28 жовтня 2025 р. № 400/5759/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі- відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за червень, липень 2024 року;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 в повному обсязі додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за червень, липень 2024 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу ОСОБА_1 щомісячної премії за червень, липень 2024 року;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 в повному обсязі щомісячну премію за червень, липень 2024 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка протиправно не виплатила йому премію та додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, за червень та за липень 2024 року з посиланням на вчинення позивачем самовільного залишення військової частини. Позивач вказує, що 22.07.2024 Катеринопільським районним судом Черкаської області було розглянуто матеріали адміністративної справи, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 , про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За результатом розгляду справи суд постановив провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Позивач стверджує, що підстави для позбавлення солдата ОСОБА_1 премії за червень та липень 2024 року - відсутні. Позивач зазначає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2024 №546 (з основної діяльності) за підсумками службового розслідування стосовно ОСОБА_1 не містить належним чином оформленого рішення про позбавлення позивача додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, а також про позбавлення його щомісячної премії за червень та липень 2024 року.
Ухвалою від 09.06.2025 суд залишив позовну заяву без руху, запропонував позивачу у 10 - денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення цього строку.
В заяві по поновлення строку звернення до суду позивач послався на те, що встановити періоди, за які спірна винагорода не була виплачена, не вбачалось можливим до отримання відповідних документів за результатом опрацювання адвокатського запиту представника позивача.
Ухвалою суду від 25.06.2025 відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. В ухвалі суд зазначив про доцільність вирішення питання стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду з позовною заявою після оцінки обставин (фактів), якими обґрунтована заява позивача про поновлення строку звернення до суду в сукупності з доказами, наданими відповідачем та після з'ясування позиції останнього з даного питання.
30.06.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач проти позову заперечив. Відповідач зазначив, що відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2024 №217, від 01.07.2024 №225 позивач вважався таким, що самовільно залишив військову частину 25.06.2024, самостійно повернувся 01.07.2024. Посилаючись на п. 5 Розділу 6 Порядку №260 відповідач наголосив, що військовослужбовцям щомісячна премія не виплачується у такому випадку, як невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення. Оскільки Позивач вважався таким, що не з'явився на службу без поважних причин в період з 26.06.2024 по 13 годину 30 хвилин 01.07.2024, тобто був відсутнім без поважних причин за місцем розташування особового складу підрозділу, його було позбавлено премії відповідно до його внеску в загальні результати служби згідно вимог п. 5 Розділу 6 Порядку №260. Що стосується додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», відповідач зазначає, що пунктом 15 Розділу ХХХІV Порядку №260 передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач направив до суду відповідь на відзив, в якій повторив свою позицію щодо того, що Катеринопільським районним судом Черкаської області при розгляді адміністративних матеріалів відносно позивача було надано вичерпну оцінку діям ОСОБА_1 . Відомості про відкриття кримінального провадження за даним фактом у військовій частині відсутні. Відтак, на думку позивача, рішення відповідача мало бути переглянуте ним же самим з огляду на результати судового розгляду.
Ухвалою від 23.09.2025 суд витребував у відповідача відомості про залучення ОСОБА_1 в період червня-липня 2024 року до здійснення заходів, виконання завдань, які є підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168; копію грошового атестату ОСОБА_1 та відомості про його вручення при виключенні позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Вимоги ухвали відповідачем виконано 26.09.2025
Справу розглянуто у письмовому провадженні.
Дослідивши подані сторонами докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов наступних висновків.
З заяв по суті суд встановив, що позивач у червні-липні 2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що не є спірним між сторонами
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2024 №179 наказано солдата ОСОБА_1 , кухара 4 взводу охорони 4 роти охорони 3 батальйону охорони, вважати таким, що вибув у відпустку за станом здоров'я у АДРЕСА_3 , терміном на 32 доби, з урахуванням 02 діб необхідних для пересування, з 25.05.2024 по 25.06.2024.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2024 №217, наказано солдата ОСОБА_1 , кухара 4 взводу охорони 4 роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони вважати таким, що самовільно залишив військову частину 25.06.2024.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2024 №225, наказано солдата ОСОБА_1 , кухара 4 взводу охорони 4 роти охорони 3 батальйону охорони, вважати таким, що самостійно повернувся 1 липня 2024 до розташування військової частини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 942 від 05.07.2024 визначено не виплачувати премію за червень 2024 року військовослужбовцям за невихід на службу без поважних причин відповідно до додатку № 7 до цього наказу.
У додатку № 7 під порядковим номером 5 зазначений ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 1055 від 05.08.2024 визначено не виплачувати премію за липень 2024 року військовослужбовцям за невихід на службу без поважних причин відповідно до додатку № 3 до цього наказу.
У додатку № 3 під порядковим номером 16 зазначений ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 09.07.2024 №546 затверджено результати проведення службового розслідування за фактом нез'явлення вчасно на службу солдатом ОСОБА_1 . Службовим розслідуванням встановлено порушення вимоги ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних сил України, ст. ст. 11,127,128 Статуту внутрішньої служби. Зазначено, що в діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України , а саме -самовільне залишення військової частини або місця служби.
22.07.2024 Катеринопільським районним судом Черкаської області було розглянуто матеріали адміністративної справи, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За результатом розгляду справи суд постановив провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розпочате за ч. 3 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Судове рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 02.08.2024
В матеріалах справи є повідомлення відповідача з доказами направлення на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Києві про вчинення кримінального правопорушення, за змістом якого відповідач просив внести відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України за ознаками нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану солдата ОСОБА_1 .
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати премії і додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168, за червень, липень 2024 року, позивач звернувся до суду.
До спірних відносин підлягають застосуванню такі норми права.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Статтею 1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1, 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації" в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до п. 1. розділу XVI Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків (п.3. розділу XVI Порядку № 260).
Згідно з абз.1 п.5 розділу XVI Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану (далі Постанова №168).
Відповідно до п. 1 Постанови №168 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що Установити, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 21 постанови № 168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
В свою чергу пунктом 17 розділу І Порядку № 260, передбачено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року №168, Міністром оборони України прийнято Окреме доручення від 23.06.2022 року №912/а/29 (далі Окреме доручення) (застосовується з 01.06.2022 року).
Згідно пункту 5 Окремого доручення № 912/з/29, виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснювати на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини;
керівника вищого органу військового управління - командирам. (начальникам) військових частин.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до цього доручення).
Відповідно до пункту 6 Окремого доручення № 912/з/29, накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
При цьому підпунктом 9.4 пункту 9 Окремого доручення № 912/з/29 визначено не включати до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Також, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 до Порядку № 260 доповнено розділом XXXIV.
Пунктом 15 розділу XXXIV установлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. та 30000 грн. не включати військовослужбовців, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували) - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
З аналізу зазначених норм вбачається, що оголошення військовослужбовця таким, що самовільно залишив військову частину здійснюється за наказом командира, а позбавлення військовослужбовців премій, додаткових винагород фактично ставиться у залежність від встановлення відповідного порушення таким наказом.
Повертаючись до обставин справи суд зазначає, що згідно з наказами командира військової частини № 217 від 25.06.2024, № 225 від 01.07.2024 позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину 25.06.2024 і самостійно повернувся до розташування військової частини 01.07.2024.
Накази № 217 від 25.06.2024, № 225 від 01.07.2024, в свою чергу, стали підставою для винесення наказів № 942 від 05.07.2024, № 1055 від 05.08.2024, якими позивача позбавлено премій за червень, липень 2024 року. Так, додаток до наказу № 942 від 05.07.2024 містить посилання на наказ № 217, додаток № 3 до наказу № 1055 від 05.08.2024 - на накази № 217 від 25.06.2024, № 225 від 01.07.2024.
З рапортів на ім'я командира батальйону охорони щодо включення до наказу про виплату додаткової винагороди в умовах воєнного стану за червень, липень 2024 року навпроти прізвища, ім'я та по-батькові позивача зазначено про самовільне залишення частини (з 26.06.2024 по 30.06.2024, 01.07.2024 відповідно).
Доказів оскарження наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 217 від 25.06.2024, № 225 від 01.07.2024, якими встановлено правопорушення - самовільне залишення військової частини позивачем, матеріали справи не містять.
При цьому, враховуючи межі спору, визначені позивачем, суд не має повноважень щодо оцінки правомірності цих наказів.
В зв'язку з цим суд зауважує, що винесення Катеринопільським районним судом Черкаської області постанови від 22.07.2024 по справі № 698/521/24, якою встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, не призводить до автоматичної втрати чинності наказами командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 217 від 25.06.2024, № 225 від 01.07.2024.
Водночас, наслідками цих наказів є застосування абз.1 пункту 5 розділу XVI Порядку № 260 (невиплата щомісячної премії за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення), пунктом 15 розділу XXXIV Порядку № 260 (невключення до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. та 30000 грн. військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини).
Відтак, враховуючи, що накази командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 217 від 25.06.2024, № 225 від 01.07.2024, за якими позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину у період з 26.06.2024 по 01.07.2024, не визнані протиправними та не скасовані, підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу премії та додаткової винагороди за червень, липень 2024 року відсутні.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко