Справа № 420/6784/25
27 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення від 19 листопада 2024 року;
- зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону розглянути та вирішити рапорт ОСОБА_1 про звільнення від 19 листопада 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона ОСОБА_1 15 червня 2020 року склала військову присягу, вступивши на військову службу до Військово- медичного клінічного центру Південного регіону, де проходила військову службу у статусі молодшої медичної сестри. Із моменту повномасштабного вторгнення російської федерації, а саме: з 24 лютого 2022 року, продовжила виконання своїх обов'язків, в умовах військового стану, отримавши мобілізаційне розпорядження від 31 травня 2022 року.
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 довідалась про наміри відповідача змінити її місце служби з АДРЕСА_1 на бойову частину. У зв'язку із цим подала рапорт на звільнення з підстав, встановлених п."г" ч.4 ст.26 та п.3 ч. 12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ.При цьому позивач в рапорті зазначила, що вона, громадянка України, ОСОБА_1 , 02.06.2022 року наказом командира Військово-медичного клінічного центру Південного регіону №127 призначена молодшою медичною сестрою. Із того часу і дотепер виконує свої посадові обов'язки, не маючи жодних зауважень по службі.
На утриманні позивачки знаходяться двоє рідних дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та двоє пристарілих батьків пенсіонерів: мати - ОСОБА_4 , та батько - ОСОБА_5 , що потребують постійної допомоги позивача.
Крім того, на утриманні позивача знаходиться сестра ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інвалід дитинства, сирота, матір якої було вбито у жовтні 2022 року. Інших членів сім'ї, здатних здійснювати догляд за дітьми, батьками та сестрою- сиротою, інвалідом дитинства, немає.
Вказаний рапорт поштовим відправленням 6508200023647 позивач направила відповідачеві.
26 листопада 2024 року вказане поштове відправлення отримав відповідач. Однак жодним чином на рапорт позивача відповідач не відреагував. Зокрема, не надав позивачеві відповідь на поданий рапорт і не поінформував про прийняте за ним рішення.
Ухвалою від 12.03.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
28.03.2025 року від представника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, зокрема, таке.
Рапорт позивача про звільнення надійшов поштовим відправленням на адресу відповідача та був зареєстрований за вх. № 20665 від 27.11.2024 року. Поштове відправлення за № 6508200023647, на яке посилається позивач, було відправлено сторонньою особою - ОСОБА_7 без зазначення зворотної адреси. Тому надати письмову відповідь, на чому наполягає позивач, у відповідача не було об'єктивної можливості. Більш того, згідно з пояснювальною запискою на ім'я відповідача, наданою інспектором з кадрів відділення стройового та кадрів відповідача працівником Збройних Сил України Котенком Р.С. встановлено, що після отримання поштового відправлення № 6508200023647, для з'ясування обставин написання рапорту на звільнення належною особою, позивача 29.11.2025 року було запрошено до відділення кадрів та стройового відповідача. В результаті бесіди позивач підтвердила бажання звільнитися з підстав, зазначених в рапорті від 19.11.2025 р. ,та подала повторно копію такого самого рапорту на звільнення з додатком тих самих документів, що і в рапорті від 19.11.2025 року, внаслідок чого отримала детальні роз'яснення щодо переліку документів, необхідних для звільнення за сімейними обставинами. Позивач погодилась додатково додати документи, які надають підстави для звільнення за сімейними обставинами та залишила рапорт до остаточного оформлення нею повного пакету документів (додаток № 4 до позову). З пояснювальної записки також вбачається, що необхідні документи, що надають позивачу право на звільнення станом на 27.03.2025 року не надані.
Згідно з п. 4 розділу ІІІ Порядку якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Оскільки відповідачем делеговані повноваження щодо перевірки документів, що подаються на звільнення, відповідальній посадовій особі - інспектору з кадрів відділення стройового та кадрів відповідача, вважаємо, що вимоги нормативних актів відповідачем було дотримано в повному обсязі. На теперішній час, згідно з особистим зобов'язанням позивача додати до рапорту додаткові необхідні документи, остаточне рішення по рапорту не прийнято до їх надходження від позивача. Але що ним до теперішнього часу не здійснено.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (по стройовій частині) від 12.06.2020 року № 121 з 13 червня 2020 року зараховано до списків особового складу центру, на всі види забезпечення, прийняла посаду молодшої медичної сестри клініки психіатричної ВМКЦ ПР та приступила до виконання службових обов'язків за посадою, що підтверджується витягом із зазначеного наказу.
Наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (по стройовій частині) від 30.11.2020 року № 243 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , звільнену наказом начальника ВМКЦ ПР від 30.11.2020 № 68-РС у запас, з 30.11.2020 року виключено зі списків особового складу центру та всіх видів забезпечення, що підтверджується витягом із зазначеного наказу № 243.
Наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (по стройовій частині) від 02.06.2022 року № 127 солдата ОСОБА_1 , призначену наказом начальника ВМКЦ ПР (по особовому складу) від 02.06.2022 № 76-РС, яка прибула із ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 02 червня 2022 року зараховано до списків особового складу центру, на всі види забезпечення, прийняла посаду молодшої медичної сестри клініки психіатричної ВМКЦ ПР та приступила до виконання службових обов'язків за посадою, що підтверджується витягом із зазначеного наказу № 127.
19 листопада 2024 року ОСОБА_1 подала рапорт на звільнення з військової служби з підстав, встановлених п."г" ч.4 ст.26 та п.3 ч. 12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ .
Позивач у рапорті зазначила, що у неї на утримані знаходяться двоє рідних дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також двоє пристарілих батьків пенсіонерів: мати - ОСОБА_4 , та батько - ОСОБА_5 , що потребують її постійної допомоги.
Крім того, на утриманні знаходиться сестра ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інвалід дитинства, сирота, матір якої було вбито у жовтні 2022 року. Інших членів сім'ї, здатних здійснювати догляд за дітьми, батьками та сестрою- сиротою, інвалідом дитинства, немає (а.с.17).
Вказаний рапорт поштовим відправленням 6508200023647 було направлено відповідачеві, та було отримане останнім 26 листопада 2024 року (а.с. 18, 19).
Згідно опису вкладення до рапорту позивача було додано копії свідоцтв про народження дітей, копії пенсійних посвідчень батьків, копії документів по сестру-сироту, інваліда дитинства, копії паспорту, свідоцтва про народження, РНОКПП та військового квитка позивача (а.с.18).
На день звернення до суду, позивачка відповідь на рапорт про звільнення з військової служби від відповідача не отримала.
Матеріали справи також не містять доказів надання письмової відповіді на рапорт позивача про звільнення.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту про звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому, указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на даний час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до частини другої цієї статті, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. А частиною третьою цієї статті визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII видами військової служби є: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до пп. г) ч.4 ст.26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: п. г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
У редакції, чинній на момент подання позивачем рапорту, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (абзац 4).
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, зі змінами та доповненнями (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.
Відповідно до пункту 233 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення. За наявності передбачених законом підстав, звільнення з військової служби можливе на будь-якому етапі проходження військової служби.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та погодження передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Відповідно до пункту 14.10 Розділу XIV «Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період» Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Командири військових частин зобов'язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини) визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735 (далі - Інструкція №735).
Згідно пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції №735, звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Відповідно до пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Згідно з пунктом 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
З наведеного слідує, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби або надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.
Розглянутим, на переконання суду, вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Відтак, наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту із зазначенням її підстави.
Як встановлено судом, 19 листопада 2024 року ОСОБА_1 подала рапорт на звільнення з підстав, встановлених п."г" ч.4 ст.26 та п.3 ч. 12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (а.с. 17)
Жодного рішення (наказ про звільнення або обґрунтоване рішення про відмову у задоволені рапорту) за результатами розгляду рапорту прийнято не було.
Докази іншого матеріали справи не містять.
Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 року за № 1214/42559 (далі - Наказ №531), затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України. Наведений наказ набрав чинності 08 серпня 2024 року.
Відповідно до п. 1 розділу І Наказу №531 цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Пунктом 1 розділу ІІ Наказу №531 визначено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Згідно з п. 8 Наказу №531 початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Отже, з питань звільнення з військової служби рапорт військовослужбовця має бути розглянутий протягом 14 днів.
Проте, як вже було встановлено судом, відповідач у встановлені строки рішення за наслідками розгляду рапорту позивача не прийняв, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
За таких обставин, обґрунтованою є вимога позивача про зобов'язання відповідача розглянути та вирішити рапорт позивача про звільнення від 19.11.2024 року.
Водночас суд у цьому рішенні не надає оцінку наявності чи відсутності у позивача підстав для звільнення з військової служби, оскільки предметом розгляду в даній справі є бездіяльність відповідача щодо нерозгляду поданого рапорту, а не рішення відповідача по суті рапорту.
У свою чергу, зазначені у пояснювальні записці на ім'я відповідача, наданою інспектором з кадрів відділення стройового та кадрів ВМКЦ ПР працівником Збройних Сил України Котенком Р.С. зауваження щодо поданих позивачем документів разом з рапортом та зазначені у відзиві на позовну заяву зауваження щодо недоліків поданих позивачем документів, не звільняли відповідача, як суб'єкта, до повноважень якого належить вирішення питання щодо можливості звільнення позивача з військової служби, від обов'язку прийняття відповідного рішення за наслідком розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби або надання мотивованої відмови в такому, адже суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції, що свідчить про вчинення відповідачем протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах.
Інші доводи сторін висновків суду не спростовують та не потребують детальної відповіді на кожен аргумент.
Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява №4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 5-6, 9, 77, 90, 139, 242-246, 262, 293 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (адреса: вул. Пироговська, 2, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 08199969) - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення від 19 листопада 2024 року.
Зобов'язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону розглянути та вирішити рапорт ОСОБА_1 про звільнення від 19 листопада 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Андрухів