28 жовтня 2025 р. № 400/10842/25
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу,
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогами: визнати протиправним бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення даних ОСОБА_1 про виключення з військового обліку ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до військово-облікових документів на підставі Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» відповідно до даних військово-облікових документів; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести дані про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до військово-облікових документів на підставі Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» відповідно до військово-облікових документів.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що в 2008 році він був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в редакції, чинний на той час, про що в його військово-обліковому документі проставлена відповідна відмітка. Але, вже в 2025 році позивач дізнався, що ІНФОРМАЦІЯ_4 він знову поставлений на облік та його начебто розшукує відповідач. На думку позивача, відповідач протиправно поставив його на облік, оскільки зміна законодавства в 2024 році не може жодним чином мати наслідком для позивача поновлення на військовому обліку. Позивач послався на ст.58 Конституції України, яка передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував тим, що дійсно позивач свого часу був знятий з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», як особа, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Але, 18.05.2024 набув чинності Закон № 3633-IX, який виключив таку підставу виключення з військового обліку. З цього моменту у відповідача виникле право на поставлення позивача на військовий облік.
Представник позивача надав відповідь на відзив, в який наполягав на неможливості застосування до позивача Закону № 3633-IX, та необхідність застосування у цьому випадку правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, щодо того, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного.
В судове засідання призначення на 28.10.2025 в режимі відеоконференції представник сторін не з'явилися. За таких обставин суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 1987 р.н. проживає в м. Первомайськ.
В 2008 році вироком апеляційного суду Миколаївської області ОСОБА_1 був засуджений за скоєння особливо тяжких злочинів передбачені ч.2 ст.115, 189 ч.3, 289 ч.3 КК України.
В період 27.10.2006 по 12.02.2016 ОСОБА_1 відбував покарання за вироком суду в установах відбування покарання.
14.08.2008 ОСОБА_1 був виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», як особа, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
18.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який виключив підставу передбачену п.6 ч.6 ст.37 Закону, з підстав виключення з військового обліку.
В 2025 році ОСОБА_1 поновлено на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , як військовозобов'язаного.
12.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 з заявою про виключення його з обліку, оскільки він був з нього раніше виключений.
26.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 надав ОСОБА_1 відповідь про відмову у виключенні з обліку.
Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу законності дій відповідача, які полягають у взятті (поновленні) позивача на військовому обліку, після його виключення з цього обліку, на підставі змін у Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу», які стосуються виключення тієї норми, на підставі якої позивача раніше було виключено з військового обліку.
Як наведено вище, 14.08.2008 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 виключив позивача з військового обліку та внесений відповідний запис до п. 14 тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Правовою підставою для виключення позивача з військового обліку, відповідачем визначена ст. 37 ч. 6 п. 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка передбачала, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Отже, виключення позивача з військового обліку в серпні 2008 р. відбулось на підставі діючої на той час норми Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», і до нього свого часу був застосований закон, якій діяв на той час.
В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX, ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» була викладена в новій редакції, а саме:
виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Ця редакція набрала чинності з 18 травня 2024 р.
Аргументи позивача зводяться до того, що відповідно до ст. 58 Конституції України, зміни від 18 травня 2024 р. до ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», не мають зворотної дії в часі і не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Крім того, позивач звертає увагу, що Закон не передбачає норми про поновлення на обліку осіб, які були раніше виключені з нього.
Суд знаходить ці аргументи помилковими з огляду на наступне.
Стаття 58 ч. 1 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
На переконання суду, інститут виключення з військового обліку, з підстав передбачених ст.37 Закону, не є інститутом, на підставі якого особа набуває якийсь незворотній правовий статус.
Виключення з військового обліку, це віднесення законодавцем особи до певної категорії, яка, на думку законодавця, в цей час не підлягає призову на військову службу. Але, це виключення дії саме на час дії відповідно Закону. Зміна законодавцем підстав виключення з військового обліку, та відповідно категорій осіб, які не підлягають призову, відповідно може змінити становище особи. У цьому випадку, дію ст.37 Закону, можливо порівняти з дією правових норм, які надають якійсь пільги: під час дії закону, особа користується пільгою, у разі скасування закону про пільгу, особа втрачає цю пільгу, незважаючи на те, що свого часу пільга була призначена на підставі діючого закону. За таких обставин, жодного порушення ст.58 Конституції України у цьому випадку немає.
Крім того, суд звертає увагу, що аналогічна зміна категорій осіб, які підлягають виключення з обліку вже відбувалася в 2014 року. Так, відповідно до редакції ст.ст.28, 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на 01.01.2014 року з військового обліку виключалися особи, які досягли граничного віку перебування в запасі рядовий склад - до 40 років; сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років; молодший офіцерський склад - до 50 років; старший офіцерський склад: майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до 55 років. Натомість, Законом №1604-VIIвід 22.07.2014 цей вік був змінений до 60 років. Тобто, як і у випадку з особами, які раніше були засудженні за тяжкі чи особливо тяжкі злочини, скасування підстав для виключення осіб з військового обліку певного віку, має наслідком покладення на цих осіб військового обов'язок та можливості призову його на військову службу.
Щодо аргументу позивача про відсутність у Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу» конкретної норми, яка б передбачала повноваження відповідача на поновлення на військовому обліку раніше виключених осіб, суд вважає зауважити що
Закон також і не містить обмежень чи заборон з приводу можливості взяття особи на військовий облік, після її виключення.
Взагалі під час взяття особи на військовий облік, відповідний РТЦК та СП повинен керуватися саме правовими нормами, які діють в цей час, а не які діяли раніше.
Так, ст. 37 ч. 1 п. 2 абз. 7 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 18 травня 2024 р. передбачає, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку (абзац 11 п.2 ч.1 ст.37 Закону).
Позивач цьому критерію взяття на облік як військовозобов'язаного, відповідає, оскільки він старше 25 років, та після прийняття Закону № 3633-IX не перебував на військовому обліку.
В даному випадку не йде мова про обмеження прав позивача, так як набуття ним статусу військовозобов'язаного, внаслідок взяття на військовий облік, покладає на нього обов'язки, а не права, адже, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України (ст. 65 ч. 1 Конституції України).
Постанова Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, на яку посилається представник позивача, не є релевантною до цієї справи, оскільки у тій справи йдеться про зовсім інший спір.
За встановлених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_2 ) відмовити повністю.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 28.10.2025