27 жовтня 2025 року м. Рівне №460/14292/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., за участю секретаря судового засідання Сищук К.М., представника позивача: Лемішки І.П., представника відповідача: Шеремети В.О., представника третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), у якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2024 № 11020/17000705-22.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу від 13.06.2024 № 4140-П було проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт, за висновками якого встановлено порушення позивачем норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР та в подальшому винесено податкове повідомлення-рішення від 26.07.2024 № 11020/17000705-22. Звертає увагу суду, на порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки, що є підставою для скасування її результатів. Стверджує про відсутність порушення, передбаченого п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, оскільки сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Порядку № 496 не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР. Зауважує, що акт перевірки не містить інформації, які саме товари на загальну суму 617341,03 грн реалізовані позивачем із порушенням встановленого порядку, при цьому товари, як стверджує контролюючий орган, в акті перевірки реалізовані, а тому на думку позивача, на момент проведення перевірки товари не знаходились в місці продажу, відтак ст. 20 Закону № 265/95-ВР не встановлює відповідальності за ненадання документів на товари, які не знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), отже висновки відповідача про те, що таке ненадання є порушенням суперечать чинному законодавству. З наведених у позові підстав позивач вважає, що оскаржуване ним рішення контролюючого органу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
07.01.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що під час проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено факти порушення платником податків вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: на час початку перевірки платником податків на запит контролюючого органу надано форму обліку товарних запасів та первинні документи за визначеною Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, формою станом на 14.06.2024. Відповідач зазначає, що пояснення, форму обліку та акти приймання-передачі товарів на комісію, договір комісії платником податків додатково направлено листом контролюючому органу. В той же час, перевіркою виявлено факти продажу через ПРРО товарів, які не були відображені в первинних документах, внесених до форми обліку товарних запасів станом на дату початку перевірки. У зв'язку з чим, платником податків внесено зміни до форми обліку та додатково надано первинні документи щодо надходження у продаж товарів датою до початку перевірки, що на переконання відповідача не спростовує фактів виявлених порушень, а додатково підтверджує їх. Таким чином, перевіркою встановлено факти наявності у продажу станом на 14.06.2024 та продаж товарів, не облікованих у встановленому законодавством порядку, на загальну суму 617641,00 грн відповідно до акта приймання-передачі товарів на комісію від ФОП ОСОБА_3 . Допущені порушення слугували підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 26.07.2024 № 11020/17000705-22, яке відповідач вважає обґрунтованим та правомірним, з огляду на що просить суд відмовити у задоволенні позову.
12.02.2025 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача. Зокрема, у відповіді на відзив акцентовано увагу на тому, що відповідачем не було надано доказів наявності письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, а тому не доведено належним чином правових підстав для призначення перевірки згідно підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України; позивач, на початок перевірки надав всі документи, які підтверджують облік та походження, а саме: Договір комісії № КІ-29-04-24-ЛН від 29 квітня 2024 року; Акт приймання-передачі від 01.06.2024 до Договору комісії № КІ-29-04-24-ЛН від 29 квітня 2024 року на суму 2 026 841,00 грн; Форму обліку товарних запасів за період травень-червень 2024 р. Товари зазначені в Додатку до акту перевірки (таблиця на основі інформації з бази даних СОД РРО) наявні у вказаних документах (додатках до акту перевірки). Отже, висновки відповідача про те, що перевіркою виявлено факти продажу через ПРРО товарів, які не були відображені в первинних документах, внесених до форми обліку товарних запасів станом на дату початку перевірки, не доведено та не підтверджується наданими відповідачем документами.
16.04.2025 позивачем подано до суду додаткові пояснення з окремих питань у порядку ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, у яких зазначено, що саме інформація про наявність чи відсутність письмового звернення покупця підлягає встановленню на підтвердження факту наявності чи відсутності підстав для проведення перевірки.
12.05.2025 Головним управлінням ДПС у м. Києві подано до суду додаткові пояснення з окремих питань у порядку ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, у яких зазначено, що фактичною підставою для проведення фактичної перевірки та прийняття наказу слугувало звернення споживача від 10.06.2024, зареєстроване у ГУ ДПС у м. Києві за вхідним № C/832/ЕЗ від 12.06.2024; перевіркою виявлено факти продажу через ПРРО товарів, які не були відображені в первинних документах, внесених до форми обліку товарних запасів станом на дату початку перевірки. У зв'язку з чим, платником податків внесено зміни до форми обліку та додатково додано первинні документи щодо надходження в продаж товарів датою до початку перевірки. Таким чином, перевіркою встановлено факти наявності у продажу станом на 14.06.2024 та продаж товарів, не облікованих у встановленому законодавством порядку, на загальну суму 617641,00 грн відповідно до акта приймання-передачі товарів на комісію від ФОП ОСОБА_3 .
У судовому засіданні учасники справи підтримали доводи заяв по суті справи та надали пояснення аналогічні цим доводам.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2024, для розгляду адміністративної справи № 460/14292/24 призначено суддю Гудиму Н.С.
Ухвалою суду від 19.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 08.01.2025.
Ухвалою суду від 05.02.2025 у задоволенні клопотання відповідача про залучення Головного управління ДПС у м. Києві як співвідповідача по справі відмовлено. Цією ж ухвалою клопотання позивача про залучення до участі у справі Головного управління ДПС у м.Києві як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача задоволено.Залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у м.Києві. Підготовче судове засідання у справі відкладено на 19.02.2025.
Ухвалою суду від 24.02.2025 підготовче засідання відкладено на 05.03.2025.
Розпорядженням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 № 321 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 460/14292/24.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2025, головуючою суддею по розгляду справи № 460/14292/24 визначено суддю Поліщук О.В.
Ухвалою суду від 28.02.2025 адміністративну справу № 460/14292/24 прийнято до провадження судді Поліщук О.В. та розпочато розгляд справи спочатку. Підготовче засідання у справі призначено на 18.03.2025.
Ухвалою суду від 18.03.2025, постановленою судом без оформлення окремого документа, закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 15.04.2025.
Ухвалою суду від 15.04.2025 занесеною до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 24.04.2025 з метою ознайомлення представником позивача з матеріалами справи.
Ухвалою суду від 24.04.2025 клопотання представника Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання явки учасника справи у судове засідання обов'язковою - задоволено. Визнано явку представника Головного управління ДПС у м. Києві у наступне судове засідання обов'язковою. Розгляд справи відкладено до 13.05.2025.
Ухвалою суду від 13.05.2025, занесеною до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 03.06.2025.
Ухвалою суду від 03.06.2025 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 24.07.2025.
Ухвалою суду від 24.07.2025 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 28.08.2025.
28.08.2025 у судовому засіданні, на підставі статті 227 КАС України, після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення та проголошення до 09.09.2025, проте під час ухвалення рішення, суд дійшов висновку про необхідність з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.
Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України якщо під час ухвалення рішення виявиться потреба з'ясувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу процесуальну дію, суд постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Розгляд справи у цьому разі проводиться в межах, необхідних для з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.
Ухвалою суду від 09.09.2025, постановленою судом без оформлення окремого документа, занесеною до протоколу судового засідання, судовий розгляд адміністративної справи поновлено у відповідності до частини другої статті 227 КАС України.
Ухвалою суду від 09.09.2025 витребувано у Головного управління ДПС у м. Києві належним чином засвідчені копії наступних документів: доповідну записку управління фактичних перевірок від 13.06.2024 № 1127/26-15-07-07-00-12; письмове звернення покупця (споживача) ОСОБА_4 від 29.04.2024 (вх. ДПС № А/1228/ЕЗ від 29.04.2024). У судовому засіданні оголошено перерву до 30.09.2025.
30.09.2025 розгляд справи не відбувся у зв'язку з технічними проблемами відеоконференцзв'язку ЄСІТС, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку. Розгляд справи відкладено на 21.10.2025.
13.10.2025 та 21.10.2025, на виконання вимог ухвали суду Головним управлінням ДПС у Рівненській області та Головним управлінням ДПС у м. Києві надано суду витребувані ухвалою суду від 09.09.2025 докази.
21.10.2025 у судовому засіданні суд: закінчив поновлений розгляд справи, відкрив судові дебати з приводу додатково досліджених обставин, перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення та проголошення до 27.10.2025.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
Посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві на підставі наказу № 4140-П від 13.06.2024 «Про проведення фактичної перевірки», направлень від 13.06.2024 № 13661/26-15-07-05-03, № 136659/26-15-07-05-03, та підпунктів 80.2.3 п.80.2 ст.80, п.69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України від 21.06.2012 № 5007-VI «Про ціни і ціноутворення», також інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС було проведено фактичну перевірку господарського об'єкту магазину магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2 , з 14 червня 2024 року, тривалістю 10 діб.
За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт фактичної перевірки № 71096/26/15107/3676603406 від 21.06.2024 (бланк 010035) (далі - акт фактичної перевірки).
У ході проведення вищезазначеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві встановлено наступні порушення податкового законодавства:
п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, а саме:
1) на час початку перевірки платником податків на запит контролюючого органу надано форму обліку товарних запасів та первинні документи за визначеною Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, формою станом на 14.06.2024. Пояснення, форму обліку та акти приймання-передачі товарів на комісію, договір комісії платником податків додатково направлено листом контролюючому органу. В той же час перевіркою виявлено факти продажу через ПРРО товарів, які не були відображені в первинних документах, внесених до форми обліку товарних запасів станом на дату початку перевірки. У зв'язку з чим, платником податку внесено зміни до форми обліку та додатково первинні документи щодо надходження в продаж товарів датою до початку перевірки. Такі дії платника податків не спростовують фактів виявлених порушень, а додатково підтверджують їх. Таким чином, перевіркою встановлено факти наявності у продажу станом на 14.06.2024 та продажу товарів, не облікованих у встановленому законодавством порядку, на загальну суму 617641,00 грн відповідно до акта приймання-передачі товарів на комісію від ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ). До перевірки надано договір договір комісії № КІ-29-04-24-ЛН від 29.04.2024, форма ведення обліку товарних запасів: станом на 14.06.224 та 21.06.224, акт приймання передачі товарів від 01.06.2024 на суму 2026841,00 грн (кількість 1032 шт.), від 10.06.2024 року на суму 916941,44 грн (кількість 114 шт.).
Відповідно до пункту 4.5 акту первірки додатками до нього є: Х-звіт ПРРО, фіскальні чеки, чек, супровідний лист, форма ведення обліку товарних запасів, акти приймання передачі товару, договір про співпрацю, запит про надання документів, довідка про результати хронометражу господарських операцій, опис залишків необлікованих товарів, пояснення, договір комісії, копії фіскальних чеків.
14.06.2024 Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано запит ФОП ОСОБА_2 про надання документів, а саме: накази на призначення працівників, трудові договори з працівниками, документи на приміщення, копії (оригінали) банківських виписок про рух коштів на банківських рахунках за період з 03.05.2024 по 14.06.2024, договори комісії. Зазначено, що надати документи необхідно в термін до 14 год 00 хв 17.06.2024.
Представник ФОП ОСОБА_2 - Якутович М.В. відмовилась від підписання матеріалів перевірки № 010035 від 21.06.2024, про що інспекторами ГУ ДПС у м. Києві складено акт відмови від підписання та отримання матеріалів перевірки № 5352/26-15-07-017-00-17 від 21.06.2024.
Надалі, листом від 24.06.2024 № 9112/7/26-15-07-02-06 Головним управлінням ДПС у м. Києві були направлені до Головного управління ДПС у Рівненській області матеріали зазначеної вище фактичної перевірки.
26.07.2024 на підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 11020/17000705-22 від 26.07.2024, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення вимог пунктів пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР в сумі 617641,68 грн.
Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу від 15.08.2024, за результатами розгляду якої рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 15.10.2024 № 30884/6/99-00-06-03-02-06 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 26.07.2024 № 11020/17000705-22 та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд враховує позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 23.11.2023 по справі № 160/7797/23, щодо того, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства; «Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскаржуючи саме наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень (рішень) платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки, яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка»; «Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України».
З огляду на зазначену вище правову позицію, враховуючи підстави та предмет заявленого позову, першочергово суд вважає за доцільне надати оцінку правомірності призначення та проведення Головним управлінням ДПС у м. Києві перевірки, за результатами якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення і з цього приводу суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Абзацом першим п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Пункт 80.2 згаданої статті передбачає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підп.80.2.2);
письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (підп.80.2.3);
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підп.80.2.7).
У судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.
Судом встановлено, що інформацією, у зв'язку з якою прийнято наказ № 4140-п стала підготовлена доповідна записка начальника управління фактичних перевірок податкового аудиту Головного управління ДПС у м. Києві № 1127/26-15-07-07-00-12 від 13.06.2024. Зокрема в ній зазначено, що до Головного управління ДПС у м. Києві надійшло звернення споживача від 10.06.2024 № б/н (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 12.06.2024 № С/832/Е3) щодо можливих порушень при проведенні розрахунків за товари у торговій мережі під торговою маркою «Ябко».
Судом також досліджено звернення покупця ОСОБА_5 від 10.06.2024 яке надійшло до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому покупець просив провести перевірку мережі магазинів «Ябко», оскільки він неодноразово купував там товар, зокрема телефон, навушники і ці товари були продані без фіскальних чеків, відтак просив провести перевірку щодо зазначеного питання.
В контексті наведеного суд враховує постанову Верховного Суду у справі № 823/2250/18 від 16.09.2021, у якій зазначено таке:
Відповідно до статті 1 Закону «Про звернення громадян» № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону № 393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтею 5 Закону № 393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Ураховуючи наведені норми, Верховний Суд приходить до висновку, що питання прийняття та розгляду заяви або повернення такої заяви в даному спорі є правом податкового органу. Відповідач у справі є органом державної влади, і отримавши інформацію про можливе порушення податкового та трудового законодавства, прийняв рішення про проведення перевірки наведених фактів, адже з отриманого повідомлення можливо було встановити суть звернення.
До такого висновку колегія суддів дійшла з урахуванням також приписів статті 8 цього Закону, яким чітко визначено, які саме звернення не підлягають розгляду та вирішенню, зокрема: письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, тобто анонімне. Також, не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону.
В будь-якому випадку, цим Законом визначено, що саме керівник органу приймає рішення про припинення розгляду такого звернення. Отже, на підставі поданої заяви виникли правовідносини лише між громадянином (заявником) та відповідачем відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Між позивачем та відповідачем у даній справі виникли правовідносини відповідно до податкового законодавства.
З огляду на наведене, судом у цій справ не встановлено, що звернення покупця ОСОБА_6 від 10.06.2024 не відображає в собі достатньої інформації, що може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій та не могло слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Відтак, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
У постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року по справі № 420/9909/23 судова палата звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
Застосовуючи такий висновок до спірних у цій справі правовідносин, суд, перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що на підтвердження підстав проведення фактичної перевірки відповідачем до матеріалів справи долучено доповідну записку управління фактичних перевірок Головного управління ДПС у м. Києві № 1127/26-15-07-07-00-12 від 13.06.2024, зміст якої вказує на наявність інформації до призначення перевірки про можливі порушення щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів у сфері торгівлі побутовою технікою та електронікою в мережах роздрібної торгівлі побутової техніки на предмет дотримання ними законодавства.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідачем було надано достатні докази на підтвердження наявності підстав для призначення фактичної перевірки позивача. Зміст спірного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам, як наслідок, такий наказ не можна вважати підставою для визнання прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не правомірним. Тобто, зі змісту наказу вбачається як правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.3 ПК України), так і фактична. Обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.
По суті виявлених органом ДПС під час фактичної перевірки порушень пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 296.1 статті 296 ПК України фізичні особи - підприємці на загальній системі та фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку, які є платниками податку на додану вартість, зобов'язані вести облік доходів і витрат за типовими формами та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді.
Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дана норма визначає кілька правових підстав для застосування фінансової санкції:
(1) реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку, (2) не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Отже, обов'язок суб'єкта господарювання, передбачений пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95, полягає у веденні в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, здійсненні продажу лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Водночас вказаною нормою права визначено, що на початок проведення перевірки суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючому органу документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). У разі невиконання суб'єктом господарювання зазначених обов'язків до нього застосовується фінансова санкція на підставі статті 20 Закону № 265/95.
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за №1411/37033 (далі - Порядок № 496), визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, які відповідно до Закону № 265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого фізичного особи-підприємця.
У Порядку № 496 терміни вживаються в таких значеннях:
документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.
У первинних документах, що засвідчують знищення, втрату або використання товарів на власні потреби, зазначається вартість товару за ціною придбання, підтвердженою обліком товарів, визначеним цим Порядком, та не зазначаються реквізити постачальника і отримувача товару;
товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).
Пунктами 1, 2 розділу ІІ Порядку № 496 визначено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
Під час ведення обліку товарних запасів у паперовій формі записи у Формі обліку виконуються розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою (пункт 7 розділу ІІ Порядку № 496).
За змістом пунктів 9 - 11 Порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні:
1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку;
2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи;
3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.
Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
Зі змісту акту фактичної перевірки вбачається, що на час початку перевірки платником податків на запит контролюючого органу надано форму обліку товарних запасів та первинні документи за визначеною Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, формою станом на 14.06.2024.
Пояснення, форму обліку та акти приймання-передачі товарів на комісію, договір комісії платником податків додатково направлено листом контролюючому органу.
В той же час, перевіркою виявлено факти продажу через ПРРО товарів, які не були відображені в первинних документах, внесених до форми обліку товарних запасів станом на дату початку перевірки, у зв'язку з чим, платником податку внесено зміни до форми обліку та додатково первинні документи щодо надходження у продаж товарів датою до початку перевірки. Наведена обставина належними та достовірними доказами позивачем не спростована.
Судом встановлено, що до перевірки платником податків надано контролюючому органу договір комісії № КІ-29-04-24-ЛН від 29.04.2024, форма ведення обліку товарних запасів: станом на 14.06.224 та 21.06.224, акт приймання передачі товарів від 01.06.2024 на суму 2026841,00 грн (кількість 1032 шт), від 10.06.2024 на суму 916941,44 грн (кількість 114 шт).
З приводу наведеного, суд зазначає, що внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації, при цьому в матеріалах справи відсутні докази, якими підтверджується наявність первинних документів в місці продажу товару на початок проведення перевірки.
Приймаючи до уваги цей факт, суд погоджується з доводами контролюючого органу про те, що перевіркою встановлено факт наявності у продажу станом на 14.06.2024 та продаж товарів, не облікованих у встановленому законодавством порядку, на загальну суму 617641,00 грн відповідно до акта приймання-передачі товарів на комісію від ФОП ОСОБА_3 .
Отже, станом на початок проведення перевірки суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючому органу документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), чого у спірних правовідносинах зроблено не було.
З огляду на вимоги наведених приписів Закону № 265/95-ВР, не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
В той же час, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26.07.2024 № 11020/17000705-22 є таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в повній мірі відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, у зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116; ЄДРПОУ/РНОКПП 44116011).
Повний текст рішення складений 27.10.2025.
Суддя Ольга ПОЛІЩУК