Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
28 жовтня 2025 року справа № 520/21831/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Підсереднє" (вул. Центральна, буд. 10,с-ще Підсереднє,Харківська обл., Куп'янський р-н,62608, код ЄДРПОУ00387134) до Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Приватне акціонерне товариство "Підсереднє" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило:
- скасувати як протиправне складене ГУ ДПС у Харківській області податкове повідомлення-рішення № 37641/0413 від 29.07.2025 про накладення штрафу в сумі 675 362,90 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання з єдиного податку четвертої групи.
В обгрунтування позовних вимог зазначалося, що контролюючий орган безпідставно не взяв до уваги при ухваленні спірного рішення дійсні обставини справи, внаслідок чого ухвалив необгрунтоване рішення.
Позивач не заперечував факту несвоєчасної оплати податкових зобов'язань з єдиного податку четвертої групи у 2022-2024 роках, однак посилався на те, що ПрАТ «Підсереднє» є підприємством-виробником сільськогосподарської продукції, виробничі потужності підприємства та земельні ділянки, які використовує позивач у господарській діяльності розташовані у с. Підсереднє Куп'янського району Харківської області. Підприємство опинилось в окупації з початку повномасштабного вторгнення російської федерації 24.02.2022р. та зазнавало суттєвих збитків від тривалої неможливості ведення господарської діяльності та втрат майна. Внаслідок цього результатом роботи ПрАТ «Підсереднє» у 2022 році став чистий збиток у 22,38 млн грн, що відображено у фінансовому звіті підприємства. Через наближеність до кордонів із країною-агресором підприємство не має можливості навіть у повному обсязі обробляти земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
Також указував позивач і на те, що рішенням Харківської обласної ради № 502-VIII від 14.02.2023р. обставини, що склалися на території Харківської області у зв'язку з російською агресією проти України та стали підставою для введення воєнного стану в Україні, визнано обставинами непереборної сили з 24.02.2022. Цим рішенням також затверджено перелік сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили. Позивач - ПрАТ «Підсереднє» зазначено в цьому списку під № 368). Позивач повідомляв контролюючий орган про зазначені обставини та направляв зазначений вище перелік сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили до ГУ ДПС у Харківській області, однак зазначені обставини у спірних правовідносинах контролюючим органом враховано не було.
Ухвалою суду від 03.09.2025р. відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідач позов не визнав та надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначав, що податковою перевіркою було встановлено порушення з боку позивача п.п. 295.9.2. п. 295.9 ст. 295 ПК України, а саме: позивачем було несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов'язань з єдиного податку 4 групи по податкових деклараціях платника єдиного податку четвертої групи за Ш-ІVквартал 2022 року, І-ІП квартал 2023 року та І-ІІ квартал 2024 року.
Отже, як висновував відповідач, факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Так само відповідач вказував, що факт перебування позивача у переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, який затверджений рішенням обласної ради про наявність обставин непереборної сили, зумовлює розповсюдження на нього спеціальної норми п.п.298.8.4 п.298.8 ст.298 ПК України про незастосування вимоги частки товаровиробництва за попередній податковий (звітний) період, що дорівнює або перевищує 75 % саме для підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи, але не звільняє його від обов'язку своєчасно сплачувати податкові зобов'язання.
Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд встановив наступне.
ГУ ДПС у Харківській області було проведено камеральну перевірку позивача щодо порушення термінів сплати по єдиному податку 4 групи за III-IV квартал 2022 року, І-ІІІ квартал 2023 року та І-П квартал 2024 року, за наслідками якої складено акт камеральної перевірки від 24.06.2025р. № 27806/20-40-04-13-02/00387134.
За висновками зазначеного акту перевірки було встановлено, що ПРАТ «Підсереднє» в порушення пп. 295.9.2 п. 295.9 ст. 295 ПК України несвоєчасно погашено узгоджені суми податкових зобов'язань з єдиного податку четвертої групи по податкових деклараціях платника єдиного податку четвертої групи за ІІІ-IV квартал 2022 року, І-ІІІ квартал 2023 року та І-ІІ квартал 2024 року. Перевірку було проведено на підставі наступних податкових декларацій: податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік від 18.02.2022 №9035432123; податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік - уточнюючої від 24.07.2023 № 9312159078; податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2023 рік від 18.02.2023 №9028351603; податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2023 рік від 16.02.2024 №9031641074;
Листом 16.07.2025 №84 (вх. ГУ ДПС у Харківській області від 16.07.2025 № 57130/6/ ЕПК/53) ПрАТ "Підсереднє" направило до ГУ ДПС у Харківській області заперечення на акт перевірки, в якому не заперечувався факт несвоєчасної сплати податкових зобов'язань з єдиного податку 4 групи у 2022-2024 роках, натомість позивач просив врахувати пом'якшуючі відповідальність платника обставини відповідно до норм підпункту 112-1.1 статті 112-1 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.
Розглянувши вказані заперечення від 16.07.2025 № 84 на акт камеральної перевірки від 24.06.2025 № 27806/20-40-04-13-02/00387134, контролюючим органом було прийнято рішення про їх необгрунтованість та залишено висновки акту перевірки без змін. Про результати розгляду заперечення позивача повідомлено листом від 23.07.2025 №42011/6/20-40-04-13-06, який направлено через електронний кабінет платника податків 23.07.2025р., що сторонами у справі не заперечується.
В подальшому, на підставі розгляду акту камеральної перевірки від 24.06.2025р. № 27806/20-40-04-13-02/00387134, контролюючим органом було ухвалено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.07.2025р. № 37641/0413, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у розмірі 10 % від суми несплаченого зобов'язання в загальній сумі 675362,90 грн.
Скарга на податкове повідомлення-рішення від 29.07.2025 року №37641/0413 до ДПС України не направлялась.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).
Статтею 19-1 ПК України визначено функції контролюючих органів, зокрема, передбачено, що контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів) ( п.п.19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України).
Однією із основних функцій контролюючих органів є податковий контроль, який в п.61.1 ст. 61 ПК України визначений як система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способи здійснення податкового контролю визначені в п. 62.1 ст. 62 ПК України, серед яких проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України).
Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.п.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних,зокрема, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3 статті 291 ПК України).
За приписами підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, четверта група - сільськогосподарські товаровиробники - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України передбачено, що сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:
загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);
розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених ПК України.
Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи визначено у статті 12 ПК України.
Згідно п.п. 112.1. ст. 12 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 112.2. ст. 12 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Згідно п.п. 112.3. ст. 12 ПК України, особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.
Згідно п.п. 112.7. ст. 12 ПК України, у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.
Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.
Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
Згідно п.п. 112.8. ст. 12 ПК України, обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є:
112.8.1. сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення;
112.8.2. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено;
112.8.3. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду;
112.8.4. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів;
112.8.5. вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125-1 цього Кодексу);
112.8.6. вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв'язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв'язку, за умови виконання обов'язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу;
112.8.7. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету.
Ненарахування штрафів та/або пені за порушення, що були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету, закріплюється (реалізується) у програмному забезпеченні, яке застосовується для автоматичного розрахунку штрафів та/або пені за порушення податкового законодавства;
112.8.8. самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу).
Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу відповідно до пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу;
112.8.8-1. помилкова сплата платником податків, у тому числі податковим агентом, грошового зобов'язання на інший бюджетний рахунок (без порушення законодавчо визначеного строку сплати податку або узгодженої суми грошового зобов'язання до бюджету). Умовою підтвердження таких обставин є вчинення платником дій, передбачених статтею 43 цього Кодексу, щодо повернення помилково сплачених грошових зобов'язань;
112.8.9. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору);
112.8.10. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані;
112.8.11. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини сьомої статті 23 Митного кодексу України;
112.8.12. інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України.
Згідно ст. 112-1 ПК України, обставинами, що пом'якшують відповідальність особи є:
112-1.1.1. вчинення діяння під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
112-1.1.2. вчинення діяння при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
112-1.1.3. самостійне повідомлення платником податків про вчинене ним правопорушення (крім складів правопорушень, передбачених статтями 123 та 125-1 цього Кодексу).
112-1.2. Контролюючий орган може визнати обставинами, що пом'якшують відповідальність особи, також і інші обставини, не передбачені пунктом 112-1.1 цієї статті.
Суд в цілому погоджується з доводами контролюючого органу стосовно того, що позивач не заперечує факту несвоєчасної оплати податкових зобов'язань з єдиного податку четвертої групи у 2022-2024 роках, однак звертає увагу і на те, що за доводами позовної заяви позивач посилався на те, що при складанні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач невірно визначив суму штрафу, який потрібно було накласти на позивача за порушення термінів погашення узгодженої суми податкового зобов'язання по єдиному податку четвертої групи.
Відтак, позивач не заперечував наявність підстав для притягнення його до фінансової відповідальності, однак вважав, що при цьому саме розмір штрафу контролюючим органом було визначено не вірно. При цьому він посилався на наявність пом'якшуючих відповідальність обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Позивач у спірних правовідносинах посилався на наявність обставин непереборної сили, що вплинули на виконання ним своїх обов'язків зі сплати податків, оскільки здійснює господарську діяльність на території, яка віднесена до територій, на яких ведуться (велися) активні бойові дії.
Такі обставини є загальновідомі, з огляду на те, що 24 лютого 2022 року Указом Президента 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
Великобурлуцьку селищну громаду Харківської області, де здійснює господарську діяльність позивач віднесено до переліку територій можливих бойових дій, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Російська Федерація, РФ), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року із змінами.
Рішенням Харківської обласної ради № 502-VIII від 14.02.2023 обставини, що склалися на території Харківської області у зв'язку з російською агресією проти України та стали підставою для введення воєнного стану в Україні, визнано обставинами непереборної сили з 24.02.2022. Цим рішенням також затверджено перелік сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили (ПрАТ «Підсереднє» має порядковий № 368).
Так само, за фактом порушення військовослужбовцями держави-агресора законів та звичаїв війни, а саме: застосування 30.07.2024 керованих авіабомб по цивільному об'єкту, УСБУ в Харківській області зареєстровано кримінальне провадження № 22024220000000920 від 16.08.2024 за ч. 1 ст. 438 КК України. Внаслідок авіаційного удару по ПрАТ «Підсереднє» пошкоджено будівлі ремонтної майстерні, сільськогосподарську техніку та обладнання.
Аналогічні доводи позивач викладав у поясненнях (запереченнях), наданих до контролюючого органу, що останнім не заперечується, вони підтверджені відповідними доказами. Разом з тим, контролюючий орган, вирішуючи питання застосування до позивача штрафу, як міри відповідальності за порушення податкового законодавства, не надав належної оцінки наявності цих обставин, які підпадають під визначення їх як пом'якшуючих згідно наведених вище положень ПК України.
Суд вважає, що зазначена обставина вплинула на добросовісність, розсудливість та пропорційність ухваленого відповідачем рішення стосовно позивача в частині визначення розмірів штрафу, при тому, що останній перебував під впливом обставин, що пом'якшують відповідальність.
При цьому суд зауважує, що саме визначення обов'язку позивача сплатити штраф у спірних правовідносинах є правомірним, однак, враховуючи, що суд не наділений повноваженнями проводити зміну його відсоткових показників, визначених контролюючим органом, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в цілому.
Відповідно до положень ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати як протиправне складене ГУ ДПС у Харківській області податкове повідомлення-рішення № 37641/0413 від 29.07.2025р. про накладення штрафу в сумі 675 362,90 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання з єдиного податку четвертої групи.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області (кодЄДРПОУ 43983495) на користь ПрАТ "Підсереднє" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8104,36 грн. (вісім тисяч сто чотири гривні, 36 коп.).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров