Справа № 199/12779/25
(3/199/6599/25)
іменем України
27.10.2025 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Машкіна Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який притягається до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП,
04.09.2025 року о 21:34 год. в м. Дніпро, вул. Бєлградська, 12, ОСОБА_1 керував транспортним засобом TOYOTA CAMRY, державний номерний знак НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а ПДР України.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, неодноразово викликався до суду судовою повісткою шляхом направлення поштового та смс-повідомлення, тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи та забезпечено можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 достовірно знав про вказане судове провадження, не з'явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, розгляд справи здійснено у його відсутність на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Так, частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Зокрема, частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
В судовому засіданні були досліджені такі наявні письмові докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №443778 від 04.09.2025 року, який складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП;
- рапорт поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №2 УПП в Дніпропетровській області ДПП, яким підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинку поліцейськими;
- довідка старшого інспектора з ОД відділу адміністративної практики УПП в Дніпропетровській області ДПП, згідно якої ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія;
- картка обліку адміністративного правопорушення та копія постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 09.07.2025 року, згідно з якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП було закрито.
При цьому, згідно з протоколом ОСОБА_1 інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП, проте доказів на підтвердження того, що протягом року ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП, що є кваліфікуючою ознакою адміністративного правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП, адміністративний матеріал не містить.
Згідно з постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 09.07.2025 року провадження відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП України закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (справа №199/12779/25).
Таким чином, в судовому засіданні поза розумним сумнівом встановлено, що своїми діями, які виразилися у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
При цьому, Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому в даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄСПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Відповідно до ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.
Таким чином, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, у вчиненні якого його провина доведена поза розумним сумнівом, а зміна правової кваліфікації в даному випадку не порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не погіршує його становище.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
При цьому, частиною 2 ст. 13 КУпАП передбачено, що у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на день вчинення адміністративного правопорушення був неповнолітньою особою, віком від 16 до 18 років.
При цьому, враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, до нього можливо застосувати заходи впливу, передбачені статтею 24-1 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, застосувавши захід впливу у вигляді попередження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
На підставі ч.2 ст.308 КУпАП у разі не сплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії цієї постанови, а в разі оскарження - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, органом державної виконавчої служби в порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Суддя Н.В. Машкіна