28 жовтня 2025 року Справа № 480/8275/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8275/24
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до ОСОБА_1
про стягнення шкоди,-
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 45231,78 грн. в якості відшкодування шкоди заподіяної державі не належним виконанням обов'язків військової служби.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до Директиви командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 20.06.2024 № Д-32/ДСК військова частина НОМЕР_1 являється правонаступником військової частини НОМЕР_2 . ОСОБА_1 у період з 10.02.2023 по 04.10.2023 виконував обов'язки старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 .
За наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.06.2024 № 358 у військовій частині НОМЕР_2 було проведено службове розслідування за фактом переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 , який 28.07.2023 самовільно залишив частину.
В ході проведення службового розслідування встановлено, що облік особового складу у військовій частині НОМЕР_2 покладався на старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини.
Як вбачається з пояснень молодшого лейтенанта ОСОБА_3 та старшого солдата ОСОБА_4 , які у період нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за липень-серпень 2023 року виконували обов'язки начальника фінансово-економічного органу військової частини НОМЕР_2 , накази командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.07.2023 № 206 про призупинення солдату ОСОБА_2 виплати грошового забезпечення з 29.07.2023 та (з основної діяльності) від 31.07.2023 № 157, згідно якого солдату ОСОБА_2 призупинено виплату грошового забезпечення з 28.07.2023, надано вказівку не виплачувати останньому премію та додаткову винагороду за липень 2023 року, старшим помічником начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_2 до фінансового органу військової частини доведені не були.
Як вбачається із наказів командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.08.2023 № 188 "Про преміювання та встановлення нових розмірів премій військовослужбовцям військової частини у липні 2023 року", від 04.09.2023 № 235 "Про преміювання та встановлення нових розмірів премій військовослужбовцям військової частини у серпні 2023 року", солдат ОСОБА_2 відсутній серед осіб, стосовно яких командиром військової частини прийнято рішення про не виплату премії.
З огляду на викладене у ході проведення службового розслідування встановлено, що переплата грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 , який 28.07.2023 самовільно залишив частину, виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх службових обов'язків за посадою старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини, а саме не доведенням до фінансового органу військової частини НОМЕР_2 витягів із наказів про призупинення виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 , а також включення останнього до наказів про виплату премії за липень - серпень 2023 року, що призвело до заподіяння шкоди державі у вигляді надлишкових виплат грошових коштів солдату ОСОБА_2 у сумі 45231,78 грн.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 30.07.2024 № 335 "Про результати службового розслідування" відповідача притягнуто до матеріальної відповідальності у сумі 45231,78 грн.
30.07.2024 на адресу відповідача було направлено вимогу про відшкодування шкоди у розмірі 45231,78 грн., яку відповідач отримав 12.08.2024, що підтверджується відомостями з сайту Укрпошти в мережі Інтернет про вручення поштового відправлення № 8530300667773.
Після отримання вимоги про відшкодування шкоди відповідач шкоду заподіяну державі в установлений законом строк (до 19.08.2024) не відшкодував, а тому позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 20.09.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач, отримавши копію ухвали про відкриття провадження у справі 04.10.2024 (а.с. 31), у встановлений судом строк відзиву на позов не надав.
Ухвалою суду від 08.10.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження справи відмовлено.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 2 від 10.02.2023 ОСОБА_1 з 10.02.2023 призначено на посаду старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини, зараховано до списків особового складу та всі види забезпечення та вважати таким, що справи та посаду прийняв (а.с. 13).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 273 від 04.10.2023 ОСОБА_1 з 04.10.2023 вважати таким, що посаду здав, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 12).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) № 335 від 30.07.2024 "Про результати службового розслідування" на підставі п. 1 ст. 6 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» наказано притягнути старшого лейтенанта ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності на суму у розмірі 45231,78 грн (а.с. 14).
В наведеному наказі також зазначено, що в ході службового розслідування встановлено, що переплата грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 , який 28.07.2023 самовільно залишив частину, виникла у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків старшим помічником начальника штабу з кадрів і стройової частини старшим лейтенантом ОСОБА_1 , а саме не доведенням до фінансового органу військової частини НОМЕР_2 витягів із наказів про призупинення виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 , а також включення останнього до наказів про виплату премії за липень - серпень 2023 року, що призвело до заподіяння шкоди державі у вигляді надлишкових виплат грошових коштів солдату ОСОБА_2 у сумі 45231,78 грн, що підтверджується актом службового розслідування від 25.07.2024 (а.с. 6-9).
30.07.2024 Військовою частиною НОМЕР_2 на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про відшкодування шкоди у розмірі 45231,78 грн., яку відповідач отримав 12.08.2024, що підтверджується відомостями з сайту Укрпошти в мережі Інтернет про вручення поштового відправлення № 8530300667773 (а.с. 10, 11).
У зв'язку з невідшкодуванням заподіяної державі шкоди у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232- XII (далі- Закон №2232- XII).
Відповідно до ч.4 ст.2 Закону №2232- XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України.
За приписами ч.1 ст.3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-IX (далі-Закон № 160-IX) підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Згідно з п.4 і 5 ч.1 ст.1 Закону № 160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Відповідно до ч.1-3 ст.3 Закону № 160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.6 Закону № 160-IX, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону № 160-IX, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Згідно з ч.1-6 ст.8 Закону № 160-IX, посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Так, судом встановлено, що відповідно до змісту акту службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_2 від 29.07.2024 ОСОБА_1 у період з 10.02.2023 по 04.10.2023 виконував обов'язки старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 , що також підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.02.2023 № 2 та від 04.10.2023 № 273.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.06.2024 № 358 у військовій частині НОМЕР_2 було проведено службове розслідування за фактом переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 , який 28.07.2023 самовільно залишив частину.
В ході проведення службового розслідування встановлено, що облік особового складу у військовій частині НОМЕР_2 покладався на старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини (п. 3.19 акту службового розслідування).
Зі змісту пояснень молодшого лейтенанта ОСОБА_3 , старшого солдата ОСОБА_4 , які у період нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за липень-серпень 2023 року виконували обов'язки начальника фінансово-економічного органу військової частини НОМЕР_2 , накази командира військової частини НОМЕР_2 : (по стройовій частині) від 29.07.2023 № 206 про призупинення солдату ОСОБА_2 виплати грошового забезпечення з 29.07.2023; (з основної діяльності) від 31.07.2023 № 157, згідно якого солдату ОСОБА_5 призупинено виплату грошового забезпечення з 28.07.2023, надано вказівку не виплачувати останньому премію та додаткову винагороду за липень 2023 року, старшим помічником начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_2 до фінансового органу військової частини доведені не були.
Так, зі змісту наказів командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно- господарської діяльності) від 04.08.2023 № 188 «Про преміювання та встановлення нових розмірів премій військовослужбовцям військової частини у липні 2023 року», від 04.09.2023 № 235 «Про преміювання та встановлення нових розмірів премій військовослужбовцям військової частини у серпні 2023 року», солдат ОСОБА_2 відсутній серед осіб стосовно яких командиром військової частини прийнято рішення про не виплату премії.
Таким чином, у ході проведення службового розслідування встановлено, що переплата грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 , який 28.07.2023 самовільно залишив частину, виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх службових обов'язків за посадою старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини, а саме не доведенням до фінансового органу військової частини НОМЕР_2 витягів із наказів про призупинення виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 , а також включення останнього до наказів про виплату премії за липень - серпень 2023 року, що призвело до заподіяння шкоди державі у вигляді надлишкових виплат грошових коштів солдату ОСОБА_2 у сумі 45231,78 грн.
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до п. 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Згідно п. 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються, зокрема, у випадку невиходу на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Відповідно до п. 1.9. розділу 1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених Наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280, начальник штабу військової частини чи інша посадова особа, яка очолює підрозділ з обліку особового складу, забезпечує:
підготовку проектів наказів командира військової частини щодо преміювання військовослужбовців;
своєчасне доведення в установленому порядку начальнику фінансового органу завірених витягів наказів про прибуття і вибуття, переміщення, прийом та звільнення військовослужбовців (у день видання наказу).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» під прямою дійсною шкодою розуміються, зокрема, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності, згідно зі ст. 3 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
наявність шкоди;
протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
вина особи в завданні шкоди.
Згідно ст. 6 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: здійснення надлишкових виплат грошових коштів.
Так, судом встановлено, що Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) № 335 від 30.07.2024 "Про результати службового розслідування" на підставі п. 1 ст. 6 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» наказано притягнути старшого лейтенанта ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності на суму у розмірі 45231,78 грн (а.с. 14).
Суд зазначає, що відповідачем не оскаржено зазначений наказ.
Також, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем коштів в сумі 45213,78 грн. в рахунок відшкодування шкоди.
Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 зазначеної статті Кодексу докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, а також відсутність доказів з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами, в зв'язку з чим належать задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь держави в особі позивача судового збору у розмірі 2422,40 грн суд зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено розподілу судових витрат з судового збору при задоволенні позову сторони, яка є суб'єктом владних повноважень.
Слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено розподілу судових витрат із судового збору при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь держави в особі позивача судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) завдану шкоду в розмірі 45 231 (сорок п'ять тисяч двісті тридцять одну) грн 78 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук