Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
28 жовтня 2025 р. № 520/26870/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Дмитро Волошин, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування висновку, пункту 5, 6, 20, наказу
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- з метою недопущення порушення конституційних прав на справедливий судовий розгляд, необхідності дотримання балансу між вимогами процесуального закону та недопущенням настання несприятливих наслідків для позивача, у зв'язку з тим, що частина з матеріалів, які витребуються, зазначених у клопотаннях ОСОБА_1 про витребування доказів з Військової частини НОМЕР_1 мають гриф «для службового користування», зобов'язати керівництво Військової частини НОМЕР_1 розглянути питання щодо надання доступу представнику позивача, адвокату Кануннікову Дмитру Олександровичу до матеріалів службового розслідування, розпочатого наказом НОМЕР_2 Прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ) від 19.06.2025 № 3241-АГ «Про призначення службового розслідування», включно з висновком № 02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025 та додатками до нього з № 1 по № 84, наказом НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) №4241-АГ від 14.08.2025 «Про підсумки службового розслідування», або шляхом зняття грифу з документів «для службового користування», або надання до них йому доступу шляхом виготовлення фотокопій цих документів;
- визнати протиправним та скасувати висновок НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України службового розслідування за фактом можливого неправомірного нарахування деяким військовослужбовцям приккшр НОМЕР_2 Прикордонного загону додаткової премії із розрахунку 70 000 тисяч гривень на місяць, пропорційне часу участі в оборонних заходах №02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025, прийнятого щодо військовослужбовця ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними та скасувати пункти 5,6,20 наказу НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України №4241-АГ від 14.08.2025 «Про підсумки службового розслідування» у частині щодо військовослужбовця ОСОБА_1 :
- « 5. За порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень посадової інструкції в частині неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень, здійснення контролю за підлеглим особовим складом, статті 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», пункту 1 статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року, статті 1.2.3 Бойового статуту механізованих і танкових військ Збройних Сил України, затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605, начальнику першого відділу прикордонної служби (тип С) приккшр НОМЕР_2 Прикордонного загону старшому лейтенанту ОСОБА_2 оголосити дисциплінарне стягнення у вигляді «догана»»;
- « 6.У відповідності до статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», притягнути до повної матеріальної відповідальності в розмірі завданого збитку начальника першого відділу прикордонної служби (тип С) приккшр НОМЕР_2 Прикордонного загону старшого лейтенанта ОСОБА_3 по факту нанесення шкоди державі на загальну суму 764 901 (сімсот шістдесят чотири тисячі дев'ятсот одна) гривня 31 копійка, внаслідок надмірного нарахування та виплати додаткової винагороди»;
- « 20. Щодо внесення до книги обліку нестач та відображення суми в книзі обліку грошових стягнень та нарахувань за старшим лейтенантом ОСОБА_4 у сумі 764 901 (сімсот шістдесят чотири тисячі дев'ятсот одна) гривня 51 копійка, та щомісячного утримання з нього коштів в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення збитку».
Ухвалою судді від 15.10.2025 заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - залишено без задоволення. Позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлена представнику позивача до електронного кабінету у системі "Електронний суд" 15.10.2025 о 21:14, що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.
Представником відповідача 23.10.2025 було подано клопотання про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу, в якій просить суд:
1) визнати дії позивача, вчинені через різних представників, щодо кількаразового подання ідентичних позовних заяв та їх подальшого відкликання після проведення автоматизованого розподілу справ, зловживанням процесуальними правами на підставі пункту 2 частини 2 статті 45 КАС України.
2) накласти на позивача штраф у дохід Державного бюджету України у розмірі п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на підставі статті 149 КАС України.
3) залишити позовну заяву у справі №520/26870/25 без розгляду та повернути позивачу.
В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що протягом короткого проміжку часу позивач уже подавав до суду через своїх представників позовні заяви до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону) про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування №02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025 року, пунктів 5,6,20 наказу НОМЕР_2 прикордонного загону №4241-АГ від 14.08.2025 року (адміністративні справи №520/23972/25, №520/24166/25, №520/24198/25, №520/24279/25, №520/24540/25) ідентичних за своїм змістом позовних заяв від імені одного і того самого особи, до того ж самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. У всіх зазначених вище справах постановлено ухвали про повернення позовних заяв позивачу у зв'язку з відкликанням позовних заяв до відкриття провадження у справі, що свідчить про зловживання процесуальними правами.
Представником позивача 23.10.2025 було подано заяву про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин, в якій просить суд визнати причини пропуску процесуального строку звернення до суду поважними і поновити строк звернення із позовною заявою.
В обґрунтування вказаної заяви представник позивача зазначає, що позивач мав обмежений доступ до правової допомоги, знаходився в АДРЕСА_1 та виконував бойові завдання, тобто позивач мав безпосередні перешкоди, які заважали узгодити правову позицію з адвокатом. Як у позивача, так і в представника позивача не було можливості об'єктивно зібрати усі необхідно докази по справі своєчасно з огляду на неотримання важливих документів службового розслідування, не ознайомлення позивача належним чином із результатами розслідування та ненадання аудиторського звіту №2 від 31.05.2025. Указує, що у позивача був обмежений доступ до правничої допомоги, а договір про надання правничої допомоги з адвокатом він підписав лише 06.10.2025. Також, указує, що через об'єктивні непереборні обставини постійної участі позивача в бойових діях виникли обмеження доступу до правової допомоги, про що була неузгоджена правова позиція по справі з адвокатом, внаслідок чого спершу було подано колективний позов дев'яти військовослужбовців (побратимів позивача) про скасування наказу від 14.08.2025 №4241-АГ "Про підсумки службового розслідування", який повністю відрізняється обставинами та підставами позову від поданого позову ОСОБА_1 у цій справі. Вказує про безперервне проходження військової служби в зоні бойових дій.
Дослідивши клопотання представника позивача, суд зазначає таке.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі №362/643/21 визначила, що військова служба є різновидом публічної служби.
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 560/6732/22.
Таким чином, оскільки даний позов стосується питання проходження позивачем публічної служби, строк звернення з вказаним позовом становить один місяць з моменту коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У межах даної справи позивач заявив позовні вимоги, зокрема, про визнання протиправним та скасування висновку НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України службового розслідування за фактом можливого неправомірного нарахування деяким військовослужбовцям приккшр НОМЕР_2 Прикордонного загону додаткової премії із розрахунку 70 000 тисяч гривень на місяць, пропорційне часу участі в оборонних заходах №02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025, прийнятого щодо військовослужбовця ОСОБА_1 та визнання протиправними та скасування пунктів 5,6,20 наказу НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України №4241-АГ від 14.08.2025 «Про підсумки службового розслідування» у частині щодо військовослужбовця ОСОБА_1 .
Тобто, правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду з даним позовом, виникли з 09.08.2025 та з 14.08.2025, однак з даним позовом позивача звернувся 10.10.2025, тобто після спливу двох місяців з моменту виникнення спірних правовідносин.
Отже, позивач пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду.
У позовній заяві та заяві про поновлення строку представник позивача просив задовольнити клопотання про поновлення процесуального строку та визнати причини пропуску процесуального строку звернення до суду із позовною заявою поважними та поновити строк звернення до суду із позовною заявою.
В обґрунтування клопотання представник позивача зазначив, що позивач наразі є діючим військовослужбовцем НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ). Указує, що у позивача був обмежений доступ до правничої допомоги, а договір про надання правничої допомоги з адвокатом він підписав лише 06.10.2025.
Тобто, представник позивача наголошує на тому, що пропуск строку на звернення до суду обумовлений тим, що договір про надання правничої допомоги з адвокатом був підписаний лише 06.10.2025.
З приводу вказаних обставин суд зазначає, що пошук та залучення адвоката є виключно суб'єктивною обставиною, що залежить від самого заявника. Позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду самостійно або з іншим представником у межах установленого законом строку.
Факт укладення договору 06.10.2025 не є об'єктивною перешкодою для подання позовної заяви в межах місячного строку звернення до суду, а тому не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, твердження представника позивача про відсутність у позивача можливості звернутися до суду у зв'язку із пошуком адвоката не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними доказами. Сам по собі факт зміни адвоката не може вважатися поважною причиною для пропуску строку звернення до суду.
Суд приймає до уваги доводи представника позивача про те, що позивач проходить військову службу, що, зокрема, підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2025 №08/1822, водночас договір про надання правової (правничої) допомоги між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням "СПРАВАР" був укладений 16.06.2025, подальші звернення, в тому числі від імені позивача, з відповідними позовними вимогами, про що зазначено нижче, що свідчить про наявність можливості звернення до суду у встановлений законом строк.
Відтак, викладені позивачем доводи не доводять підстав поважності пропуску строку звернення до суду.
Щодо клопотання представника відповідача про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу, суд зазначає таке.
З програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" судом установлено, що позивач вже звертався до суду з аналогічних питань через іншого адвоката, що підтверджується укладеним між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням "СПРАВАР" договором про надання правової (правничої) допомоги від 16.06.2025 та ордером про надання правничої допомоги ОСОБА_1 від 19.06.2025 серії АХ №1250715, виданим адвокатським об'єднанням "СПРАВАР".
Зокрема, за даними програми «Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)» установлено, що адвокат ОСОБА_5 09.09.2025, 11.09.2025, 11.09.2025, 12.09.2025 та 15.09.2025 вже подавав до суду позови аналогічного змісту з аналогічними вимогами до того ж самого відповідача, яким присвоєно номери №520/23972/25, №520/24166/25, №520/24198/25, №520/24279/25, №520/24540/25 відповідно, які були повернуті ухвалами суддів в межах указаних справ, у зв'язку із поданням заяв про відкликання позовних заяв.
Представник позивача у заяві від 23.10.2025 зазначив, що через об'єктивні непереборні обставини постійної участі позивача в бойових діях виникли обмеження доступу до правової допомоги, про що була неузгоджена правова позиція по справі з адвокатом, внаслідок чого спершу було подано колективний позов дев'яти військовослужбовців (побратимів позивача) про скасування наказу від 14.08.2025 №4241-АГ "Про підсумки службового розслідування", який повністю відрізняється обставинами та підставами позову від поданого позову ОСОБА_1 у цій справі.
З приводу наведених доводів суд зазначає, що зіставлення раніше поданих позовних заяв із даною позовною заявою свідчить, що вони мають тотожний предмет і підстави, стосуються тих самих обставин, містять ідентичні формулювання, структуру викладу, співпадіння абзаців і фрагментів тексту, що дає суду підстави вважати їх фактично ідентичними.
До того ж, описова частина позовної заяви містить дані щодо ОСОБА_6 (а.с.3 звор.), який був визначений позивачем під час подання колективних позовів та не визначений позивачем в межах даної справи, що також підтверджує висновок суду про тотожність раніше поданих колективних позовів із даним позовом, оскільки, зокрема, але не виключно, містить відомості про іншу особу, яка не є позивачем у межах даної справи, однак була визначена позивачем у межах справ №520/23972/25, №520/24166/25, №520/24198/25, №520/24279/25, №520/24540/25.
Суд зазначає, що подання позивачем кількох однакових за змістом позовних заяв, спрямованих на повторний розгляд тотожних вимог, зокрема, яким присвоєно номери №520/23972/25, №520/24166/25, №520/24198/25, №520/24279/25, №520/24540/25, свідчить про свідоме та систематичне використання процесуальних прав у спосіб, який суперечить їх призначенню.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, при поданні декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Відповідно до позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у рішенні від 13.03.2019 у справі №814/218/14, під зловживанням процесуальними правами слід розуміти форму умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних з наслідками, до яких вони можуть призвести; використанні наданих прав всупереч їхньому призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження; перешкоджанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтованому перевантаженні роботи суду.
Згідно з ч. 3 ст. 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зазначає, що у пунктах 21-26 постанови Верховного Суду від 20.03.2024 по справі 520/11767/23 зазначено: «Доводи ОСОБА_1 про те, що неодноразове відкликання позивачем попередньо поданих до Харківського окружного адміністративного суду позовних заяв обумовлене виключно необхідністю викласти позовні заяви у новій редакції із додатковими доказами та доводами Верховним Судом відхиляється, оскільки процесуальне законодавство надає можливість вчинити такі дії безпосередньо під час розгляду справи у суді та не вимагає звернення до суду із нової позовною заявою. Стосовно посилання скаржника на те, що повертаючи позовну заяву з вищезазначених підстав суд першої інстанції фактично обмежив його право на повторне звернення до суду із адміністративним позовом після повернення позовної заяви згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України, колегія суддів зазначає, що надані процесуальним законодавством особі права кореспондуються із передбаченим обов'язком добросовісно ними користуватися, який у даному випадку позивачем виконано не було. З огляду на наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву, правильно застосував норми процесуального права (частину третю статті 45 КАС України).
Аналогічний підхід застосовано Верховним судом у постанові від 01.12.2023 у справі №640/36713/21».
Суд наголошує на обставинах того, що відповідно до ч. 4 ст. 45 КАС України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
У цьому випадку штраф може складати від 908,40 грн до 9 084,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків; неодноразового зловживання процесуальними правами. Штраф може складати від 3 028,00 грн до 30 280,00 грн.
Суд також наголошує, що відповідно до ч. 3 ст. 149 КАС України у випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про наявність підстав уважати наявним у даному випадку цілеспрямоване та усвідомлене зловживання позивачем процесуальними правами, невиконання очевидних процесуальних обов'язків, що у свою чергу свідчить про маніпулювання розподілом та необґрунтоване перевантаження роботи суду, а відтак уважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню позивачу на підставі ч. 3 ст. 45 КАС України.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заява про поновлення строку звернення до суду є безпідставною, недоліки у строк до 27.10.2025 не усунуто, а повторне подання тотожної позовної заяви свідчить про зловживання процесуальними правами, у зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.
Клопотання представника відповідача про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу - задовольнити частково.
Визнати зловживання процесуальними правами позивача, у зв'язку із поданням такої позовної заяви.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування висновку, пункту 5, 6, 20, наказу - повернути позивачу.
У задоволенні іншої частини клопотання представника відповідача - відмовити.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН