28 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4501/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Диканської окружної прокуратури до Великорублівської сільської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач Диканська окружна прокуратура звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великорублівська сільська рада про визнання протиправною бездіяльності Великорублівської сільської ради щодо набуття права власності на безхазяйне майно, а саме протирадіаційне укриття №62117, розташоване за адресою: вул. Шевченка, 2, с. Козлівщина, Полтавський район, Полтавська область та зобов'язання Великорублівської сільської ради вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно шляхом звернення із заявою про взяття на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, щодо протирадіаційного укриття №62117, розташованого за адресою: вул. Шевченка, 2, с. Козлівщина, Полтавський район, Полтавська область.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що протирадіаційне укриття №62117 має ознаки безхазяйності, а відповідачем протягом тривалого часу не здійснено належних дій, спрямованих на оформлення та державну реєстрацію права власності на протирадіаційне укриття №62117, зокрема, Великорублівська сільська рада не звернулась до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік безхазяйне нерухоме майно, чим допущено, за висновком прокурора, протиправну бездіяльність.
Ухвалою суду від 08.04.2025 позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду позовної заяви, оформленої відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України а саме: із визначенням кола відповідачів в розрізі кожної позовної вимоги (з наданням доказів направлення її відповідачам).
11.04.2025 позивачем усунуто недоліки позовної заяви, шляхом подання уточненої позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
У наданому до суду 30.04.2025 відзиві на позовну заяву відповідач свою позицію мотивував тим, що Великорублівською сільською радою здійснено ряд заходів, для взяття на облік як безхазяйну річ - протирадіаційне укриття, а саме: рішенням Виконавчого комітету Великорублівської сільської ради від 06.10.2022 року №165 створено комісію для обстеження об'єкта та складання акту обстеження майна з метою поставлення на облік його як безхазяйного; проведено обстеження об'єкта та складено акт обстеження; направлено запити до ймовірного власника майна та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому відповідач вважає позовні вимоги протиправними, й просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
У відповіді на відзив на позовну заяву, що надійшла до суду 27.05.2025, прокурор наполягає на тому, щоб позов задовольнили у повному обсязі, адже безпідставне зволікання в державній реєстрації права власності громади в особі сільської ради на протирадіаційне укриття №62117 за адресою: вул. Шевченка, 2, с. Козлівщина, Полтавський район, Полтавська область, може призвести до нецільового використання останнього, його руйнування або вибуття з власності громади, що, як наслідок, порушує інтереси держави.
Ухвалою від 13.08.2025 закрите підготовче провадження та призначена справа до судового розгляду по суті.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На території Великорублівської ОТГ за адресою: вул. Шевченка, 2, с. Козлівщина, Полтавський район, Полтавська область знаходиться протирадіаційне укриття № 62117, що підтверджується протоколом огляду місця події від 30.01.2025 року, та актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за 2024 рік, паспортом сховища.
Відповідно до паспорту сховища - протирадіаційного укриття №62117 дана споруда цивільного захисту прийнята в експлуатацію у 1989 році із наступними технічними характеристиками: місткість - 250 осіб, загальна площа - 152 метри квадратних, загальний об'єм -320 метри кубічних, вбудоване в одноповерховий будинок, кількість входів - один, кількість аварійних виходів - один, клас сховища -А ПРУ.
02.12.2024 Диканською окружною прокуратурою до Великорублівської сільської ради скеровано запит №51/1-65-3558-24, яким зобов'язано у рамках кримінального провадження надати інформацію та належно завірені копії документів: картки обліку та паспорта сховища; актів обстеження укриття протягом поточного року; інформацію (документи), що підтверджують наявність (відсутність) балансоутримувача споруди цивільного захисту №62117 за адресою: вул. Шевченка, 2, с. Козлівщина, Полтавський район, Полтавська область.
03.12.2024 Великорублівська сільська рада надіслала до Диканської окружної прокуратури відповідь на запит №02-24/2195, надала копії документів та вказав на те, що дана захисна споруда не належить до об'єктів комунальної власності громади і на балансі Виконавчого комітету Великорублівської сільської ради не перебуває. У картці обліку протирадіаційного укриття визначено, що дане укриття належить СВК “Маяк».
З метою встановлення власника споруди цивільного захисту з обліковим номером №62117, Диканською окружною прокуратурою скеровано вимогу на адресу ТОВ “Агрофірма “Маяк» від 27.12.2024 № 51/1-65-3558-24.
13.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Маяк» направила до Диканської окружної прокуратури відповідь №21 - юр, у якій зазначається, що захисна споруда (протирадіаційне укриття) з обліковим номером №62117 за адресою: вул. Шевченка, 2, с. Козлівщина, Полтавський район, Полтавська область, не перебуває на балансі та у власності ТОВ “Агрофірма “Маяк». У відповіді ТОВ “Агрофірма “Маяк» також зазначає, що є правонаступником СВК “Маяк».
Також згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 5322281901:01:001:0375 за адресою: вул. Шевченка, 2, с. Козлівщина, Полтавський район, Полтавська область, перебуває у власності територіальної громади, Великорублівської сільської ради, дата державної реєстрації речового права 05.07.2021 № 42853595.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, дані щодо реєстрації права власності на протирадіаційне укриття №62117 відсутні.
Окрім того, актами обстеження від 30.05.2024, 09.08.2024, 27.11.2024 споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття з обліковим номером №62117 за адресою: вул. Шевченка, 2, с. Козлівщина, Полтавський район, Полтавська область, встановлено, що відповідне протирадіаційне укриття є безхазяйним та не готовим до використання за призначенням. Відповідні обстеження проведене за участю представників Великорублівської сільської ради та провідного інспектора ВЗНС та НПЗ Полтавського РУ ГУ ДСНС України в Полтавській області.
У ході проведення огляду місця події 30.01.2025 зазначеної захисної споруди, який проведено за участю представника Великорублівської сільської ради Міняйло О.Г. та працівника ВнП № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Безсмертного О.О. встановлено, що вона розташована на не огородженій земельній ділянці із кадастровим номером 5322281901:01:001:0375 площею 0,2737 та розташована по вул. Шевченка, 2 у селі Козлівщина, Великорублівської сільської ради. Жодних облікових документів, номерних позначень або табличок із зазначенням номеру сховища. Згідно протоколу огляду власником земельної ділянки є Великорублівська сільська рада, власник будівлі не встановлений.
Щодо наявності повноважень Диканської окружної прокуратури бути суб'єктом звернення до суду у даній справі, суд зазначає наступне.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Частина четверта цієї ж статті вказує, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України "Про прокуратуру" від 14.12.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).
Статтею 1 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII “Про прокуратуру» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття “інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
З урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
Так, згідно з частиною 3 статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді, у разі порушення або загрози порушення її інтересів, лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
У справі №925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 червня 2024 року констатувала, що: прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
У пункті 43 постанові Верховного Суду від 11 серпня 2023 року у справі №560/10015/22 Суд звернув увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (пункт 44 постанови від 11 серпня 2023 року у справі №560/10015/22).
Суд встановив, що Диканською окружною прокуратурою на адресу Великорублівської сільської ради 11.02.2025 скеровано лист за № 51/2-4541-25 щодо самостійного усунення виявлених порушень. 14.02.2025 Великорублівська сільська рада надіслала відповідь за № 206/02-23, у якій вказала, що здійснила ряд заходів для того, аби взяти на облік як безхазяйне майно протирадіаційне укриття № 62117, але документально це не підтвердила, крім того зазначила, що Виконавчий комітет сільської ради не заперечує щодо представлення інтересів Великорублівської сільської ради органами прокуратури з питання можливості переходу нерухомого майна, яке може бути визнане безхазяйним у комунальну власність громади.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що у даному випадку наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави у суді.
Щодо повноважень органів місцевого самоврядування у сфері обліку безхазяйного нерухомого майна, суд встановив наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про оборону України» від 06.12.1991 1932-XII (далі - Закон 1932-XII) оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
За змістом статті 3 Закону 1932-XII підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об'єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.
Цивільним захистом, згідно зі статтею 4 КЦЗ України, є комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.
В силу пункту 14 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 №5403-VI (далі - КЦЗ України) захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 32 КЦЗ України до захисних споруд цивільного захисту належить протирадіаційне укриття - це негерметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, які можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, та іонізуючого опромінення у разі радіаційної аварії і радіоактивного забруднення місцевості та непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.
Згідно з частиною 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об'єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.
Постановою від 10.03.2017 № 138 “Деякі питання використання об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку (далі - Порядок № 138).
Пунктом 3 Порядку № 138 визначено, що утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.
Пунктом 9 Порядку № 138 передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.
Пунктом 3 Порядку № 138 також встановлено, що балансоутримувачі - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають об'єкти фонду захисних споруд (у тому числі ті, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).
Згідно із пунктом 11 Порядку № 138 балансоутримувач забезпечує утримання об'єктів фонду захисних споруд у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання, облаштування та експлуатації об'єктів фонду захисних споруд, крім об'єктів, що мають перебувати в постійній готовності.
Відповідно до пункту 26 частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб'єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд.
У постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/9685/13 судом зроблено правовий висновок про те, що на орган місцевого самоврядування у випадку ліквідації суб'єкта господарювання, на балансі якого перебували захисні споруд цивільного захисту населення, а також за наявності безхазяйних захисних споруд, покладено прямий обов'язок щодо прийняття рішення про подальше використання таких захисних споруд цивільного захисту, в тому числі взяття їх на баланс та передачу у комунальну власність.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частинами 3, 5 статті 16 Закону № 280/97-ВР визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно зі статтею 25 Закону № 280/97-ВР, сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 60 Закону №280 визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, на рухоме та нерухоме майно.
Підставою набуття права комунальної власності є передача майна комунальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування, та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад, передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 329 ЦК України передбачено, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
З вищевикладеним норм вбачається, що сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Тобто, відповідачу у справі, органу місцевого самоврядування, чинним законодавством України надані повноваження щодо вирішення питання використання безхазяйних захисних споруд.
Поняття безхазяйного майна визначене частиною 1 статті 335 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
У постанові від 21.06.2024 у справі № 420/19870/21 Верховний Суд дійшов таких висновків про застосування статті 355 ЦК України у питанні взяття на облік безхазяйних нерухомих речей:
(1) безхазяйною нерухомою річчю є нерухоме майно, яке відповідає двом умовам:
- відомості про це майно відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- власник цього майна невідомий органу місцевого самоврядування, на території якого воно розміщене;
(2) орган місцевого самоврядування, на території якого розміщено безхазяйну нерухому річ, зобов'язаний звернутися із заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, для взяття безхазяйної нерухомої речі на облік.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Оскільки частина 2 статті 355 ЦК України сформульовано імперативно, звернення з відповідною заявою є обов'язком, а не правом органу місцевого самоврядування.
Згідно із частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Частиною першою статті 5 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначається необхідність державної реєстрації споруд, а також їх окремих частин.
Так, Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
У розумінні пункту 3 частини першої статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» орган місцевого самоврядування є заявником реєстрації речових прав у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Частиною чотирнадцятою статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно пунктів 82, 84, 85 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку з урахуванням особливостей, визначених пунктами 83-88 цього Порядку.
За результатом розгляду заяви, а також за наявності відомостей про технічні характеристики відповідного безхазяйного нерухомого майна, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік.
Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості.
Таким чином, процедура, передбачена статтею 335 ЦК України складається з декількох послідовних етапів, у зв'язку з чим для визнання судом безхазяйної нерухомої речі комунальною власністю орган місцевого самоврядування, на території якого розміщено відповідне майно, зобов'язаний:
1) у порядку, визначеному ч.14 ст.18 Закону та Порядком № 1127, подати до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, заяву про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік;
2) після взяття нерухомої безхазяйної речі на облік та внесення відповідних даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно забезпечити публікування в друкованих засобах масової інформації оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік;
3) після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі звернутися до суду з належно оформленою заявою про визнання безхазяйної нерухомої речі комунальною власністю.
Зазначені етапи реалізації цих повноважень органом місцевого самоврядування вказують на те, що заява про визнання безхазяйної нерухомої речі комунальною власністю подається в порядку окремого провадження за правилами статті 333 ЦК України тільки в разі, якщо цей об'єкт вже перебуває на обліку як безхазяйне майно й оголошення про зазначені обставини опубліковано в друкованому засобі масової інформації не менше року тому.
В порушення вимог частини другої статті 19 Конституції України, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме Великорублівська сільська рада є уповноваженим органом для вжиття заходів щодо взяття на баланс безхазяйної споруди цивільного захисту на території громади, шляхом звернення з заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, для взяття безхазяйної нерухомої речі на облік.
Споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття №62117, що знаходиться по вулиці Шевченка, 2, село Козлівщина, Полтавський район, Полтавська область є безхазяйним, адже перебування його у власності не підтверджено сторонами у справі, й відомості про право власності та інші речові права на нього у Реєстрах відсутні.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач не звертався до до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме вищенаведеної споруди цивільного захисту. Безпідставне зволікання відповідача у питання взяття на облік укриття як безхазяйного майна може призвести до його нецільового використання, руйнування, що прямо порушує інтереси держави.
Зважаючи на вищенаведене, з метою уникнення загрози заподіяння шкоди інтересам держави у сфері запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з неналежним утриманням захисної споруди цивільного захисту та готовності її до використання за призначенням, саме Великорублівська сільська рада зобов'язана вживати дії, спрямовані на визначення правового статусу протирадіаційного укриття.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.
Згідно з частиною 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У даній справі прокурор є суб'єктом владних повноважень та виконує функції з представництва інтересів держави у суді відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VII та частини 3статті 53 КАС України, а тому враховуючи, що витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не понесено, суд дійшов висновку, що відсутні витрати, які б підлягали стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Диканської окружної прокуратури (вул. Незалежності, 64 а, Диканька, Полтавський (Диканський) район, Полтавська область,38500) до Великорублівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (вул. Центральна, 36, Велика Рублівка, Полтавський (Котелевський) район, Полтавська область, 38623) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Великорублівської сільської ради Полтавського району Полтавської області щодо набуття права власності на безхазяйне майно, а саме протирадіаційне укриття № 62117, розташоване за адресою: вулиця Шевченка, 2, село Козлівщина, Полтавський район, Полтавська область
Зобов'язати Великорублівську сільську раду Полтавського району Полтавської області вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно - протирадіаційне укриття № 62117, розташоване за адресою: вулиця Шевченка, 2, село Козлівщина, Полтавський район, Полтавська область, шляхом звернення із заявою про взяття на облік безхазяйного майна до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва