28 жовтня 2025 року Справа № 480/4/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби у Сумській області:
№ 0674314-2406-1819 від 01.11.2021 р. про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 61670,81 грн;
№ 0674314/1-2406-1819 від 01.11.2021 р. про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 59442,72 грн;
№ 0011106-2409-1819 від 11.07.2022 р. про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 85467,60 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ухвалою судді Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 відкрито провадження у справі № 480/9196/24 за позовом Головного управління державної Податкової служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
У своїй позовній заяві позивач зазначив, що на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник окремих податків перебуває фізична особа ОСОБА_1 та має не заявлений до суду податковий борг у сумі 206 581,13 гривень, а саме заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 206 581,13 грн, згідно: податкового повідомлення-рішення №0674314-2406-1819 від 01.11.2021 на суму 61 670,81 грн; податкового повідомлення-рішення №0674314/1-2406-1819 від 01.11.2021 на суму 59 442,72 грн; податкового повідомлення-рішення №0011106-2409-1819 від 11.07.2022 на суму 85 467,60 грн.
Позивач вважає податкові повідомлення - рішення №0674314-2406-1819 від 01.11.2021 на суму 61 670,81 грн., №0674314/1-2406-1819 від 01.11.2021 на суму 59442,72 грн., №0011106-2409-1819 від 11.07.2022 на суму 85 467,60 грн. протиправними з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 346 ЦК України підставою припинення права власності є знищення майна.
Станом на 13.08.2013 р. належна на праві власності ОСОБА_1 нежитлова будівля по АДРЕСА_1 була зруйнована, про що 17.12.2024 р. за реєстраційним номером DT01-4987-2257-0607-1773 був складений висновок технічної інвентаризації про знищення майна.
Факт знищення зареєстрованої за ОСОБА_1 вищевказаної нежитлової будівлі, крім висновку технічної інвентаризації, підтверджується супутниковими знімками на офіційному сайті Google Maps (https://www.google.com.ua/maps/), зокрема на знімку супутника від 13.08.2013 р. вищевказаної нежитлової будівлі вже не існувало.
Формальна наявність зареєстрованого за позивачем нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на рухоме майно не свідчить про обов'язок останього сплачувати відповідний податок якщо таке майно є знищенним. ДПС України має право проводити перевірки наявності такого майна та його використання.
Вищенаведені обставини виключають обов'язок відповідача сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки таке майно є знищеним у 2013 році, а податок нараховувався починаючи з 2019 року.
Позивач також зазначив, що 17.12.2024 р. він подав державному реєстратору заяву про внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про знищення майна, однак у зв'язку з кібератакою 19.12.2024 р., державний реєстр речових прав на нерухоме майно тимчасово не працює, і після його відновлення державним реєстратором буде внесений відповідний запис до реєстру.
Вважаючи прийняті податковим органом податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 02.01.2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 14.01.2025 заяву представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з даним позовом задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду із даним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до приписів підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Базою оподаткування, згідно підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Підпунктом 266.3.2 пунктом 266.3 статті 266 ПК України визначено, що податок обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом 14.1.1291. пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості.
До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
- будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
- будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
- будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
- гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
- будівлі промислові та склади;
- будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
- господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за громадянином ОСОБА_1 зареєстровані об'єкт нежитлової нерухомості:
- нежитлова будівля, АБК-2, площею 4748,20 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі продажу р.№1470, ВЕК 919924 від 25.04.2007 року.
Податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виник за об'єкт нежитлової нерухомості який зареєстрований на праві власності за позивачем в зв'язку з чим Головним управління ДПС у Сумській області сформовані податкові повідомлення-рішення форми “Ф», а саме: №0011106-2409-1819 від 11.07.2022 року у сумі 85467,60 грн, за 2021, № 0674314/1-2406-1819 від 01.11.2021 у сумі 59442,72 грн сформовано за 2021 та №0011106-2409-1819 від 11.07.2022 у сумі 85467,60 грн.
Позивач не погоджується з правомірністю нарахованих сум, обґрунтовуючи це тим, що, на його думку, формальна наявність зареєстрованого нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не свідчить про обов'язок останнього сплачувати відповідний податок якщо таке майно є знищеним та, посилаючись на приписи п.4 ч.1 ст. 346 Цивільного кодексу України, вказує про те, що підставою припинення права власності є знищення майна.
Головне управління ДПС у Сумській області зазначає, що офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.
В приписах частини першої ст. 182 Цивільного кодексу України зазначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Отже припинення нарахування податку можливо за умови внесення інформації до Державного реєстру прав.
Крім того, відповідач зауважив, що ніяких підтверджуючих документів щодо подання державному реєстратору заяви 17.12.2024 про внесення інформації щодо нерухомого майна не надавалися разом з додатками до позовної заяви.
Також зауважив, що ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора тільки в 2024 року, проте в позовних вимогах зазначає, що факт знищення нежитлової будівлі відбувся в 2013 році.
Отже Головне управління ДПС у Сумській області наголошує на том, що при формуванні спірних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган обґрунтовано керувався відомостями з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.
Крім цього, від позивача не надходила письмова заява до контролюючого органу, щодо проведення звірки даних щодо об'єкту нежитлової нерухомості, що перебуває у власності ОСОБА_1 , та жодних документів, які б встановлювали факт знищення зареєстрованої будівлі, яка належить на праві власності позивачу не надавалися.
Таким чином відповідні доводи позивача щодо протиправних податкових повідомлень-рішень, є безпідставними та просить у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 51-53).
Ухвалою суду від 29.01.2025 у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 480/4/25 відмовлено.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 25.04.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , позивач придбав нежитлову будівлю АБК-2, загальною площею 4748,20 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 16 звор.бік - 17).
Згідно даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстрований об'єкт нежитлової нерухомості: нежитлова будівля, АБК-2, площею 4748,20 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі продажу р.№1470, ВЕК 919924 від 25.04.2007 року (а.с.58-59).
Головним управлінням ДПС у Сумській області прийнято податкові повідомлення - рішення, а саме:
- № 0674314/1-2406-1819 від 01.11.2021 р., яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, на суму 59442,72 грн (а.с. 6);
- № 0674314-2406-1819 від 01.11.2021 р., яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2020 рік, на суму 61670,81 грн. (а.с. 6 звор.бік);
- № 0011106-2409-1819 від 11.07.2022 р., яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2021 рік, на суму 85467,60 грн. (а.с. 6а).
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі -ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп. 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.
У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; х) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування згідно з положеннями підпункту 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Пунктом 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлена база оподаткування цим податком, за підпунктом 266.3.1 якого базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 цього Кодексу база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 цього Кодексу базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно підпункту 266.7.1. пункту 266.6 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2. пункту 266.6 статті 266 ПК України).
Таким чином, наведеним нормами ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Водночас згідно з положеннями підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:
об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;
об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Згідно податкового повідомлення-рішення: № 0674314/1-2406-1819 від 01.11.2021 р., ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, на суму 59442,72 грн (а.с. 6); № 0674314-2406-1819 від 01.11.2021 р., ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2020 рік, на суму 61670,81 грн. (а.с. 6 звор.бік); № 0011106-2409-1819 від 11.07.2022 р., ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2021 рік, на суму 85467,60 грн. (а.с. 6а).
Об'єктом оподаткування є належна позивачу на праві власності нежитлова будівля, АБК-2, площею 4748,20 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта 12986851, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Обґрунтовуючи протиправність вказаного рішення, позивач вказує на те, що нежитлова будівля, на яке нарахований податок знищено, а тому право власності на нього припинено.
Суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, серед яких, зокрема знищення майна (п. 4 ч. 1 цієї статі).
Відповідно до ст. 349 ЦК України, право власності на майно припиняється у разі його знищення.
Частиною 1 статті 182 ЦК України регламентовано, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV)
Частиною 2 статті 3 Закону № 1952-IV визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV визначено, що державній реєстрації прав підлягає право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на майбутній об'єкт нерухомості.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1952-IV, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
За змістом ч. 1, 2, 5 ст. 12 Закону № 1952-IV, державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.
Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.
Отже, наведені норми Закону свідчать про обов'язок особи провести державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна, зокрема внесення у встановленому законом порядку відомостей про речові права на нерухоме майно до Державного реєстру прав, що, власне, є підставою для виникнення відповідних прав. Відомості, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними за винятком випадків невідповідності таких даних первинним документам, на підставі яких проводяться реєстраційні дії.
За нормами ч. 2 ст. 18 цього Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Так, за загальним порядком проведення державної реєстрації прав, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Відповідно до п. 75 Порядку № 1127, державна реєстрація припинення права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт будівництва у зв'язку з його знищенням здійснюється за заявою власника.
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва у зв'язку з його знищенням проводиться за наявності відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Окрім того, суд зауважує, що згідно ч. 13 ст. 18 Закону № 1952-IV датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
Отже, наведені норми свідчать про обов'язок особи провести державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна, зокрема внесення у встановленому законом порядку відомостей про речові права на нерухоме майно до Державного реєстру прав, що, власне, є підставою для виникнення відповідних прав. Відомості, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними за винятком випадків невідповідності таких даних первинним документам, на підставі яких проводяться реєстраційні дії.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази припинення права власності на знищене нерухоме майно.
Більше того, на момент винесення оскаржуваних рішень належним чином задокументований факт знищення нежитлової будівлі також відсутній.
Суд не бере до уваги долучений до матеріалів справи висновок про знищення/знесення майна №4 від 17.12.2024 (а.с.17 звор.бік - 18), оскільки таке було відсутнє на момент винесення спірних рішень та до податкового органу не подавалося.
Відповідно пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Разом з тим, доказів звернення з відповідною заявою для проведення звірки до відповідача позивачем не надано.
Більш того, як вже зазначалося, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля, АБК-2, площею 4748,20 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 12986851.
Отже, в межах діючого законодавства, нежитлова будівля, АБК-2, площею 4748,20 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 12986851 є нежитловою будівлею, належить позивачу на праві власності та є об'єктом оподаткування.
Таким чином, суд приходить висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про відсутність об'єкта нежитлової будівлі за період 2019-2021 року.
Доказів щодо вчинення дій, спрямованих на зняття з експлуатації об'єкту нерухомого майна, або ж припинення права власності чи іншого речового права на нього із проведенням відповідних реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на дату прийняття оскаржуваних податкових повідомлень- рішень, позивачем до суду не надано.
Відомостей щодо того, що об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення (нежитлова будівля), не є об'єктом оподаткування, перелік яких визначених пунктом 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, позивач ні податковому органу, ні суду не подавав.
Інших правових підстав, передбачених Податковим кодексом України, які звільняли би позивача від сплати податку за належне йому нежитлове приміщення, у позові не зазначено і таких не встановлено судом в ході розгляду даної справи.
Вказане дає підстави для висновку, що позивач, маючи у власності об'єкт нежитлової нерухомості, право власності чи інше речове право на яке не припинено, зобов'язаний сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними. Приймаючи їх, контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірних рішень підтверджено належними та допустимими доказами.
Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях податкового органу, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії є такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук