про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову
28 жовтня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/14493/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Костенко Г.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: 12 регіональна Військово-лікарська комісія, Позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 (КНМП "Лікарня інтенсивного лікування " ІНФОРМАЦІЯ_3 "), ІНФОРМАЦІЯ_4 , про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Гусач Сергій Юрійович подав через систему "Електронний суд" до Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву в інтересах ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: 12 регіональна Військово-лікарська комісія, Позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 (КНМП "Лікарня інтенсивного лікування " ІНФОРМАЦІЯ_3 "), ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якій просить:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не складення та не направлення на затвердження до 12 Регіональної військово-лікарської комісії Свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за наслідком проходження обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного від 04.03.3025 та вимоги 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 08.09.2025 №4986;
- зобов'язати Військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 скласти та направити на затвердження до 12 Регіональної військово-лікарської комісії Свідоцтво про хворобу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за наслідком проходження обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного від 04.03.3025 та на виконання вимоги 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 08.09.2025 №4986.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
27.10.2025 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 в тому числі його відділам та комісіям, вчиняти дії щодо переміщення, призову, мобілізаційних заходів щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до навчального центру та/або військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд Позаштатної постійно-діючої військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (Комунальне некомерційне медичне підприємство "Лікарня інтенсивного лікування " ІНФОРМАЦІЯ_3 ""). За результатом медичного огляду, Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_6 ухвалила постанову від ухвалила постанову у виді свідоцтва про хворобу від 02.06.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби на підставі статті 64-а графи ІІ розкладу хвороб наказ МОУ №402/08, що підтверджується карткою обстеження та медичного огляду від 08.05.2025 №4376-3208-9857-0559. 25.06.2025, Військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення не підтвердила та на підставі статті 64-б, графи ІІ Розкладу хвороб визнала позивача "Придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони". За результатом перегляду рішення Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12 Регіональна військово-лікарська комісії листом від 08.09.2025 №4986 зобов'язала Голову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , у найближчий термін, оформити постанову на ОСОБА_1 свідоцтвом про хворобу з рішенням "Непридатний до військової служби" та надати на затвердження до 12 Регіональної ВЛК. З цього часу позивач вважав, що виходячи із вимоги 12 Регіональної військово-лікарської комісії, ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , у найближчий термін сформує Свідоцтво про хворобу. Однак листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.10.2025 №16/2745 ОСОБА_1 було запрошено до ІНФОРМАЦІЯ_8 на переогляд.
В подальшому, 24.10.2025, після звернення до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, відповідач звернувся до Нацполіції, щоб доставити позивача для складення протоколу, оскільки ОСОБА_1 не прибув до ТЦК та СП за повісткою. За таких обставин, існує реальна загроза порушення прав позивача, а тому виникає необхідність звернення до суду з метою вжити заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову у справі №440/14493/25, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із статтею 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі №640/4769/19 викладено такі висновки щодо застосування норм права: "заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу".
Частиною 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-ХІІ) передбачено щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
За приписами частини 1, 2, 3 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
За приписами частини 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ встановлено підстави, за яких військовозобов'язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно пункту 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан та проводиться мобілізація.
Як слідує з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , категорія обліку - військовозобов'язаний, дата уточнення даних 08.07.2024.
Згідно роздруківки з електронного кабінету військовозобов'язаного "Резерв +" щодо ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів містяться відомості про розшук ТЦК та СП: порушення правил військового обліку, не прибуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата початку розшуку 24.10.2025.
Наслідком наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про розшук є здійснення адміністративного затримання та доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Зазначене вище свідчить про те, що відповідачем вчиняються активні мобілізаційні заходи по відношенню до позивача.
Водночас, предметом позову у цій справі є визнання протиправними дії та бездіяльність Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не складення та не направлення на затвердження до 12 Регіональної військово-лікарської комісії Свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за наслідком проходження обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного від 04.03.3025 та вимоги 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 08.09.2025 №4986.
Так, матеріалами доданими до позовної заяви підтверджено, що 04.03.2025, позаштатною діючою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 було проведено медичний огляд позивача з метою визначення придатності до військової служби, за результатами якого, встановлено непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. 25.06.2025, Військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення не підтвердила. 08.09.2025 12 Регіональна військово-лікарська комісії зобов'язала Голову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , у найближчий термін, оформити постанову на ОСОБА_1 свідоцтвом про хворобу з рішенням "Непридатний до військової служби" та надати на затвердження.
Суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №160/2592/23: "процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу".
Суд зазначає, що правомірність чи неправомірність оспорюваної бездіяльності відповідача щодо не складення та не направлення на затвердження до 12 Регіональної військово-лікарської комісії Свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 буде встановлена судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи по суті, стверджувати на даний час про це неможливо.
Однак, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що ефективний захист права, на захист якого заявлено позов, стане неможливим. У разі задоволення позову в цій справі неможливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
Водночас, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням по суті в адміністративній справі №440/14493/25 жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано виключно на збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті.
Обраний судом спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами та не спричинить шкоди відповідачам чи іншим особам, оскільки у разі відмови у задоволенні позовних вимог відповідач зможе здійснити призов позивача на військову службу під час мобілізації.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Суд розуміє, що забезпечення мобілізації в Україні є важливим завданням у воєнний час, однак, у цьому випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас невжиття таких заходів може призвести до того, що ефективний захист прав та інтересів заявника, на захист яких заявлено позов, стане неможливим.
Враховуючи викладене вище, суд вважає за доцільне забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням по суті в адміністративній справі №440/14493/25.
Отже, заява представника позивача про забезпечення позову у справі №440/14493/25 підлягає задоволенню.
Статтею 156 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-156, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву представника позивача про забезпечення позову у справі №440/14493/25 - задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до набрання законної сили судовим рішенням по суті в адміністративній справі №440/14493/25.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.
Позивач (заявник): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Боржник: ІНФОРМАЦІЯ_4 : код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Допустити ухвалу до негайного виконання.
Роз'яснити, що за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим, а також суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Г.В. Костенко