. 28 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5986/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні заяву старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 440/5986/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 адміністративний позов у справі № 440/5986/20 задоволено частково. Визнано протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за періоди з 14 травня по 31 травня 2020 року, з 01 червня по 30 червня 2020 року, з 01 липня по 31 липня 2020 року, з 01 серпня по 06 серпня 2020 року, з 08 серпня по 16 серпня 2020 року та з 22 серпня по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Зобов'язано Полтавський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за періоди з 14 травня по 31 травня 2020 року, з 01 червня по 30 червня 2020 року, з 01 липня по 31 липня 2020 року, з 01 серпня по 06 серпня 2020 року, з 08 серпня по 16 серпня 2020 року та з 22 серпня по 28 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік», та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишено без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 без змін.
Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 27.05.2021 №440/5986/20.
Вищевказаний виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах виконавчого провадження №65755593.
24.09.2025 до суду надійшла заява державного виконавця про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 440/5986/20.
В обґрунтування заяви державним виконавцем зазначено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі № 440/5986/20 можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" Державною виконавчою службою.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 питання про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 440/5986/20 призначено до розгляду у судовому засіданні.
У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання.
Полтавський апеляційний суд надав заяву, в якій просив розглядати справу без участі представника.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (частина друга статті 378 КАС України).
За правилами частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищевикладене, 27.10.2025 суд перейшов до розгляду заяви в порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №440/5986/20, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно із ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
В розумінні наведеної статті, при вирішенні заяв про відстрочення чи розстрочення, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Наведена норма пов'язує можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.
Передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які ґрунтуються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Суд зазначає, що обов'язковість виконання судових рішень закріплена ст.129 Конституції України та ч.1 ст. 370 КАС України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення відповідно до ч.2 ст.370 КАС України тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відтак, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Тому особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити дії встановлені Законом для його виконання.
Так, заява державного виконавця мотивована неможливістю виконання відповідачем в повному обсязі рішення суду у даній справі, оскільки Полтавський апеляційний суд листом від 07.08.2025 № 4.6-32/38/25 повідомив про неможливість виконання вимог виконавчого листа 440/5986/20 від 27.05.2021, виданого Полтавським окружним адміністративним судом, зазначаючи, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно з чинним законодавством Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Як свідчать матеріали справи, згідно листів Полтавського апеляційного суду відповідачем на виконання судового рішення нарахована сума суддівської винагороди у розмірі 538 537, 78, яка частково була виплачена в сумі 1831,88 грн. В зв'язку з чим, на даний час сума заборгованості складає 536 705,90 грн.
При цьому, суд звертає увагу, що здійснене відповідачем нарахування суддівської винагороди позивачу, сума якої не виплачена, не є обставиною, що вказує на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надає достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.
Зобов'язання відповідача вчинити певні дії з нарахування і виплати щомісячної суддівської винагороди та стягнення з відповідача відповідної суми коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Заявник просить змінити порядок виконання рішення суду по справі № 440/5986/20 та фактично змінити зміст рішення у цій справі, а саме: шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів 536 705,90 (п'ятсот тридцять шість тисяч сімсот п'ять гривень дев'яносто копійок) бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
Суд зазначає, що судом не здійснювався розрахунок належної позивачеві доплати, а тому змінивши спосіб виконання судового рішення із зобов'язання провести нарахування та виплату недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення на безспірне списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів 536 705,90 (п'ятсот тридцять шість тисяч сімсот п'ять гривень дев'яносто копійок) бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, однозначно свідчитиме про зміну судового рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом судового дослідження при розгляді справи по суті. Наведені міркування є самостійними та достатніми для відмови в задоволенні заяви про зміну способу виконання судового рішення.
Так, у постанові від 24 грудня 2014 року у справі № 21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. Разом з цим зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі № 130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 817/628/15, від 17 лютого 2021 року у справі № 295/16238/14-а.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі № 490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: «Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а.
Таким чином, зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні судового рішення способу відновлення порушеного права, а судові рішення про зобов'язання боржника вчинити дії (перерахувати та/чи виплатити кошти) та стягнення з відповідача коштів є різними видами рішень, які виконуються в різному порядку.
При цьому суд вважає необхідним роз'яснити, що Законом № 4094-IX від 21.11.2024 частину 3 статті 378 КАС України доповнено абзацом другим, згідно якого визначено, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Фактично вказаним абзацом процесуальний закон не надає суду розсуду щодо задоволення/відмови у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду відносно обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, невиконання суб'єктом владних повноважень такого рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Поряд з цим, суд наголошує, що рішенням суду у цій справі визначено зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу саме суддівської винагороди, а не пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг.
З огляду на викладене заява позивача про встановлення або зміну способу виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 77, 241, 243, 248, 256, 372, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 440/5986/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Чеснокова