про відмову у забезпеченні позову
28 жовтня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/11699/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №440/11699/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
25 серпня 2025 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить:
1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 31 липня 2025 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особі, яка має одного із своїх батьків з інвалідністю II групи;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 липня 2025 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року (суддя Слободянюк Н.І.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/11699/25. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року №278 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 відповідно до підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №440/11699/25, за результатами якого головуючим суддею з розгляду цієї справи визначено суддю Сич С.С., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 жовтня 2025 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року (суддя Сич С.С.) адміністративну справу №440/11699/25 прийнято до провадження. Залучено до участі у справі №440/11699/25 як співвідповідача Комісію з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 . Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
27 жовтня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, у якій позивач просить:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та будь-яким його структурним підрозділам (включаючи 3-й відділ) вчиняти будь-які дії, пов'язані з призовом на військову службу під час мобілізації, зокрема, але не виключно: вручати мобілізаційні розпорядження, направляти на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), затримувати, доставляти до РТЦК та/або військових частин громадянина ОСОБА_1 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у цій справі.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ("Оберіг") та будь-яких інших інтегрованих з ним баз даних (включно з інформаційно-телекомунікаційною системою "Інформаційний портал Національної поліції України", система "Армор") відомості про ОСОБА_1 як особу, що має статус "Порушення правил військового обліку" та/або перебуває "у розшуку" за ініціативою РТЦК.
Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №440/11699/25, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із статтею 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов'язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача, як і суду. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що 23.10.2025 відповідач вніс до реєстру "Оберіг" відомості порушення правил військового обліку позивачем та ініціював його розшук через Національну поліцію. Вказує, що ці дії є очевидно неправомірними, оскільки вони базуються на наслідках власної протиправної бездіяльності відповідача (не розгляд заяви про відстрочку) та вчинені всупереч вимогам пункту 60 Порядку №560. За твердженням позивача, вказані дії створюють очевидну та безпосередню небезпеку незаконного його затримання співробітниками Національної поліції на підставі запиту про розшук та подальшої примусової мобілізації до РТЦК. Вважає, що з метою ефективного захисту його прав та забезпечення можливості виконання майбутнього рішення суду необхідно вжити заходи забезпечення позову.
Предметом позову у цій справі є визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 31 липня 2025 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як особі, яка має одного із своїх батьків з інвалідністю II групи, та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 липня 2025 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.
У цій справі позивач не оскаржує дій суб'єкта владних повноважень щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, та/або дій суб'єкта владних повноважень щодо внесення до інших інтегрованих з Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів баз даних (включно з інформаційно-телекомунікаційною системою "Інформаційний портал Національної поліції України", система "Армор") відомостей про ОСОБА_1 , як особу, що має статус "Порушення правил військового обліку" та/або перебуває "у розшуку" за ініціативою РТЦК.
Відтак, спосіб забезпечення позову шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ("Оберіг") та будь-яких інших інтегрованих з ним баз даних (включно з інформаційно-телекомунікаційною системою "Інформаційний портал Національної поліції України", система "Армор") відомості про ОСОБА_1 як особу, що має статус "Порушення правил військового обліку" та/або перебуває "у розшуку" за ініціативою РТЦК - є неспівмірним та неадекватним з позовними вимогами у цій справі №440/11699/25, а доводи позивача про очевидну протиправність таких дій не можуть бути підставою для забезпечення позову.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваної бездіяльності та порушення такою бездіяльністю прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.
Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення (дії, бездіяльність) явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення, дій чи бездіяльності та порушення ними прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення (дії, бездіяльності) поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення (дії, бездіяльності) на цій стадії.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 380/20209/24.
У даній справі вказане потребує з'ясування обставин в адміністративній справі з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи, що, в свою чергу, фактично зумовлює вирішення спору по суті та, як наслідок, не відповідає завданням інституту забезпечення позову.
Тоді як під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Згідно роздруківки з електронного кабінету військовозобов'язаного "Резерв +" щодо ОСОБА_1 , доданої позивачем до заяви про забезпечення позову, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів станом на 23 жовтня 2025 року містяться відомості про порушення ним правил військового обліку.
Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження своїх доводів про те, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів містяться відомості про розшук ТЦК та СП ОСОБА_1 , відтак, доводи позивача про небезпеку здійснення його адміністративного затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не підтверджені належними та допустимими доказами.
Доказів того, що відповідачем вичиняються активні мобілізаційні заходи по відношенню до позивача ОСОБА_1 позивачем до суду не надано.
Наведені позивачем у заяві про забезпечення позову аргументи не дають підстави вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Позивачем не доведено існування обставин, визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №440/11699/25 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-156, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №440/11699/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.С. Сич