Справа № 161/5357/25
Провадження № 2-др/161/89/25
22 жовтня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Антіпової Т.А.
за участю секретаря судового засідання Семенової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуді-Кейтеринг» про визнання протиправним і скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
24.03.2025 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування наказу відповідача, ТОВ «Фуді-Кейтеринг» про припинення трудового договору, поновлення на посаді, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2025 року вимоги було задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ № 131-к/тр від 19.02.2025 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді кухонного робітника у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фуді-Кейтеринг»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуді-Кейтеринг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 123126 (сто двадцять три тисячі сто двадцять шість) грн. 24 коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуді-Кейтеринг» в дохід держави 2442 (дві тисячі чотириста сорок дві ) грн. 46 коп. судового збору.
03 жовтня 2025 року представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі 161/5357/25. Просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуді-Кейтеринг» на користь ОСОБА_1 суму понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень.
21.10.2025 року на адресу суду надійшли заперечення представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуді-Кейтеринг» - Нетюхайла Анатолія Івановича щодо задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, просив суд відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, з підстав викладених у запереченні.
Дослідивши заяву та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3,4 даної норми визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи положення ст. 270 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути питання щодо винесення додаткового рішення без участі сторін.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
За п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження№ 61-15441св19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно з частиною першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.
Відповідно до ч.3 ст. 136 ЦПК України, з підстав зазначених у ч.1 цієї статті, суд, у порядку передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Так, як вбачається з тексту позовної заяви ОСОБА_1 , пунктом 4 позивач просила суд стягнути з відповідача судові витрати (а.с. 5 Том 1).
Проте, під час розгляду справи у встановлений процесуальним законодавством строк стороною позивача не надано суду ні доказів надання правової допомоги (примірник договору про надання правничої допомоги, розрахунок наданих послуг, фактичної передачі наданих адвокатом послуг, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором), ні доказів на підтвердження витрат, понесених на надання правничої допомоги.
Більше того, під час судового засіданні 17.09.2025 року, після закінчення з'ясування судом обставин справи та перевірки їх доказами, перед тим, як суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, представником позивача не було зроблено відповідної заяви, що такі докази надання правничої допомоги будуть надані представником позивача протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність жодних доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, обов'язковою умовою для прийняття судом доказів понесених судових витрат, після ухвалення рішення у справі, є зроблена відповідною стороною заява в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України.
Оскільки ні позивачем, ні представником позивача не були подані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу до закінчення розгляду справи, та не зроблено заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України про намір подати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення, за таких умов, у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити, за недоведеністю.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - Восковського Ю.О. про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуді-Кейтеринг» про визнання протиправним і скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали складено 27 жовтня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.А. Антіпова