Справа № 500/3352/25
28 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (надалі, відповідач), в якому просить зобов'язати комісію Міністерства оборони України у розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та погодити одноразову грошову допомогу згідно постанови КМУ від 25.12.2013 року №975.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є військовослужбовцем, був звільнений 18.03.2023, та лише 28.05.2024 Обласною МСЕК було встановлено часткову втрату працездатності. Позивач наголошує, що позивач вчасно звернувся до МСЕК але останній розглядав справу не встановлений законом строк. З метою досудового врегулювання представником позивача було направлено адвокатський запит до МСЕК, але у зв'язку з тим що останній був розформований, відповіді не отримано. Крім цього, просить врахувати, що ОСОБА_1 зараз перебуває на військовій службі та виконує бойові завдання є діючим військовослужбовцем та має повне право на компенсаційні виплати. Вважає, що відповідач не правомірно відмовив позивачу, що порушує його право яке гарантоване державою.
Ухвалою суду від 10.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вважає, що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 08 листопада 2024 року (пункт 7 протоколу №36/в) прийшла до правомірного висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги сержанту в запасі ОСОБА_1 , оскільки позивача звільнено з військової служби 18.03.2023, а 28.05.2024 йому встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. Наголошує на тому, що позивач рішення комісії від 08.11.2024 не оскаржує, оскільки ймовірно пропустив строки для подання позову про його скасування. Також, звертає увагу суду, що Міністерство оборони України тільки приймає рішення про призначення, повернення документів на доопрацювання або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а в подальшому у разі прийняття позитивного рішення, кошти перераховує уповноваженому органу, який приймав документи від заявника, і останній у свою чергу видає наказ про виплату даної допомоги та перераховує кошти безпосередньо заявнику, або видає через касу.
Як встановлено судом, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується серії НОМЕР_1 .
Позивач 11.07.2024 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із втратою працездатності (25%), травма, так пов'язана із захистом Батьківщини.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.07.2024 за №11/3/13154 позивача повідомлено про наступне. Зокрема, командування вважає, що ОСОБА_1 , який звільнений з військової служби 18.03.2023 року, не має права на отримання вказаної грошової допомоги, так як згідно з пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язку військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Комісією Міністерства оборони України прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, що оформлене Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №36/в від 08.11.2024, яке мотивоване тим, що заявника звільнено з військової служби 18.03.2023, а 28.05.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. З даного рішення слідує, що сержанту в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), якого 18.03.2023 звільнено з військової служби та 28.05.2024 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, що сталася 30.10.2022 (довідка МСЕК серія 12ААА № 124540 від 28.05.2024).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.
Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Частиною 1 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.
Згідно із положеннями пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Абзацом другим пункту 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі №320/4821/19, аналізуючи положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, дійшов висновку, що у разі встановлення особі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, то права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такої особи не виникає.
Суд також вказав, що остання є спеціальною правовою нормою, яка містить критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, зокрема:
суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці та особи звільнені з військової служби;
визначений час настання страхового випадку (встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності) - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби;
відсутність умови про встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Таким чином, суд зазначає, що аналіз вищевказаних положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 дозволяє дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності обмежено:
тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;
причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов'язків військової служби.
Встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17 та від 12 березня 2019 року у справі №760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об'єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2024 року, повертаючи справу № 540/3059/20 на новий розгляд, вказав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки МСЕК у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Таким чином, встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності рахується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв'язку із наявністю об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У спірному випадку ОСОБА_1 звільнено з військової служби 18.03.2023.
При цьому, 28.05.2024 ОСОБА_1 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25 % втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, що сталася 30.10.2022 (довідка МСЕК серія 12ААА №124540 від 28.05.2024).
Єдиною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги стало твердження відповідача про встановлення ступеня втрати працездатності позивача внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
При цьому, як підтверджується матеріалами справи, наявність підстав для отримання такої допомоги відповідачем не заперечується.
Як вказує позивач у позовній заяві, ОСОБА_1 вчасно звернувся до МСЕК, проте останній розглядав справу не у установлений законом строк.
У відповідності до частин першої та другої ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів того, що затримка у видачі відповідної довідки зумовлена поведінкою самого позивача, до матеріалів справи відповідачем не надано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивач не мав об'єктивної можливості подати документи для призначення йому одноразової грошової допомоги у визначений законодавцем тримісячний строк з незалежних від нього причин.
Отож, суд вважає, що відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджено те, що позивачем пропущено тримісячний строк, встановлений пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ з поважних причин, які не залежали від волевиявлення позивача, що відповідачем не спростовано.
У відповідності до частиною другої ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У спірному випадку суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.11.2024 №36/в.
При цьому суд критично оцінює доводи представника відповідача з приводу того, що позивач пропустив строки звернення до суду про скасування вказаного вище рішення, адже матеріалами даної адміністративної справи підтверджується, що позивач перебуває на військовій службі в Національній гвардії України, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 23.09.2024.
Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24, щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, - пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна, а саме: проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби
Отож, з метою захисту порушеного права позивача слід зобов'язати комісію Міністерства оборони України у розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2024 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до положень частини першої статті 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.11.2024 №36/в.
Зобов'язати комісію Міністерства оборони України у розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2024 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 28 жовтня 2025 року.
Копію рішення надіслати часникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ),
відповідач - Міністерство оборони України (місцезнаходження: просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ,03049 код ЄДРПОУ:00034022).
Головуюча суддя Дерех Н.В.