Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
28 жовтня 2025 року Справа № 520/20987/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Господарського суду Луганської області (код ЄДРПОУ 02844564, просп. Науки, буд. 5, м. Харків, 61022), Державної судової адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795, вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Господарського суду Луганської області щодо нарахування та виплати мені суддівської винагороди в період з 01.05.2025 по 31.07.2025, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн;
- стягнути з Господарського суду Луганської області, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020) за кодом економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ) 2113 «Суддівська винагорода», на мою користь заборгованість з належної мені суддівської винагороди за період з 01.05.2025 по 31.07.2025 в розмірі 166 680,00 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної мені суддівської винагороди за період з 01.05.2025 по 31.07.2025 зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році в розмірі 3028,00 грн;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020) за кодом економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ) 2113 «Суддівська винагорода», виплати належної мені суддівської винагороди за період з 01.05.2025 по 31.07.2025 в розмірі 166 680,00 грн.
Ухвалою суду від 11.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
16.10.2025 до суду надійшло клопотання позивача, в якому він просив:
- зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі, що розглядається КСУ в порядку конституційного провадження за конституційним поданням Верховного Суду 4/ 364 (25) від 26.09.2025 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік“, яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді.
В обґрунтування клопотання зазначено, що відповідно до відомостей, розміщених на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України, ухвалою колегії суддів КСУ від 15.10.2025 відкрито конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду 4/ 364 (25) від 26.09.2025 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік“, яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді. Позивач вважає, що результат розгляду цієї справи безпосередньо залежить від застосування (незастосування) до спірних правовідносин абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік“, а тому, на думку позивача, розгляд справи № 520/20987/25 до вирішення справи, що розглядається КСУ в порядку конституційного провадження, є об'єктивно неможливим.
Крім того, 22.10.2025 позивачем до суду було подано лист Конституційного Суду Украйни №4/1 -011 -18/3854 від 21.10.2025, в якому відповідь на запит на отримання публічної інформації від 16 жовтня 2025 року (вх. № 18/310-п.і.) щодо стадії розгляду Конституційним Судом України справи № 1-2/2025(364/25) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік“, яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді, повідомлено, що Друга колегія суддів Першого сенату Суду 15 жовтня 2025 року постановила Ухвалу про відкриття конституційного провадження в цій справі.
Наразі відповідно до пунктів 5, 6 § 45 Регламенту Конституційного Суду України здійснюють оформлення та підготування справи для розгляду на засіданні Великої палати з метою вирішення питань про форму, строки конституційного провадження та інших організаційних питань.
Розглянувши клопотання позивача, суд дійшов наступного.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження в адміністративній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку конституційного провадження, цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки тоді, коли у цій, іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених в адміністративній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Об'єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв'язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.
Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від змісту справи.
Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 у справі № 300/2016/19.
Суд звертає увагу, що КАС України закріплює два види зупинення провадження у справі: (1) обов'язковий, за наявності якого суд зобов'язаний зупинити провадження у справі та (2) необов'язковий (факультативний), коли зупинення провадження у справі є правом суду та вирішується судом з урахуванням обставин кожної конкретної справи. При цьому, судом має бути встановлено дійсно об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи.
Крім того, передумовою прийняття рішення про зупинення провадження у справі також має мати місце та обставина, що справа (провадження), до якої(го) заявник просить про зупинення провадження у конкретній справі, має перебувати на розгляді у відповідному судовому органі.
Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від предмета справи.
Суд зауважує, що підстави для зупинення провадження у справі мають бути не лише законними, але й достатніми, з тим, щоб сам факт зупинення провадження у справі не міг бути інтерпретований як зволікання із розглядом справи та, відповідно, не давав приводів вважати, що під загрозу поставлене саме право на справедливий суд (пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яке включає, зокрема, право на остаточне рішення протягом розумного строку.
Зі змісту заявленого клопотання про зупинення провадження у справі вбачається, що фактично єдиною обставиною, з якою позивач пов'язує наявність підстав для зупинення провадження у справі № 520/20987/25 є те, що за відомостями офіційного веб-сайту Конституційного Суду України, ухвалою колегії суддів КСУ від 15.10.2025 відкрито конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду 4/ 364 (25) від 26.09.2025 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік“, яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді.
Листом №4/1 -011 -18/3854 від 21.10.2025 Конституційний Суд Украйни на звернення позивача надав повідомлення щодо стадії розгляду Конституційним Судом України справи № 1-2/2025(364/25) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік“, яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді.
Так, у вказаному листі зазначено, що Друга колегія суддів Першого сенату Суду 15 жовтня 2025 року постановила Ухвалу про відкриття конституційного провадження в цій справі.
Суд зазначає, що у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду узагальнив основні підходи, які мають застосовуватися судами при вирішенні питання про зупинення провадження в адміністративній справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження.
У цій постанові Об'єднана палата наголосила, що в основу підходу до оцінки підстав для зупинення провадження в адміністративній справі покладено визначення взаємозв'язку між обставинами справи та законодавчою нормою, щодо якої вирішується питання про її конституційність, а також належного обґрунтування такого взаємозв'язку, що вимагає принаймні (1) визначення конкретної норми закону (іншого правового акта), на підставі якого ухвалений індивідуальний акт, (2) співставлення цієї норми з об'єктом судового конституційного контролю, (3) встановлення тієї обставини, що і підставою для видавання оскарженого індивідуального акта (вчинення дій, допущення бездіяльності), і об'єктом перевірки щодо її відповідності конституції (конституційності) є одна й та сама норма права.
Об'єднана палата вказала, що під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
За приписами частин 1, 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, за чинного правового регулювання закони, інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення.
Як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 400/3003/21, відповідно до частини першої статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року у справі № 1-31/2000 роз'яснив, що положення щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 зазначено, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
Водночас спір, який є предметом судового розгляду у цій справі №520/20987/25, стосується періоду з 01.05.2025 по 31.07.2025.
Таким чином, у разі прийняття Конституційним Судом України рішення у справі щодо неконституційності наведених вище положень законодавства, на яку посилається позивач у клопотанні про зупинення провадження у справі, такі положення втратять чинність лише з моменту ухвалення відповідного рішення, тобто, на майбутнє, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, судом не встановлено необхідних умов для зупинення провадження у справі, які передбачені ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача та зупинення провадження у справі.
Керуючись статтями 236, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Господарського суду Луганської області (код ЄДРПОУ 02844564, просп. Науки, буд. 5, м. Харків, 61022), Державної судової адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795, вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Н. А. Полях