Справа № 367/2719/25
Провадження 2/172/577/25
Іменем України
27.10.2025 Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксації судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До суду надійшла вищевказана позовна заява. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 14.02.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 640749284 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. У подальшому ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладали додаткові угоди, що неодноразово продовжували строк дії договору, останній раз до 31.12.2024 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до договору факторингу, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 13952,24 грн.
30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14862,08 грн.
26.12.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 26/12/Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14862,08 грн.
Просить суд стягнути з відповідача вказану вище заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
У зв'язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором № 640749284 суд зазначає таке.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує на те, що він отримав право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 відповідно до умов кредитного договору № 640749284від 14.02.2022 року, уклавши договір факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 року з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
При цьому, зазначає, що до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло відповідно до умов договору факторингу № 30/1023-01, укладеного 30.10.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», а до ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги перейшло на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої та другої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Вказані норми не встановлюють імперативної вимоги щодо передання первісним кредитором новому кредитору оригіналів первинних документів як умови переходу права вимоги, отже, і наявності оригіналів цих документів у нового кредитора.
Передання таких документів має на меті перевірку існування у первісного кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов'язків, а також змісту та обсягу таких обов'язків.
Обставина непередання новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, створює певні ризики для нового кредитора, пов'язані з невиконанням боржником своїх зобов'язань на користь саме нового кредитора.
Однак відсутність передання новому кредитору таких документів не може вказувати на відсутність передання права вимоги взагалі.
Водночас вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні відповідно до статті 517 ЦК України не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають з різних правових підстав та не є взаємозалежними.
Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки про те, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Тому, суди беруть до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за яким набуває новий кредитор.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).
Заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, провадження № 14-308цс18).
Таким чином, суд має встановити факт набуття прав вимоги за кредитним договором, зокрема на підставі договору про відступлення права вимоги та відповідних додатків до нього, якщо вони містять інформацію про кредитний договір, а також встановити факт підтвердження оплати за договором.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 року у справі № 172/209/24, яку суд враховує під час вирішення цієї цивільної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З наданих позивачем договорів факторингу від 28.11.18, 30.10.23, 26.12.24 вбачається, що вони містять аналогічні умови, відповідно до яких клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договорами. При підписанні сторонами Реєстру прав вимог, клієнт зобов'язаний передати фактору документи (кредитні договори з додатками) в електронному вигляді.
Незважаючи на те, що у договорах право вимоги до нового кредитора пов'язане з передачею матеріалів та підписанням договору, умовою дійсності договору факторингу та переходу права вимоги залишається фактично оплата фактором ціни продажу.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази сплати фактором ТОВ «ФК «ЕЙС» на користь клієнта ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» ціни продажу відповідно до умов договору факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 року, що є однією з умов набуття прав вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Також відсутні докази і сплати ціни продажу за договорами факторингу, які були укладені раніше вказаного договору факторингу.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС», оскільки позивачем не доведено факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором № 640749284від 14.02.2022 року.
Окрім цього, суд зазначає, що договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року був укладений раніше ніж сам кредитний договір між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а саме: 14.02.2022 року. Таким чином на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ще не було кредитодавцем відносно позичальника ОСОБА_1 у зв'язку з чим не мало права на відступлення права вимоги за неіснуючим кредитним договором.
Питання про розподіл судових витрат слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» відмовлено у повному обсязі, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 211, 247, 263-265, 279, 280-281 ЦПК України,
ст.ст. 11, 55, 512, 514, 516-517, 1077, 1078 ЦК України, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Судові витрати залишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.Г. Битяк