.07.2024 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднана невідбута частина покарання за вироком суду від 03.08.2023 року та остаточно до відбуття 5 років 2 місяці позбавлення волі;
3) Ухвалою Дзержинського районного судом міста Кривого Рогу від 31.10.2024 року на підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнений від покарання за вироком від 22.07.2024 року у зв'язку з усуненням караності діяння та вважається засудженим за вироком від 03.08.2023 року до 2 років позбавлення волі;
4) Ухвалою Первомайського районного суду Харківської області від 28.01.2025 року на підставі ст. 81-1 КК України умовно-достроково звільнений від відбування покарання для проходження військової служби (невідбутий строк 1 рік 4 місяці 23 дні);
5) 30.09.2025 року Металургійним районним судом міста Кривого Рогу за ст. 126 КК України штраф в розмірі 510,00 (п'ятсот десять) гривень,
зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
До Металургійного районного суду міста Кривого Рогу надійшло клопотання слідчого слідчого відділення ВП №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №42025132610000262 від 23.09.2025 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовує тим, що Слідчим відділення ВП №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, здійснюється досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025132610000262 від 23.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.02.2025 № 113 ОСОБА_6 , призваний на військову службу за контрактом із числа осіб, яких умовно-достроково звільнено від відбування покарання, який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», зараховано до списків особового складу та прийнято на посаду навідника 4 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону, у військовому званні «солдат».
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 солдат ОСОБА_6 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, Військової Присяги, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
02.09.2025 ОСОБА_6 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог, а також ст. 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, не з'явився вчасно без поважних причин у військову частину НОМЕР_1 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, 01.09.2025 був виписаний з медичного закладу КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР, та будучи зобов'язаним 02.09.2025 прибути до розташування підрозділу 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону у АДРЕСА_1 вчасно на службу не прибув, командуванню про причини свого неприбуття ОСОБА_6 не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, поки 23.10.2025 був затриманий працівниками відділення поліції № 2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дениса Комара, будинок 2, тим самим вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин) було припинене.
Таким чином, в ході досудового розслідування встановлена наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру військовослужбовцю військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
23.10.2025 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру відповідно до ст.ст. 36, 40, 42, 276, 277, 278 КПК України у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: рапортом про виявлення відсутності військовослужбовця за місцем служби, протоколами допиту свідків матеріалами проведеного службового розслідування, а також іншими зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до ст. 177 КПК України підстави застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовуються можливістю настання таких ризиків:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Даний ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 майже 2 місяці (з 02.09.2025 по 23.10.2025) незаконно перебував поза військовою частиною, не з'являвся до командування, не повідомляв про своє місцезнаходження, чим фактично переховувався від виконання військового обов'язку та має стійку мотивацію ухилятися від несення військової служби, що свідчить про реальний ризик повторного ухилення та невиконання процесуальних обов'язків. Можливість зміни ним місцезнаходження з метою переховування від органів досудового розслідування та суду. До переховування підозрюваного може спонукати тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та бажання уникнути кримінальної відповідальності передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
2. Незаконно впливати на свідків, інших військовослужбовців.
Даний ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 проходив службу у підрозділі, особовий склад якого може давати показання щодо обставин його нез'явлення вчасно без поважних причин на службу, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та перебуваючи на волі, підозрюваний може схиляти їх до зміни чи відмови від показань.
3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Даний ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 може мати реальну можливість свідомо використовувати свої знання для ухилення від слідства, наприклад, шляхом вибору способів і місць переховування, враховуючи порядок перевірок та особливості організації пошуку дезертирів/осіб, які самовільно залишили військову частину, а також попереджати інших військовослужбовців, які можуть бути допитані як свідки, про проведення слідчих (розшукових) дій, з метою узгодження з ними показань чи перешкоджання їх допиту. Створювати перешкоди для встановлення істини у кримінальному провадженні шляхом поширення неправдивої інформації серед особового складу чи подання до командування неправдивих рапортів і пояснень.
З урахуванням обґрунтованості підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, орган досудового розслідування приходить до висновку, що для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного має бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного та з огляду на наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вказують на необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що підозрюваний вчинив тяжкий злочин будучи особою, яка усвідомлювала протиправність своїх дій, вважаю доцільним при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначити розмір застави підозрюваному.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, з мотивів викладених у ньому. Вважає, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є доцільним та забезпечить неупереджене дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, надання їм належної правової оцінки, що має суттєве значення як під час досудового розслідування так і під час подальшого судового розгляду. Прокурор додатково зазначив, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не зможе запобігти визначеним ризикам, про що свідчать дані про особу підозрюваного, характер його злочинної діяльності, розуміння неминучого покарання за злочини у вчиненні яких він підозрюється.
Підозрюваний ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, просив обрати відносно нього запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що правові підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, ризики, передбачені статтею 177 КПК України, не доведені.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що Слідчим відділення ВП №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, здійснюється досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025132610000262 від 23.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
23.10.2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
23.10.2025 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Повідомлення про підозру вручене ОСОБА_6 особисто під підпис.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з пунктом 9 частини 2 статті 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Доводи сторони захисту в цій частині щодо необґрунтованості підозри слідчий суддя не бере до уваги, оскільки на даній стадії слідчий суддя не вирішує питання, які вирішуються судом під час судового розгляду.
Таку ж позицію виклав Європейський суд з прав людини у рішенні «Мюррей проти Сполученого Королівства», у якому зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».
Фактичні обставини інкриміновані ОСОБА_6 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, міцність соціальних зв'язків, раніше не судимого, може впливати на свідків у кримінальному провадженні, переховуватися від органів досудового слідства та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому ОСОБА_7 доцільно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також слідчий суддя враховує вік підозрюваної особи, стан його здоров'я, сімейний стан, міцність соціальних зв'язків, тощо.
Виходячи з тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні та наведено прокурором у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Подвезько проти України» крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
Виходячи з інкримінованого ОСОБА_6 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваною особою. Крім того, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність підозрюваного.
В ході розгляду клопотання підозрюваним та його захисником не надано слідчому судді доказів в обґрунтування доводів про відсутність у підозрюваного ОСОБА_6 наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Суд приймає до уваги, що обвинуваченому інкримінується вчинення злочину, який кваліфікуються за ч. 5 ст. 407 КК України, дані стосовно підозрюваної особи, враховує його соціальні зв'язки, тяжкість інкримінованого йому злочину.
Відповідно до п. 35 рішення Європейського суду по правам людини від 26.06.1991 р., у справі «Летельє проти Франції», національні судові органи повинні у першу чергу слідкувати за тим, щоб в кожному конкретному випадку строк попереднього ув'язнення обвинуваченого не перевищував розумних меж. З цією метою вони повинні приймати до уваги всі обставини, які мають значення для з'ясування, чи мається суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовував відступлення від принципу поваги до особистої свободи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суд звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного (обвинуваченого), але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри, яка пред'явлена ОСОБА_6 станом на момент розгляду клопотання не спростована.
На даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.
За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України..
Враховуючи характер, обставини та спосіб вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного, повідомлення про підозру ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 407 КК України, слідчий суддя приходить до висновку, що визначення можливості внесення застави в даному випадку не зможе забезпечити виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язків.
В зв'язку з чим, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України в даному випадку є не доцільним визначати розмір застави, оскільки це негативно вплине на проведення подальших слідчих дій, і не надасть можливість запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПКУ.
Крім того, виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 слід обчислювати з 23 жовтня 2025 року по 22 грудня 2025 року включно, у відповідності до ч. 1 ст. 219 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.
Виходячи з вищевикладеного, на підставі ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182 - 184, 193, 194, 197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого слідчого відділення ВП №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №42025132610000262 від 23.09.2025 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з 23 жовтня 2025 року по 22 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Строк дії ухвали 60 днів.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 27 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1