Справа № 420/24673/25
27 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
23 липня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів актуальної інформації про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", відповідно до запису у військовому квитку;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відповідний витяг з реєстру, що підтверджує внесення відомостей про виключення ОСОБА_1 , з військового обліку.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що після реєстрації в застосунку «РЕЗЕРВ+» він дізнався, що перебуває на військовому обліку як військовозобов'язаний всупереч довідці військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 №10/502 від 17.05.2022р., де зазначено: “на підставі статті 23А графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» (протокол №34 від 17.05.2022 року).
Відповідач надав відзив на позов, у якому вказав, що перевіркою поданих заявником документів встановлено відсутність картки обстеження та медичного огляду (додаток 13 до Положення), яка б свідчила про проходження медичного обстеження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Таким чином, відповідач вважає, що довідка ВЛК від 17.05.2022 №10/502 має сумнівне походження.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій звернув увагу на те, що у військовому квитку даного зразка наявна тільки така графа із надрукованим текстом такого змісту. Але в той же час відповідно до змісту запису пункту 15 військового квитка вбачається, що позивач був саме виключений з військового обліку на підставі графи ІІ статті 23-А розкладу хвороб наказу МОУ №402 від 2008 року. Також у пункті 15, на відміну від пункту 14, немає графи «підлягає повторному огляду». Відповідно з чого можна зробити висновок про те, що позивач саме був виключений з військового обліку на підставі рішення ВЛК від 17.05.2022 року за статтею 23-А графи ІІ Розкладу хвороб.
Суд ухвалою від 06 серпня 2025 року прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно наданого позивачем військово-облікового документу, сформованого в системі «Резерв+» позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно військового квитка серії НОМЕР_1 від 01.11.2006 позивач 17.05.2022 був знятий з військового обліку військовозобов'язаних (за станом здоров'я).
Згідно довідки ВЛК №10/502 від 17.05.2022, позивач на підставі статті 23-А графи ІІ розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 28.05.2025 про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення його з військового обліку, проходження ним ВЛК 17.05.2022, а також просив надати витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення його з військового обліку.
Також представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із адвокатським запитом з аналогічним змістом.
Листом від 25.06.2025 №11847 відповідач повідомив, що зазначені відомості не внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у зв'язку з відсутністю правових підстав для такого внесення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Положеннями статті 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
У відповідності до частин першої та третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-ХІІ).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено і який триває дотепер.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У розумінні статті 1 Закон №3543-XII мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ, зокрема, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацами першим-п'ятим частини дев'ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (частина десята статті 1 Закону №2232-XII).
За приписами пункту 11 статті 38 Закону №2232-XII призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Аналогічні норми містяться і в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.
Відповідно до пункту 8 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до вказаного Порядку) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В свою чергу, з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402, в редакції, чинній на час видачі довідки ВЛК про непридатність до військової служби).
Згідно абзацу 1 пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.
Так, абзацом 2 підпункту «б» пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова такого змісту: «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
За встановленими обставинами, 17.05.2022 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку та 17.05.2022 внесено відповідний запис до військового квитка.
В розвиток вказаного, положеннями частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено підстави виключення з військового обліку.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
На час виключення позивача з військового обліку був чинним Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №921 (далі - Порядок №921).
Відповідно до пункту 56 Порядку №921 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників і військовозобов'язаних у випадках, передбачених законодавством. Про взяття призовників і військовозобов'язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.
В подальшому Порядок №921 втратив чинність у зв'язку з прийняттям Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).
Таким чином, визначена Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» підстава для виключення позивача з військового обліку, а саме визнання його непридатним до військової служби ВЛК, була дотримана.
Слід зазначити, що згідно з положеннями Порядку №1487, відповідальними за організацію та забезпечення зберігання облікової документації військовозобов'язаних, персональних даних, які в них містяться, збереження підтвердних документів, що стали підставою для виключення з військового обліку військовозобов'язаних, а також своєчасне внесення даних про військовозобов'язаного, у тому числі й про виключення з військового обліку із зазначенням підстав, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, є саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки громадян.
Суд зауважує, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (не належне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов'язків, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про військовозобов'язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов'язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов'язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленої непридатності до військової служби за станом здоров'я.
Як вже вище було вказано, позивач виключений з військового обліку у 2022 році з визнанням його непридатним до військової служби, через, що він з 2022 року не має статусу військовозобов'язаного, призовника чи резервіста, тобто вищенаведеними нормами не визначено його обов'язку звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та постановки на військовий облік за місцем проживання для уточнення військово-облікових даних.
Таким чином, саме відповідач зобов'язаний був внести відомості про позивача, а саме про те, що останній виключений з військового обліку у зв'язку з тим, що він визнаний непридатним до військової служби військово-лікарською комісією та знятий з військового обліку з відміткою «виключено» до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Обов'язок дотримання процедури виключення особи з військового обліку, як вже зазначалось вище, покладено на посадових осіб районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відтак, недотримання відповідним ТЦК та СП певних вимог щодо реалізації процедури виключення позивача з військового обліку може створювати негативні наслідки для позивача у майбутньому.
Таким чином, відповідач всупереч приписам закону, своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку, а саме щодо невнесення відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку, що не узгоджується і порушує вищенаведені норми законодавства.
Суд зазначає, що невнесення відомостей у Реєстр про виключення позивача з військового обліку через неналежне виконання посадовими особами відповідача певних етапів процедури такого виключення суперечить принципу правової визначеності.
Так, оскільки в п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010) від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.
Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Право позивача на виконання відносно нього встановлених законом гарантій, а саме не внесення відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку, тобто не належне (електронне, документальне) оформлення такого виключення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за здійснення процедури виключення осіб з військового обліку.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що довідка ВЛК від 17.05.2022 №10/502 має сумнівне походження, адже такі доводи не підтверджені жодними доказами.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідач не вчиняв жодних заходів з метою з'ясування походження цієї довідки, зокрема, не проводив жодних службових перевірок, не звертався до суду із клопотанням про призначення експертизи тощо.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити шляхом:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про непридатність позивача до військової служби та виключення його з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
зобов'язання відповідача внести до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про непридатність позивача до військової служби та виключення його з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Водночас, суд вважає передчасними вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відповідний витяг з реєстру, що підтверджує внесення відомостей про виключення ОСОБА_1 , з військового обліку, оскільки станом на день розгляду справи відповідачем ще не внесено до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про непридатність позивача до військової служби та виключення його з військового обліку, а тому відсутні підстави вважати, що право позивача на отримання відповідного витягу з реєстру буде порушено відповідачем у майбутньому.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, норми діючого законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатила за подання цього позову 1211,20 грн судового збору.
Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028,00 грн.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, судовий збір за подання цієї позовної заяви немайнового характеру, з урахуванням коефіцієнту 0,8, складає 968,96 грн (3028 грн х 0,4 х 0,8).
Враховуючи, що суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 242,24 грн, він підлягає поверненню позивачу у порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо невнесення до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про непридатність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до військової служби та виключення його з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 внести до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про непридатність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до військової служби та виключення його з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро БАБЕНКО