Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 жовтня 2025 р. №520/14340/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бідонька А.В.
при секретарі судового засідання - Басістий Є.А.,
за участю:
представників позивачів - Листопад Н.А., Листопада О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказів, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернулись позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з адміністративним позовом, в якому просять суд:
Визнати протиправним та скасувати накази командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства Оборони України від 03.01.2025 року № 28 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення позиції зі зброєю та спричинення матеріальних збитків військовій частині НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 .» та наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 04.01.2025 року (по стройовій частині) №4 вважати таким що самовільно залишив частину, виключення з грошового та речового забезпечення. Наказ від 01.02.2025 року №265 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення позиції зі зброєю та спричинення матеріальних збитків».
В обґрунтування позовних вимог позивачі вказали, що вони є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вказують, що в середині січня 2025 року їм стало відомо від побратима ОСОБА_4 що в ході ведення жорстоких бойових дій 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 на позиції « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в районі населеного пункту Махновка Курської області (рф) їхнього сина було поранено, в результаті чого він помер. При евакуації 06.01.2025 року тіла ОСОБА_4 не знайшли.
Вважають, що відповідачем безпідставно встановлено факти самовільного залишення частини, у той час коли їх син вказаних дій не вчиняв та має вважається таким, що зник безвісті. Наполягають на відсутності у матеріалах службового розслідування доказів, які підтверджують самовільне залишення частини, що свідчить про безпідставне прийняття відповідачем оскаржуваних наказів.
Також під час розгляду справи у суді позивачами заявлено клопотання про вихід за межі заявлених позовних вимог, в якому просили суд зобов?язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_2 , ОСОБА_1 сповіщення про зниклого безвісті за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 03.01.2025 року через місцеві органи ТЦК та СП для оформлення виплат у зв?язку зі зникненням сина.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 р. справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
Представником відповідача надано відзив на позов, в якому сторона відповідача проти вимог поданого позову заперечує. Зазначає, що наявними в матеріалах службового розслідування доказами та поясненнями свідків підтверджено факт вчинення солдатом ОСОБА_3 порушень норм та вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Кримінального кодексу України. У відповідності до вимог ч. 4 ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 6 розділу VI Порядку, що виразилось у формі самовільного залишення поля бою під час бою в умовах воєнного стану, в бойовій обстановці, викраденні та/або привласненні зброї, іншого військового майна, порушенні вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення с грубе порушення військової дисципліни військовослужбовцем та особисті низько морально-вольові якості.
Позивачами подано до суду відповідь на відзив, в якому не погоджується з обґрунтуванням відповідача щодо підстав прийняття оскаржуваних наказів, обґрунтовуючи відсутністю аргументів у відзиві на позовну заяву щодо правомірності дій відповідача.
В судовому засіданні представники позивачів підтримали доводи заявленого позову, просили суд його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином. Надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.12.2024 № 362 солдат ОСОБА_3 зарахований до списків особового складу та призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника штурмового відділення 2 штурмового взводу 4 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2024 №378 солдата ОСОБА_3 увільнено від займаної посади й призначено на посаду кулеметника 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 .
Військова частина НОМЕР_1 , згідно бойового розпорядження УВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »№БР/увК/19/дск від 02.01.2025, продовжувала виконання бойових завдань за призначенням на території Курської області рф.
03.01.2025, відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №100дск від 03.01.2025, солдат ОСОБА_3 , кулеметник 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , залучений до безпосередньої участі в бойових діях в районі виконання бойових завдань щодо утримання та оборони ВП «ПУДРИК», в районі населеного пункту Махновка Курської області рф.
Рапортом командир 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_5 від 03.01.2025 вх.№ 4611 повідомив, що 03.01.2025 року, близько 12:00, в ході ведення оборонних дій 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 на позиції « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в районі населеного пункту Махновка Курської області (рф), зафіксовано самовільне залишення позиції, із зброєю (5,45 автоматом АК-74 ні про №5921662-1988р.), солдатом ОСОБА_3 , кулеметником 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 .?Місцезнаходження військовослужбовця невідоме. Первинні пошукові заходи встановлення його місцезнаходження позитивного результату не дали, на зв?язок військовослужбовець не виходить.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства Оборони України від 03.01.2025 року № 28 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення позиції зі зброєю та спричинення матеріальних збитків військовій частині НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 призначено службове розслідування.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 04.01.2025 року (по стройовій частині) №4 вирішено солдата ОСОБА_3 , кулеметника 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти, який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що 03 січня 2025 року самовільно залишив військову частину. Виключено з грошового та речового забезпечення військової частини з 03 січня 2025 року. 3 05 січня 2025 року військовослужбовця знято з продовольчого забезпечення військової частини НОМЕР_1 за загальновійськовою нормою №(1) коефіцієнт 1,2.
Актом службового розслідування, затвердженим 01.02.2025, встановлено факт вчинення солдатом ОСОБА_3 самовільного залишення поля бою під час бою в умовах воєнного стану, в бойовій обстановці, викраденні та/або привласненні зброї, іншого військового майна, порушенні вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення с грубе порушення військової дисципліни військовослужбовцем та особисті низько морально-вольові якості.
Наказом від 01.02.2025 року №265 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення позиції зі зброєю та спричинення матеріальних збитків» вирішено: соладата ОСОБА_3 за неналежне виконання службових обов?язків, порушення вимог статей 6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до статей 45, 54, 97 Дисциплінарного статут України, керуючись пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статут України, притягти до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - «СУВОРА ДОГАНА»; притягнути солдата ОСОБА_3 до повної матеріальної відповідальності на суму 47545,71 грн.; призупинити нарахування грошового забезпечення з дня самовільного залишення місця служби, тобто з 03.01.2025; не виплачувати премію за місяць, у якому здійснено порушення.
Позивачі вважаючи накази командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства Оборони України від 03.01.2025 року № 28 Про призначення службового розслідування, наказ від 04.01.2025 року (по стройовій частині) №4 та наказ від 01.02.2025 року №265 про результати службового розслідування протиправними звернулись в суд з цим позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Статтями 11,12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України який затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі Статут) передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Статею 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Дисциплінарний статут Збройних Сил України затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі Дисциплінарний статут), відповідно до пунктів 1, 2 якого військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Як передбачено, статтями 4, 5 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання Стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Відповідно до статі 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
З системного аналізу наведених положень вбачається, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконання чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Статями 83, 84 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені згаданим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
У кожному випадку вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України "Про запобігання корупції" з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Як передбачено статтями 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Приписами статті 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі Порядок №608), пунктом 3 розділу ІІ якого передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктами 1, 8 розділу ІІІ Порядку №608 передбачено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства Оборони України від 03.01.2025 року № 28 призначене службове розслідування за фактом самовільного залишення позиції зі зброєю та спричинення матеріальних збитків військовій частині НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 призначено службове розслідування.
Підставою для призначення службового розслідування слугував рапорт командира 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_6 від 03.01.2025 вх.№ 4611, в якому він повідомив, що 03.01.2025 року, близько 12:00, в ході ведення оборонних дій 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 на позиції « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в районі населеного пункту Махновка Курської області (рф), зафіксовано самовільне залишення позиції, із зброєю (5,45 автоматом АК-74 ні про №5921662-1988р.), солдатом ОСОБА_3 , кулеметником 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 .?Місцезнаходження військовослужбовця невідоме. Первинні пошукові заходи встановлення його місцезнаходження позитивного результату не дали, на зв?язок військовослужбовець не виходить.
З матеріалів справи вбачається, у межах службового розслідування відібрано пояснення я у водія 2 штурмового - відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти в/ч НОМЕР_1 рядового ОСОБА_7 , у старшого стрільця-оператора 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 мол. та сержанта ОСОБА_8 , ТВО заступника командира 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_9 (а.с. 82-87).
Водій 2 штурмового - відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти в/ч НОМЕР_1 рядового ОСОБА_7 у своїх поясненнях зазначив, що 03.01.2025 він ніс чергування на броньованій машині ОСОБА_10 та чув як по радіостанції надійшла доповідь старшому КСП сержанту ОСОБА_9 про те, що солдат ОСОБА_11 самовільно, без наказу командування, залишив позицію " ОСОБА_12 " та зник зі своєю штатною зброєю у невідомому напрямку. 05.01.2025 близько 20:00 в районі н.п. Махновка, він вирушив для проведення евакуації групи військовослужбовців з ПВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в яку входив солдат ОСОБА_3 . 06.01.2025, близько 02:10, прибувши до населеного пункту Махновка, здійснив евакуацію даної групи. На той час серед них були солдат ОСОБА_13 , солдат ОСОБА_14 та солдат ОСОБА_15 . Під час спілкування побратимами вони безпосередньо повідомили, що солдат ОСОБА_11 03.01.2020, близько 12:00, залишив їх під час важкого бою з противником (а.с. 82-83).
Старший стрілець-оператора 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 мол. та сержант ОСОБА_8 у поясненнях повідомив, що він в якості провідника виступив разом з ОСОБА_7 на евакуацію групи 1-ї штурмової роти в район населеного пункту Махновка Курської області. 06.01.2025 року під час евакуації побратими ОСОБА_13 , солдат ОСОБА_14 та солдат ОСОБА_15 повідомили, що з ними був солдат ОСОБА_16 , який самовільно покинув позицію ще 03.01.2025 о 12:00, під час стрілецького бою. Проведеними на той час можливими пошуковими заходами, встановити його місцезнаходження не змогли.
ТВО заступника командира 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_9 в наданих пояснень зазначив, що 03.01.2025, близько 12:00 з позиції «Пудри», розташованої в районі населеного пункту Махновка курської області, на котрій перебували на то час перебували солдат ОСОБА_13 (самовільно залишив місце служби), солдат ОСОБА_14 (лікується внаслідок отриманих поранень) та солдат ОСОБА_15 , надійшла доповідь по радіозв?язку про те, що солдат ОСОБА_11 (позивний ОСОБА_17 ), під час ведення оборонних дій щодо утримання вказаної позиції й стрілецького бою з ворогом, самовільно покинув позицію зі зброєю, про що він далі доповів по командиру військової частини НОМЕР_1 . 06.01.2025, близько 02:10, коли проводилась евакуація військовослужбовців з зазначеної та інших позицій, розташованих в районі населеного пункту Махновка, даного військовослужбовця не знайшли. Станом на даний час його місцезнаходження невідоме. Також відсутня будь-яка інша інформація щодо цього військовослужбовця.
Отже, на підставі вказаних пояснень відповідач дійшов висновку про самовільне залишення позиції зі зброєю та спричинення матеріальних збитків солдатом ОСОБА_3 .
Разом із тим суд відхиляє, вказані пояснення, враховуючи недоліки в їх оформленні, а саме відсутність підпису осіб, які відбирали пояснення.
Так, відповідно до пункту 9 розділу III Порядку № 608 посадові (службові) особи Збройних Сил України зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків. Цим положенням особам, що проводять службове розслідування надано широкі повноваження на звернення до будь-якої посадової особи Збройних Сил України незалежно від службового становища, яке займає ця особа, а також незалежно від військової частини, установи, організації, в якій ця особа проходить службу, у межах Збройних Сил України.
Відповідно до абз. 5 п. 2.4.1 Методичних рекомендацій щодо проведення службового розслідування (перевірки) в Збройних Силах України особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Також суд зауважує, що додатком 10 Методичних рекомендацій щодо проведення службового розслідування (перевірки) в Збройних Силах України закріплено Бланк отримання пояснень, з якого вбачається, що засвідчення пояснення підписом особи, що відбирала це пояснення є обов'язковим. Натомість, в поясненнях відібраних від водія 2 штурмового - відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти в/ч НОМЕР_1 рядового ОСОБА_7 , старшого стрільця-оператора 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 мол. та сержанта ОСОБА_8 , ТВО заступника командира 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_9 вістуні підписи осіб, які відбирали пояснення, що виключає можливість на них посилатись в якості доказу самовільного залишення позиції ОСОБА_3 .
Крім того судом враховано, що жоден із допитаних, під час службового розслідування, не були разом із ОСОБА_3 на позиції, особисто не бачили як він самовільно залишав позицію, а всі пояснення стосовно залишення позиції ОСОБА_3 надані зі слів інших осіб, зокрема побратимів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , проте вказані особи, не були допитані під час службового розслідування.
Щодо доводів відповідача про неможливість відібрання пояснень у ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , суд зазначає наступне.
Відповідачем під час розгляду у суді вказано, що відповідно до наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2025 №29, солдата ОСОБА_13 слід вважати таким, що з 26.01.2025 самовільно залишив військову частину (за вказаним фактом наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2025 №181 призначене проведення службового розслідування). На момент проведення службової перевірки солдат ОСОБА_18 до місця служби не повернувся
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.01.2025 року № 29 солдат ОСОБА_19 увільнений з попередньої посади й зарахований в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з тим, що отримав поранення та в період з 17.01.2025 госпіталізований до КНП «Любарська лікарня» ЛСР.
Згідно з наказом (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 від 12.01.2025 року № 14 солдата ОСОБА_15 вважати таким, що 11.01.2025 року отримав поранення під час захисту батьківщини та госпіталізований до лікарні.
Відповідачем вказано, що після призначення службового розслідування наказом від 03.01.2025 року № 28 та до його завершення за наказом від 01.02.2025 року №265, вказані особи були поза розпорядженням особи, яка проводила службове розслідування з вищевказаних причин.
Перевіряючи обґрунтованість вказаних доводів, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1., 2 Розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.
Особи, які проводять службове розслідування, мають право, зокрема, запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України.
Відповідно до положень Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування мають право, за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.
Під час отримання пояснень засобами зв'язку необхідно: попередити особу, від якої отримуються пояснення про ведення фіксації розмови технічними засобами, та отримати дозвіл на це; встановити особу, яка дає пояснення; роз'яснити особі, яка дає пояснення, її права.
Вказане вище повинно обов'язково бути зафіксовано технічними засобами.
Такі пояснення оформлюються письмово особою (особами),яка отримувала пояснення, а зафіксований технічними засобами процес отримання таких пояснень долучається до матеріалів службового розслідування на електронному носії інформації.
Фіксування пояснень технічними засобами слід проводити одним записом без переривання цього запису. Забороняється виривати окремі свідчення з контексту (п. 2.5.3. Методичних рекомендацій щодо проведення службового розслідування (перевірки) в Збройних Силах України особи).
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Отже, зі змісту Порядку №608 та Методичних рекомендацій можна дійти до висновку, що особи, які проводять службове розслідування зобов'язані вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення для реалізації чого їм надано право зокрема, запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, інших військовослужбовців, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення.
Такі пояснення від свідків також можуть отримуватися ,у випадку неможливості виклику до місця проведення службового розслідування, засобами зв'язку (телефонним зв'язком, відеозв'язком) із відповідною фіксацією технічними засобами, та у випадку відмови у наданні пояснень має бути складений акт про відмову.
Проте, всупереч вказаним нормам, відповідач констатуючи про неможливість відібрання пояснень у вказаних військовослужбовців, які були присутні під час вчинення правопорушення, не надав належних та допустимих доказів намагання вчинення ним дій для відібрання вказаних пояснень, таких як складених актів про відмову у наданні пояснень, або неможливість відібрання таких пояснень за допомогою телефонного зв'язку.
Проаналізувавши статтю 86 Дисциплінарного статуту суд зазначає, що передумовою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є доведення його вини у вчиненні дисциплінарного проступку.
Поряд з цим, особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Суд зауважує, що окрім пояснень, інших доказів вчинення ОСОБА_3 дисциплінарного проступку матеріали службового розслідування не містять.
Таким чином, суд приходить до висновку про неповноту службового розслідування за фактом самовільного залишення ОСОБА_3 позиції зі зброєю та спричинення матеріальних збитків, а тому накази командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства Оборони України від 04.01.2025 року (по стройовій частині) №4 та від 01.02.2025 року №265 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
В частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства Оборони України від 03.01.2025 року № 28 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення позиції зі зброєю та спричинення матеріальних збитків військовій частині НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 » суд відмовляє, оскільки такий сам по собі не створює безпосередньо для позивачів будь-яких правових наслідків та не порушує їх права, свободи чи інтереси.
Наказ про призначення службового розслідування не є рішенням індивідуальної дії, яке створює для позивачів або для військовослужбовця будь-які права чи обов'язки.
Права чи законі інтереси, можуть бути порушені лише в разі реалізації акту службового розслідування, шляхом видання відповідного наказу.
При цьому, належним та допустимим способом захисту порушених прав, на думку суду, є саме визнання протиправним та скасування наказу, прийнятого на реалізацію акту службового розслідування.
Щодо заявленого позивачами клопотання про вихід за межі заявлених позовних вимог, в якому просять, окрім первісних позовних вимог, зобов?язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_2 , ОСОБА_1 сповіщення про зниклого безвісті за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 03.01.2025 року через місцеві органи ТЦК та СП для оформлення виплат у зв?язку зі зникненням сина, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що в рамках розгляду даної справи для належного способу захисту прав позивача суд задовольнив частково позовні вимоги, а саме визнав протиправними скасував накази командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства Оборони України від 04.01.2025 року (по стройовій частині) №4 вважати таким що самовільно залишив частину, виключення з грошового та речового забезпечення та від 01.02.2025 року №265 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення позиції зі зброєю та спричинення матеріальних збитків».
Таким чином, за результатами розгляду даної адміністративної справи суд не знайшов підстав для виходу за межі позовних вимог, а тому вказане клопотання не підлягає задоволенню.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказів - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства Оборони України від 04.01.2025 року (по стройовій частині) №4 вважати таким що самовільно залишив частину, виключення з грошового та речового забезпечення.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства Оборони України від 01.02.2025 року №265 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення позиції зі зброєю та спричинення матеріальних збитків».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 403 (чотириста три гривні) 73 копійки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 403 (чотириста три гривні) 73 копійки.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.10.2025 року.
Суддя Бідонько А.В.