Справа № 420/13421/25
(додаткове)
27 жовтня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача - Богачевського Віктора Сергійовича (від 01.10.2025 року вхід.№102519/25) про ухвалення додаткового рішення у справі №420/13421/25,-
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі №420/13421/25 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №46880/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46886/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46882/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46884/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46889/15-32-24-05 від 28.10.2024 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 8 420 грн. 96 коп. (вісім тисяч чотириста двадцять гривень дев'яносто шість копійок).
01.10.2025 року (вхід.№102519/25)) до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява від повноважного представника позивача, в якій останній просить суд ухвалити додаткове рішення по справі № 420/13421/25 та стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 19000 грн., з урахуванням окреслених у заяві підстав та письмових доказів.
02.10.2025 року до суду від представника відповідача - Головного управління ДПС в Одеській області, надійшло клопотання (вхід. № ЕС/103062/25) на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Таким чином, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 252 КАС України, суд вважає, що відсутні перешкоди для розгляду заяви представника позивача - Богачевського Віктора Сергійовича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №420/13421/25 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами 1,2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України “Про судовий збір» від 8 липня 2011року №3674-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст.1 якого судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно до положень ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частин 4, 5 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 6, 7 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимоги частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно вимог ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Зокрема, на підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 19000 грн., заявником до вищевказаної заяви додано копії наступних документів: договору про надання правової (правничої) допомоги, додаткової угоди, акту приймання-передачі виконаних робіт та детальний опис робіт.
Згідно додаткової угоди № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 065/5 , сторони відповідно до п. 3 договору визначили розмір гонорару, який становить 19 000 грн.
Відповідно до детального опису робіт від 29.09.2025 року сторони визначили, погодили та підтвердили відповідно до умов Договору, наступний детальний опис (перелік) робіт виконаних адвокатом: ознайомлення з документами наданими клієнтом - вартістю 3000 гривень; пошук та аналіз судової актуальної практики Верховного Суду з розгляду аналогічних справ, формування правової позиції у справі з урахуванням висновків Верховного Суду - вартістю 3000 гривень; підготовка та подача до суду позовної заяви - вартістю 7000 гривень; підготовка та подача до суду відповіді на відзив - вартістю 6000 гривень.
Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт сторони визначили, погодили та підтвердили, що на виконання умов Договору, повіреним були виконані, а довірителем прийняті в повному обсязі наступні роботи: ознайомлення з документами наданими клієнтом - вартістю 3000 гривень; пошук та аналіз судової актуальної практики Верховного Суду з розгляду аналогічних справ, формування правової позиції у справі з урахуванням висновків Верховного Суду - вартістю 3000 гривень; підготовка та подача до суду позовної заяви - вартістю 7000 гривень; підготовка та подача до суду відповіді на відзив - вартістю 6000 гривень. Загальна вартість вказаних в акті робіт складає 19000 грн.
При цьому, акт надання послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 01 червня 2022 року по cправі № 910/1929/19.
Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, як зазначено вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Плати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Також вказана позиція підтримана в рішенні Верховного Суду від 28 травня 2025 року по справі № 240/12058/24 та від 06 червня 2025 року по справі № 340/10367/23.
У постанові від 04.06.2021 року по справі №380/887/20 Верховний Суд зазначив, що судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року по справі № 911/2737/17 метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. При визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Верховний Суд в постанові від 11 березня 2025 року по справі №260/4202/24 зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. Наведене вище дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, у разі, якщо доведено, що останні були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
В постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом в постановах від 01 червня 2022 року по cправі № 910/1929/19, від 18 травня 2022 року по cправі № 911/1825/20, від 23 лютого 2022 року по cправі № 914/653/21, від 15 червня 2021 року по справі № 912/1025/20, від 24 грудня 2024 року по справі № 380/25725/21.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд акцентує, що предметом позовних вимог в межах даної адміністративної справи є визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС Одеській області №46880/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46886/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46882/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46884/15-32-24-05 від 28.10.2024 року, №46889/15-32-24-05 від 28.10.2024 року.
Отже, дана справа, на думку суду, належить до категорії справ незначної складності, та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд акцентує, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката у разі, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо не є співмірним.
Суд враховує складність розгляду саме цієї справи, заявлені позовні вимоги та їх співвідношення із заявленим розміром судових витрат, наявність сталої судової практики з розгляду такої категорії спорів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, предмет позовних вимог, та їх співвідношення із заявленим розміром судових витрат на правничу допомогу, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, суд доходить висновку щодо наявності підстав для стягнення 5000 грн. на користь позивача, оскільки саме такий розмір гонорару є справедливим, розумним, та співмірним, зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, тощо.
Відтак, зважаючи на вищевикладене, заява представника позивача - Богачевського Віктора Сергійовича (від 01.10.2025 року вхід.№102519/25) про ухвалення додаткового рішення у справі №420/13421/25, підлягає задоволенню частково, з вище окреслених підстав.
Керуючись 132, 134, 139, 244, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Заяву представника позивача - Богачевського Віктора Сергійовича (від 01.10.2025 року вхід.№102519/25) про ухвалення додаткового рішення у справі №420/13421/25- задовольнити частково.
2. Ухвалити Додаткове рішення у справі №420/13421/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд.5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
3. У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Додаткове рішення складено 27.10.2025 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці з 29.09.2025 по 24.10.2025 року включно.
Суддя Ю.В. Харченко