27 жовтня 2025 рокусправа № 380/6374/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить суд:
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №10598/13-01-24-08 від 13.03.2025.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що не погоджується з винесеним ГУ ДПС у Львівській області податковим повідомленням-рішенням за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 26.06.2023 №2, дата здійснення авансового платежу - 29.06.2023 року, що оформлена актом №7073/13-01-24-08-03/ НОМЕР_1 від 14.02.2025 року, у якому встановлено порушення фізичною особою ОСОБА_1 ч. 1, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
Позивач наголошує, що ним виконано всі вимоги валютного законодавства та не допущено жодних порушень, адже товар за вказаним контрактом доставлено в Україну. У рахунок перерахованих контрагенту SCHLESIGER INDUSTRIE-UND TECHNIK (Німеччина) коштів, на користь позивача, в межах граничного строку розрахунків за імпортними операціями, контрагентом поставлений транспортний засіб загальною вартістю 17000 євро, що підтверджується інвойсом №0623920 від 26.06.2023 року, експортною декларацією №MRN 23DE735209769752B0 від 27.06.2023 року, митною декларацією з імпорту ІМ 40 за №23UA209160007747U2 від 07.07.2023 року, платіжні інструкції про сплату митних платежів за №76С0НJQ3J від 06.07.2023 року, №77C0TLL7D від 07.07.2023 року в сумі 6184,23 гривень, також факт поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом підтверджується листом від продавця від 28.02.2025 року.
Отриманий позивачем транспортний засіб після розмитнення в Україні зареєстрований за реєстраційним номером НОМЕР_2 на власника позивача та використовується останнім при здійсненні ним своєї господарської діяльності (КВЕД 49.41- надання послуг з вантажного автомобільного транспорту), що підтверджують міжнародні транспортні накладні (СMR) №1/2 від 09.08.2023, №б/н від 01.09.2023, № б/н від 06.09.2023, №544545423 від 12.09.2023, у відповідних графах яких вказано реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , яким здійснювалось перевезення товару.
Позивач наголошує, що в межах спірної перевірки контролюючим органом не спростовано факту надходження товару на митну територію України на користь позивача в межах законодавчо встановлених строків. У акті перевірки контролюючий орган обмежився лише інформацією Національного банку України про виявлені агентами валютного нагляду (АТ КБ “Приватбанк») факти ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів станом на 01.01.2024 , що на переконання позивача не є однозначним встановленням такого факту, а є лише підставою для контролюючих органів для надсилання запиту та/або проведення перевірки, під час якої з'ясовуються всі обставини справи та або підтверджується або не підтверджується такий факт. Разом з тим, відповідачем не було надано належної оцінки первинним та іншим документам, які надані позивачем контролюючому органу при проведенні перевірки.
Позивач наголошує, що з акта перевірки вбачається, що відповідач не заперечує факту здійснення контрагентом SCHLESIGER INDUSTRIE-UND TECHNIK поставки товару в Україну на виконання умов Контракту №2 від 26.06.2023, однак при цьому відповідач протиправно стверджує, що така поставка здійснена на користь громадянина ОСОБА_1 , а не на користь ФОП ОСОБА_1 , який є стороною контракту, тому валютна операція (здійснення авансового платежу 29.06.2023 ) вважається незавершеною. При цьому висновок про те, що поставка здійснена на фізичну особу, а не на фізичну особу - підприємця відповідач обґрунтовує лише тим, що у декларації у графі “Одержувач» зазначено лише паспорт НОМЕР_3 від 13.04.2023 та його адресу АДРЕСА_1 та не вказано “Фізична особа-підприємець». Позивач вважає такі висновки відповідача протиправними, оскільки здійснення поставки транспортного засобу в Україну оформлене митною декларацією типу IM-40 “Імпорт» №23UA209160007747U2 від 07.07.2023, що є допустимою підставою для завершення валютного контролю за імпортною операцією згідно положень митного законодавства. Також позивач стверджує, що не зазначення у графі 8 декларації абревіатури “ФОП» не свідчить про те, що імпортна операція відбулась не в межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 та не є підставою для визнання валютної операції незавершеною, оскільки згідно положень Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа №651 відомості про осіб, що вказуються у графі 8 митної декларації при здійсненні імпорту “Одержувач» є однаковими як для фізичної особи так і для фізичної особи -підприємця. Більше того, про поставку транспортного засобу саме на ФОП ОСОБА_1 свідчать усі інші долучені до матеріалів перевірки документи.
Також на переконання позивача, відповідачем під час перевірки не було проведено належну оцінку митної декларації з імпорту ІМ 40 за №23UA209160007747U2 від 07.07.2023 , та не було встановлено фактичну причину чому банком ФОП ОСОБА_1 не було знято спірну валютну операцію з контролю. На його переконання останнє спричинене допущеною представником декларанта (ФОП ОСОБА_1 ) помилкою при заповненні графи 28 митної декларації “фінансові та банкіські відомості», а саме - не зазначення в графі 28 реквізитів банку декларанта - АТ КБ “Приватбанк», що в свою чергу спричинило не включення Митним органом митної декларації з імпорту ІМ 40 за №23UA209160007747U2 від 07.07.2023 у Реєст митних декларацій, які у свій час надсилались у АТ КБ “Приватбанк». Відповідно АТ КБ “Приватбанк», не отримавши від Митного органу вказану декларацію не зміг зняти відповідну валютну операцію з контролю.
Разом з тим, позивач наголошує, що допущена помилка не призвела до несплати ФОП ОСОБА_1 усіх належних до сплати у даному випадку митних платежів, що підтверджується спірним актом, яким не встановлено неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, а також не встановлено незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Вказана обставина є самостійною підставою для звільнення позивача від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи на підставі п.п.112.8.12 п. 112.8. ст.112 ПК України та ст..268 МК України.
Крім того, позивач у позові посилається на недоліки акта перевірки та податкового повідомлення - рішення. Зокрема, зазначає про суперечності у змісті акта перевірки, що полягають у невідповідності нормативного обґрунтування порушення з встановленими обставинами (відповідачем встановлено здійснення імпортної операції, в той час як нормативне обґрунтування порушення стосується експортної операції). Позивач при цьому наголошує, що жодної експортної операції з контрагентом не вчиняв, разом з тим відповідачем у висновку акта перевірки вказано про порушення ним частина 2 статті 13 Закону України “Про валюту та валютні операції», яка стосується граничних строків розрахунків, встановлених саме для експортних операцій. Також позивач вказує на розбіжності між змістом спірного податкового повідомлення - рішення та висновку акту перевірки, у оскаржуваному ППР вказано, що на підставі акта перевірки встановлено порушення ч.1 та ч.3 Закону України “Про валюту та валютні операції», разом з тим як у висновках акту перевірки вказано про встановлення порушення ч.1 та ч.2 Закону України “Про валюту та валютні операції».
Також позивач стверджує про безпідставність проведення відповідачем спірної перевірки. При цьому зазначає, що обов'язковою передумовою для отримання контролюючим органом права проводити позапланову документальну перевірку платника податків на підставі п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПУ України є попередньо надісланий на податкову адресу платника податків письмовий запит, з обгрунтуванням порушення платником податків відповідного законодавства, якщо останній не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на цей запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Позивач констатує, що до початку призначення спірної перевірки, він не отримував від відповідача жодного письмового запиту із питаннями, що є предметом спірної перевірки. Вказана обставина позбавила права позивача на подання пояснення та документального підтвердження щодо спростування порушення ним валютного законодавства, та штучно збільшила період нарахування спірної пені. Позивач вважає, що відповідач не мав правових підстав для призначення та проведення спірної перевірки, що як наслідок робить спірну перевірку незаконною та нівелює її результати.
Таким чином, на переконання позивача оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено не правомірно тому підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 07.04.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Представниця відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Зазначила, що на підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 02.01.2025 № 36- ПП “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 » та повідомлення № 6/13-01-24-08 від 03.01.2025, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 26.06.2023 № 2, дата здійснення авансового платежу- 29.06.2023р. Проведеною перевіркою ОСОБА_1 встановлено порушення ч. 1 та ч.3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII “Про валюту і валютні операції" по зовнішньоекономічному контракту від 26.06.2023 №2, укладеному з нерезидентом SchlesigerIndustrie - und Technik (Німеччина), відповідно до отриманої інформації Національного банку України, складено акт 14.02.2025 №7073/13-01-24-08-03/3155305850. На підставі вищезазначеного акту перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.03.2025 № 10598/13-01-24-08 за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 699 614,60 грн.
Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, а саме: ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено контракт 26.06.2023 №2 з фірмою-нерезидентом SchlesigerIndustrie - und Technik (Німеччина) (продавець). Предметом контракту є поставка Сідельного тягача марки MERCEDES-BENZ, модель ACTROS, бувшого у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, для транспортування напівпричепів, номер шассі: НОМЕР_4 , двигун - дизельний, об'ємом 12809, рік випуску 2014. Загальна вартість контракту-17000,00Є, Умови поставки: EXW (INCOTERMS 2020). На виконання умов контратку від 26.06.2023 № 2 платником податків ФОП ОСОБА_1 було здійснено попередню оплату на користь SchlesigerIndustrie - und Technik (Німеччина) за сідельний тягач марки MERCEDES-BENZ, відповідно банківської виписки від 29.06.2023. №19JBKLN6 на суму 17000,00 EUR. На виконання умов контракту від 26.06.2023 №2 нерезидентом SchlesigerIndustrie - und Technik (Німеччина) на користь громадянина ОСОБА_1 здійснено імпорт сідельного тягачу марки MERCEDES-BENZ згідно інвойсу від 27.06.2023 №10 та ВМД №23UA209160007747U2 від 07.07.2023 на суму 17000,00 EUR. Згідно ВМД №23UA209160007747U2 від 07.07.2023 одержувачем товару зазначено ОСОБА_1 як фізичну особу (громадянина), паспорт НОМЕР_3 від 13.04.2018 АДРЕСА_1 .Україна. Перевіркою встановлено, що контракт №2 від 26.06.2023 року був укладений фірмою-нерезидентом SchlesigerIndustrie - und Technik (Німеччина) з ОСОБА_1 , як з фізичною особою-підприємцем і оплата за товар була здійснена з розрахункового рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , про те товар, а саме сідельний тягач марки MERCEDES-BENZ, згідно зазначеного контракту, був завезений на митну територію України на фізичну особу-громадянина ОСОБА_1 . Таким чином валютна операція вважається не завершеною.
Відповідач у спростування доводів позивача вказав, що зазначення представником декларанта у митній декларації з імпорту ІМ 40 за №23UA209160007747U2 від 07.07.2023, у графі 8 “Одержувач інформації»: “UA/3155305850, ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_3 від 13.04.2018, АДРЕСА_2 » прямо свідчить про те, що поставка товару здійснена на громадянина ОСОБА_1 , а не відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 26.06.2023 № 2 на ФОП ОСОБА_1 . При цьому вказав, що валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією резидента з експорту продукції здійснює лише банк, до якого надійшов реєстр МД, що містить інформацію про цю операцію.
Щодо недоліків акта перевірки та оскаржуваного ППР відповідач вказав, що фактична розбіжність між частинами статті 13 Закону України “Про валюту та валютні операції» (ч.2 в акті і ч.3 в ППР) є технічною опискою у тексті акта, яка не впливає на обґрунтованість донарахованої пені, оскільки в основі рішення лежить встановлене фактичне порушення строків розрахунків за імпортною операцією. При цьому вказав, що позивач помилково стверджує, що контролюючий орган некоректно застосував вимоги щодо експорту. Зміст акта перевірки свідчить, що порушення виявлено саме у зв'язку із імпортною операцією, а не експортною.
Щодо обґрунтування законності проведення перевірки позивача відповідач, зазначив, що запит, який передував перевірці скеровано позивачу листом від 13.02.2024 №3623/6/13-01-24-08 “Про надання інформації та документального підтвердження», про який зазначено в акті перевірки.
Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не спростовують висновки контролюючого органу, які викладені в Акті перевірки, а спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, тому просить відмовити в задоволенні позову.
Представниця позивача подала відповідь на відзив, в якій підтримала мотиви, наведені у позовній заяві. Крім того позивачем щодо безпідставності проведення спірної перевірки було наголошено, що відповідач не долучив до матеріалів справи як самого листа від 13.02.2024 №3623/6/13-01-24-08 (запит, що передував проведенню перевірки) так і жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що такий лист у відповідний період було направлено на податкову адресу позивача. Тому позивач вважає спірну перевірку незаконною, що нівелює її результати.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстований як фізична особа-підприємець у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 21.11.2019 за номером запису 24190000000008751 (далі - ФОП ОСОБА_1 ). Місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 .
Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є діяльність за кодом КВЕД 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт.
ФОП ОСОБА_1 (покупець) уклав з компанією нерезидентом SCHLESIGER INDUSTRIE-UND TECHNIK (продавець) Контракт №2 від 26.06.2023 про поставку (передання у власність) товару - транспортного засобу марки Mercedes, НОМЕР_4 , 2014 року випуску за ціною 17000,00 євро.
Згідно п.2.2 Контракту оплата загальної вартості товару здійснюється по передоплаті в безготівковій формі покупцем на рахунок вказаний Продавцем.
29.06.2023 ФОП ОСОБА_1 здійснив попередню оплату в сумі 17000,00 євро на банківський рахунок компанії нерезидента SCHLESIGER INDUSTRIE-UND TECHNIK згідно платіжної інструкції в іноземній валюті через SWIFT від 29.06.2023 №19 з призначенням платежу: “PRPMNT FOR tractor Mercedes ACC CNTR N2 DD 26.06.2023, POL:DE, POD:UA» (Аванс за тягач Mercedes зв. Контр.№2 від 26.06.2023, POL:DE, POD:UA).
Ініційований ФОП ОСОБА_1 платіж в сумі 17000,00 євро банк виконав згідно банківської платіжної інструкції №19JBKLN6 від 29.06.2023.
В подальшому компанія нерезидент SCHLESIGER INDUSTRIE-UND TECHNIK 02.07.2023 здійснила експортну поставку транспортного засобу - сідлового тягача марки Mercedes-Benz WDB9634061L857745, виробник Daimler (D), ціна нетто 17000,00 ЄВРО. на користь ФОП ОСОБА_1 .
На вищевказану експортну поставку компанія нерезидент видала супровідні документи: рахунок-фактуру (інвойс) №0623920 від 26.06.2023 року, оформлений на ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) та експортну декларацію №MRN 23DE735209769752B0 від 27.06.2023 року, у графі 8 якої “Отримувачем» транспортного засобу вказано ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 ).
Вказаний транспортний засіб доставлений в Україну 06.07.2023 особисто вантажоотримувачем ФОП ОСОБА_1 , про що було оформлено документ на перевезення - міжнародну транспортну накладну (CMR), в графі 2 якої “Одержувачем» зазначено ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 ).
Про імпортну поставку вказаного транспортного засобу в Україну представником декларанта (ФОП ОСОБА_1 ) була оформлена митна декларація з імпорту ІМ 40 за №23UA209160007747U2 від 07.07.2023 року, у графі 8 якої “Одержувач» зазначено: “UA/3155305850, ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_3 від 13.04.2018 року, АДРЕСА_2 . »
Усі митні платежі і збори за митне оформлення транспортного засобу сплатив платник ФОП ОСОБА_1 з власного розрахункового рахунку ФОП НОМЕР_5 у АТ АБ “Приватбанк» згідно платіжної інструкції №76С0НJQ3J від 06.07.2023 в сумі 217100,00 грн. та №77C0TLL7D від 07.07.2023 в сумі 6184,23 грн.
Після розмитнення в Україні транспортний засіб - сідловий тягач Mercedes-Benz, НОМЕР_4 був зареєстрований за реєстраційним номером НОМЕР_2 на власника фізичну особу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), про що органом ТСЦ 4646 видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 08.07.2023.
Починаючи з 09.08.2023 ФОП ОСОБА_1 використовує вказаний транспортний засіб у своїй господарській діяльності - надає послуги з вантажного автомобільного транспорту, про що свідчать міжнародні транспортні накладні (СMR), зокрема: №1/2 від 09.08.2023, №б/н від 01.09.2023, № б/н від 06.09.2023, №544545423 від 12.09.2023, у відповідних графах яких вказано реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , яким ФОП здійснював перевезення товару.
16.01.2025 на адресу ОСОБА_1 надійшов лист від Головного управління ДПС у Львівській області, яким останньому надіслано повідомлення від 03.01.2025 №6/13-01-24-08 про проведення перевірки та наказ №36-ПП від 02.01.2025 “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).»
У наказі відповідача №36-ПП від 02.01.2025 підставою для проведення перевірки вказано п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та предметом перевірки визначено - дотримання платником податків вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту від 26.06.2023 №2 відповідно до отриманої інформації Національного банку України про виявлені агентами валютного нагляду ПАТ КБ “Приватбанк» факти ненадходження у встановлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів.
У період з 03.02.2025 по 07.02.2025 на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 02.01.2025 №36-ПП головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області Коваленко Оксаною Ігорівною проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 26.06.2023 №2, дата здійснення валютного платежу 29.06.2023.
Під час проведення перевірки позивачем були надані ревізору пояснення та документи, які стосувались предмета перевірки та на його думку свідчили про завершення валютної операції від 29.06.2023, а саме: контракт №2 від 26.06.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті (через SWIFT) №19 від 29.06.2023; платіжна інструкція банку №19JBKLN6 від 29.06.2023, якою кошти згідно SWIFT №19 від 29.06.2023 перераховано на рахунок банку кореспондента J.P. MORGAN AG (Germany); випискa по рахунку ФОП ОСОБА_1 ; Митна декларація з імпорту (ІМ 40) №23UA209160007747U2 від 07.07.2023 з доданими до неї документами, а саме: інвойс від 26.06.2023 №0623920, експортна декларація країни експортера №MRN 23DE735209769752B0 від 27.06.2023, міжнародна транспортна накладна (CMR) від 26.06.2023, платіжні доручення про сплату митних платежів №76С0HJQ3J від 06.07.2023, №77С0TLL7D від 07.07.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 08.07.2023 про реєстрацію марки MERCEDES-BENZ НОМЕР_4 за реєстраційним номером НОМЕР_2 за власником ОСОБА_1 ; міжнародні транспортні накладні (CMR) №1/2 від 09.08.2023, №б/н від 01.09.2023, № б/н від 06.09.2023, №544545423 від 12.09.2023, які свідчать про використання ФОП ОСОБА_1 транспортного засобу за реєстраційним номером НОМЕР_2 у господарській діяльності з надання послуг вантажного перевезення.
За результатами проведеної перевірки складено акт №7073/13-01-24-08-03/3155305850 від 14.02.2025, в якому в п.3 зазначено: “Перевіркою встановлено, що контракт №2 від 26.06.2023 року був укладений фірмою нерезидентом SCHLESIGER INDUSTRIE-UND TECHNIK (Німеччина) з ОСОБА_1 як фізичною особою підприємцем і оплата за товар була здійснена з розрахункового рахунку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , про те товар, а саме сідельний тягач марки - Mercedes-Benz, згідно зазначеного контракту був завезений на митну територію України на фізичну особу - громадянина ОСОБА_1 . Таким чином валютна операція вважається незавершеною».
Таким чином, перевіркою позивача встановлено порушення ч. 1 та ч. 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 року №2473-VIII “Про валюту та валютні операції», в результаті чого допущено порушення законодавчо встановленого строку розрахунків по імпортних операціях за зовнішньоекономічним контрактом від 26.06.2023 №2, укладеного з нерезидентом SCHLESIGER INDUSTRIE-UND TECHNIK (Німеччина).
Після отримання Акта перевірки, позивач у відповідь на свій запит отримав від продавця нерезидента SCHLESIGER INDUSTRIE-UND TECHNIK (Німеччина) лист від 28.02.2025, у якому останній підтвердив здійсненої експортної поставки транспортного засобу сідлового тягача Mercedes НОМЕР_4 за ціною нетто 17000,00 ЄВРО вантажоодержувачу Фізичній особі-підприємцю Замлинському Віктору (Україна) та підтвердив попереднє отримання коштів за поставлений транспортний засіб від платника ОСОБА_1 ФОП, НОМЕР_7 по платіжній інструкції через SWIFT N (MUR) 19 з датою 29.06.2023 року та з призначенням платежу “PRPMNT FOR tractor Mercedes ACC CNTR N2 DD 26.06.2023, POL:DE, POD:UA».
На підставі вказаного Акту перевірки позивача ГУ ДПС у Львівській області було прийнято податкове повідомлення - рішення форми “С» №10598/13-01-24-08 від 13.03.2025 року, яким за порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 13 Закону України “Про валюту і валютні операції» до фізичної особи ОСОБА_1 застосовано пеню в розмірі 699614,60 грн.
Вважаючи прийняте рішення протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим Кодексом України (далі - ПК України).
Підпунктами 20.1.4, 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до пп. 78.1.1 та 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Згідно п. 79.1. ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до п.85.4. ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Згідно п. 85.7 ПК України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.
Відповідно до п. 86.1. ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Статтею 112 ПК України визначено загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (абз.4 п.112.7)
Відповідно до п.п.112.8.12 п. 112.8. ст.112 ПК України, обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є, зокрема: інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України.
Один з таких інших випадків звільнення від фінансової відповідальності передбачений у ст.268 Митного кодексу України, яка визначає, що допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.
Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII (далі - Закон №959-XII) встановлено, що зовнішньоекономічна діяльність будується на окремих принципах здійснення такої та одним з таких принципів є - принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності (стаття 2 Закону № 959-XII).
Крім того, у статті 7 Закону №959-XII визначено основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Так, регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з принципами, визначеними у статті 2 цього Закону, з метою: забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України; стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України; створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.
Згідно з положеннями статті 5 Закону № 959-XII усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб'єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України “Про валюту і валютні операції». Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону № 959-XII суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
При цьому, відповідно до частини четвертої статті 6 Закону №959-XII суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Згідно з положеннями частини першої статті 14 Закону №959-XII всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Вказані норми, зокрема, цивільного законодавства кореспондуються з положеннями Закону №959-XII, який є спеціальним в контексті спірних правовідносин, та передбачають, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України, а також, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення валютного законодавства визначено Законом України від 21 червня 2018 року №2473-VIII “Про валюту і валютні операції» (далі - Закон №2473) та постановами Правління Національного банку України (НБУ).
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону №2473 Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону №2473 у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Згідно ч. 3 ст. 13 Закону №2473 у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України “Про валюту і валютні операції», порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Правління Національного банку України (далі - НБУ) затвердило постановою від 02 січня 2019 року №5 “Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» (далі - Положення №5).
Згідно із пунктом 21 розділу ІІ вказаного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
У зв'язку з введенням Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану в Україні, Правлінням НБУ прийнято постанову від 24.02.2022 № 18 “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», якою з 05 квітня 2022 року встановлено граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів - 180 календарних днів (пункт 14-2 цієї Постанови). Для операцій, що проведені до 05.04.2022, граничні строки розрахунків становлять 365 календарних днів.
З метою врегулювання порядку здійснення банками валютного нагляду за дотриманням резидентами встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів Правління Національного банку України Постановою від 02.01.2019 №7 затвердило Інструкцію №7 (далі - Інструкція№7).
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції №7, здійснення поставки за операцією з імпорту товару - оформлення визначених у цій Інструкції типів митних декларацій (у разі ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки відповідно до договору (в інших випадках).
Згідно з підпунктом 3 пункту 9 Розділу ІІІ Інструкції №7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IM-40 “Імпорт», IM-41 “Реімпорт», ІМ-51 “Переробка на митній території», IM-72 “Безмитна торгівля», IM-75 “Відмова на користь держави», IM-76 “Знищення або руйнування» (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред'явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД).
Відповідно до ч.1 ст.325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Згідно пункт 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМУ №1388 від 07.09.1998, що транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
При вирішення даного спору суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 07 листопада 2024 року у справі № 380/9564/23, у якій Суд виснував, що з урахуванням положень вищенаведеного цивільного законодавства та законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пов'язаного з її здійсненням валютного контролю (за валютними операціями), при вирішенні таких спорів визначальним є встановлення факту виконання/не виконання відповідних обов'язків за вказаними договорами (контрактами) у встановлені строки (щодо отримання товару, сплати або повернення коштів (валютних цінностей)). При цьому, судова практика вирішення таких спорів свідчить, що встановленню та дослідженню підлягають обставини, як щодо формального дотримання спеціального законодавства (Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність», Закону України “Про валюту і валютні операції» та ін.), так і цивільного законодавства, з якими пов'язуються встановлення фактів виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
Таким чином суд зазначає, що для правильного вирішення спірних правовідносин у цій справі необхідно з'ясувати виконання позивачем та його контрагентом договору (в частині здійснення розрахунків за поставлений товар та надходження такого товару на митну територію України на користь позивача) з урахуванням вимог вказаного спеціального законодавства.
Як було встановлено судом, що ФОП ОСОБА_1 (покупець) уклав зовнішньоекономічний контракт з компанією нерезидентом SCHLESIGER INDUSTRIE-UND TECHNIK (Німеччина) (продавець) №2 від 26.06.2023. Предметом контракту є продаж продавцем та передання у власність покупця транспортного засобу марки Mercedes, НОМЕР_4 , 2014 року випуску за ціною 17000,00 Євро.
Відповідно до умов даного контракту оплата загальної вартості товару здійснюється по передоплаті в безготівковій формі на рахунок продавця (п.2.2), валюта, що використовувалась для цілей цього контракту - ЄВРО (п. п. 2.3, 2.4), строк поставки товару 30 днів, покупець поставляє товар власними силами (п.3.4).
На виконання умов контракту ФОП ОСОБА_1 29.06.2023 здійснив попередню оплату на банківський рахунок компанії нерезидента SCHLESIGER INDUSTRIE-UND TECHNIK згідно платіжної інструкції в іноземній валюті через SWIFT від 29.06.2023 №19 на суму 17000,00 грн. з призначенням платежу: “PRPMNT FOR tractor Mercedes ACC CNTR N2 DD 26.06.2023, POL:DE, POD:UA». Ініційований ФОП ОСОБА_1 платіж виконаний банком згідно банківської платіжної інструкції №19JBKLN6 від 29.06.2023.
З урахуванням положень пункту 7 Інструкції №7, відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків ФОП ОСОБА_1 , щодо поставки товару на митну територію України розпочався з 29.06.2023 (з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта).
Згідно долученого до матеріалів справи розрахунку пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності ФОП ОСОБА_1 граничний термін надходження валютної виручки (товару) по здійсненні останнім попередньої оплати - 27.12.2023.
Відповідно до інвойсу №0623920 від 26.06.2023, експортної декларації №MRN 23DE735209769752B0 від 27.06.2023, митної декларації з імпорту ІМ 40 за №23UA209160007747U2 від 07.07.2023, нерезидентом SCHLESIGER INDUSTRIE-UND TECHNIK на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №2 від 26.06.2023 було поставлено на митну територію України на користь ФОП ОСОБА_1 сідельний тягач марки Mercedes-Веnz загальною вартістю 17000,00 євро. Відтак, поставка товару здійснена до закінчення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених Національним банком України (до 27.12.2023).
Крім інвойсу та митних декларацій, той факт, що поставка транспортного засобу здійснена саме на ФОП ОСОБА_1 підтверджують платежі за митне оформлення транспортного засобу, здійснені платником ФОП ОСОБА_1 з розрахункового рахунку ФОП згідно платіжної інструкції №76С0НJQ3J від 06.07.2023 в сумі 217100,00 грн. та №77C0TLL7D від 07.07.2023 в сумі 6184,23 грн.
Вказаний факт підтверджує долучений до матеріалів справи лист нерезидента SCHLESIGER INDUSTRIE-UND TECHNIK від 28.02.2025, у якому продавець повідомив, що компанія здійснила експортну поставку - сідельного тягача марки Mercedes-Веnz, НОМЕР_4 , 2014 року випуску саме на користь ФОП ОСОБА_1 згідно інвойсу №0623920 від 26.06.2023 та експортної декларації MRN 23DE735209769752B0 від 27.06.2023 та про те, що попередньо отримані кошти від платника ФОП ОСОБА_1 , в сумі 17000,00 євро, що надійшли на рахунок компанії згідно платіжної інструкції через SWIFT №(MUR) 19 від 29.06.2023, зараховані компанією як передоплату за товар - сідловий тягач Mercedes НОМЕР_4 , що експортувався в Україну для вантажоодержувача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на підставі експортної декларації MRN 23DE735209769752B0 та інвойсу № UA0623920.
На виконання положення ст.325 ЦК України та п.6 Порядку №1388, транспортний засіб - сідловий тягач Mercedes-Benz, НОМЕР_4 після розмитнення в Україні був зареєстрований за реєстраційним номером НОМЕР_2 на власника фізичну особу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), про що органом ТСЦ 4646 видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 08.07.2023.
Починаючи з 09.08.2023 ФОП ОСОБА_1 використовує вказаний транспортний засіб у своїй господарській діяльності (КВЕД 49.41- надання послуг з вантажного автомобільного транспорту), про що свідчать долучені до матеріалів справи міжнародні транспортні накладні (СMR), зокрема: №1/2 від 09.08.2023, №б/н від 01.09.2023, №б/н від 06.09.2023, №544545423 від 12.09.2023, у відповідних графах яких вказано реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , яким здійснювалось перевезення товару.
Відповідачем не спростовано жодними належними, достатніми та допустимими доказами, що фінансові зобов'язання ФОП ОСОБА_1 перед його контрагентом-нерезидентом виконані в повному обсязі, а товар, за який Продавцю за зовнішньоекономічним контрактом було сплачено повну вартість (17000,00 євро), був імпортований на територію України та переданий Покупцю (Позивачу) до закінчення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених Національним банком України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
У межах спірної перевірки контролюючим органом не було зазначено жодних належних доводів та доказів на підтвердження того, що позивачем допущено порушення законодавчо встановленого строку розрахунків по імпортних операціях за зовнішньоекономічним контрактом з нерезидентом. В даному випадку, контролюючий орган обмежився лише інформацією Національного банку України про виявлені агентами валютного нагляду (АТ КБ “Приватбанк») факти ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів станом на 01.01.2024.
Відповідачем не було надано належної оцінки документам, які надані позивачем контролюючого органу при проведенні перевірки, зокрема, щодо розрахунку позивачем з контрагентом - нерезидентом за поставлений товар у встановленому контрактом розмірі та у відповідності до строку такого розрахунку, що товар був поставлений позивачу (що не заперечувалось контролюючим органом) до закінчення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених Національним банком України, що за імпортований товар сплачені усі митні платежі; що цей товар вже з 09.08.2023 використовується ФОП ОСОБА_1 при здійсненні ним своєї господарської діяльності тощо.
Як слідує зі змісту відзиву на позов та з спірного акта перевірки, відповідач не заперечує здійснення контрагентом позивача SCHLESIGER INDUSTRIE-UND TECHNIK факту поставки товару в Україну на виконання умов Контракту №2 від 26.06.2023. Однак на переконання відповідача, така поставка здійснена на користь ОСОБА_1 , а не на користь ФОП ОСОБА_1 , який є стороною контракту, тому на думку відповідача валютна операція (здійснення авансового платежу 29.06.2023) вважається незавершеною.
Суд критично оцінює такий висновок відповідача, оскільки такий суперечить положенням п. 3 ст. 13 Закону №2473, підпункту 6 Розділу 1, підпункту 3 пункту 9 Розділу ІІІ Інструкції №7, які у своїй сукупності визначають однією із допустимих підстав для завершення валютного контролю за імпортною операцією - здійснення поставки товару з оформленням МД типу IM-40 “Імпорт».
З матеріалів справи вбачається, що здійснення поставки товару в Україну оформлене митною декларацією типу IM-40 “Імпорт» №23UA209160007747U2 від 07.07.2023. Відтак підстави для визнання валютної операції від 29.06.2023 незавершеною у відповідача відсутні.
Висновок про те, що митна декларація №23UA209160007747U2 від 07.07.2023 оформлена на отримувача громадянина ОСОБА_1 , а не на ФОП ОСОБА_1 відповідач обґрунтовує лише тим, що у декларації у графі “одержувач» зазначено лише паспорт НОМЕР_3 від 13.04.2023 та його адресу АДРЕСА_1 та не вказано “Фізична особа-підприємець».
Суд вважає такий висновок відповідача безпідставним та необґрунтованим, оскільки відомості про осіб, що вказуються у графі 8 митної декларації при здійсненні імпорту “одержувач» однаковий як для фізичної особи так і для фізичної особи -підприємця.
Так, наказом Міністерством фінансів України, від 30.05.2012 №651 затверджено Порядок заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа (далі - Порядок №651).
Згідно пункту 2 Розділу 2 Порядку №651 відомості про осіб при заповненні графи 8 митної декларації “одержувач» при поміщені товарів у митні режими імпорту здійснюється з врахуванням відомостей про осіб згідно з Додатком до цього Порядку “Порядок наведення відомостей про осіб».
У цьому Додатку визначено наступний порядок наведення відомостей про осіб:
“1.У правому верхньому куті зазначається літерний код альфа-2 країни місцезнаходження (для громадян, у тому числі фізичних осіб - підприємців,- місця постійного проживання) відповідно до Переліку кодів країн світу, далі через знак “/» - податковий номер платника податків відповідно до пункту 2.2 розділу II Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462) (у разі наявності). Для податкового номера, який складається менше ніж з 10 символів, відомості після знака “/» доповнюються на початку нулями до 10 символів.
2.Для громадян-резидентів, у тому числі фізичних осіб - підприємців, зазначаються власне ім'я, прізвище, серія (за наявності) та номер паспорта.
3.Для громадян-резидентів, у тому числі фізичних осіб - підприємців, указуються відомості про їх місце проживання.
4. У лівому нижньому куті графи проставляється: для осіб, стосовно яких статтею 455 Митного кодексу України встановлено вимогу про перебування на обліку осіб, які під час провадження своєї діяльності є учасниками відносин, що регулюються законодавством України з питань митної справи,- обліковий номер особи;
для осіб, стосовно яких відсутні вимоги про перебування на такому обліку,- відомості не зазначаються. »
Як вбачається з митної декларація з імпорту ІМ 40 за №23UA209160007747U2 від 07.07.2023 року у графі 8 декларації “одержувач» зазначено: “UA/3155305850, ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_3 від 13.04.2018, АДРЕСА_2 . »
Суд наголошує, що відомості про особу, зазначені у графі 8 митної декларації з імпорту, заповнені у відповідності до пункту 2 Розділу 2 Порядку №651 та не можуть свідчити про те, що вказана декларація оформлена на фізичну особу - громадянина, оскільки такі ж відомості про особу зазначаються і для одержувача - фізичної особи - підприємця. Більше того, у графі 8 декларації вказано РНОКПП ОСОБА_1 , за яким останнього зареєстровано як фізичну особу підприємця у Єдиному державному реєстрі.
Натомість усі інші супровідні документи, що подавались позивачем при оформленні митної декларації з імпорту ІМ 40 за №23UA209160007747U2 від 07.07.2023 та були надані відповідачу під час проведення спірної перевірки: інвойс від 26.06.2023 №0623920, експортна декларація країни експортера №MRN 23DE735209769752B0 від 27.06.2023, міжнародна транспортна накладна (CMR), платіжні інструкції про сплату митних платежів за митне оформлення товару, свідчать про те, що поставка здійснювалась саме на ФОП ОСОБА_1 як суб'єкта господарювання.
Відтак, не зазначення у графі 8 митної декларації абревіатури “ФОП» не свідчить про те, що імпортна операція відбулась не в межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 та не є підставою для визнання валютної операції незавершеною.
Водночас лише та обставина, що фізична особа - підприємець не відобразила наявність у неї такого статусу в тексті укладеного договору, не змінює характеру набутих нею прав та обов'язків як таких, що виникли з господарських правовідносин, якщо такі правовідносини мають ознаки здійснення їх у межах господарської діяльності (такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 161/6253/15-ц, від 07.04.2020 у справі № 743/534/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15, від 21.03.2018 у справі № 725/3212/16-ц).
Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідачем не спростовано жодними належними та допустимими доказами факту надходження товару на митну територію України на користь позивача в межах законодавчо встановлених строків, а тому висновки відповідача щодо наявності порушень позивачем ч. 1, ч. 2 ст. 13 Закону України “Про валюту і валютні операції», що викладені в Акті перевірки від 14.02.2025 та у відзиві на позов є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, які натомість підтверджені позивачем належними і допустимими доказами.
Як зазначалось вище, висновок контролюючого органу про нібито поставку товару на фізичну особу, а не на ФОП не може бути підставою незавершення валютної операції, оскільки поставка товару оформлена митною декларацією типу IM-40 “Імпорт», як цього вимагає підпункт 6 Розділу 1 та підпункт 3 пункту 9 Розділу ІІІ Інструкції №7 та відомості про особу одержувача заповнені з реквізитами визначеними як для фізичної особи -підприємця як цього вимагає пункт 2 Розділу 2 Порядку №651.
На переконання позивача, з яким погоджується суд, не зняття банком з контролю валютної операції, здійсненої ФОП ОСОБА_1 29.06.2023 по Контракту №2 від 26.06.2023 спричинене допущеною представником декларанта (ФОП ОСОБА_1 ) помилкою при заповненні графи 28 декларації “фінансові та банкіські відомості», а саме - не зазначення в графі 28 реквізитів банку декларанта - АТ КБ “Приватбанк», що в свою чергу спричинило не включення Митним органом митної декларації з імпорту ІМ 40 за №23UA209160007747U2 від 07.07.2023 року у Реєст митних декларацій, які у свій час надсилались АТ КБ “Приватбанк». Відповідно АТ КБ “Приватбанк», не отримавши від Митного органу вказану декларацію не зміг зняти відповідну валютну операцію з контролю.
Разом з тим, допущена помилка не призвела до несплати ФОП ОСОБА_1 усіх належних до сплати у даному випадку митних платежів, а саме - останні були сплачені в загальній сумі 223284,23 грн. згідно платіжних інструкцій №76С0НJQ3J від 06.07.2023, №77C0TLL7D від 07.07.2023.
Контролюючий орган у акті перевірки не встановив неправомірного звільнення позивача від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, а також не встановив незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно ст. 268 Митного кодексу України допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.
Відповідно до п.п.112.8.12 п. 112.8. ст.112 ПК України, обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є, зокрема: інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України.
Враховуючи наведені положення законодавства, зважаючи на встановлені обставини справи, суд висновує, що допущення помилки у імпортній митній декларації без встановлення контролюючим органом недоплати усіх належних митних платежів за цією імпортною поставкою є обставиною, яка звільняє позивача від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи на підставі п.п.112.8.12 п. 112.8. ст.112 ПК України.
При цьому, суд наголошує на тому, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки.
Так, Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджений наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 (далі - Порядок №727).
За змістом пунктів 3-5 зазначеного розділу Порядку №727 описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.
Про обов'язок деталізувати зміст виявлених порушень та необхідність відповідності такого опису вказаним висновкам про вчинене в акті перевірки акцентує увагу в численних рішеннях і Верховний Суд, зокрема в постанові від 26 червня 2023 року у справі №815/6819/14.
З огляду на вказані норми Порядку № 727 суд звертає увагу на те, що в акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем ч. 1 та ч. 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII “Про валюту та валютні операції».
Положення законодавства - ч. 2 статті 13 Закону України “Про валюту та валютні операції» та п.7 розділу ІІ Інструкції №7, на які відповідач посилається у спірному акті, регулюють питання експортних операцій, в той час як предметом дослідження відповідачем були імпортні операції позивача.
Спірне податкове повідомлення - рішення від 13.03.2025 також містить розбіжності з Актом перевірки від 14.02.2025, зокрема у спірному ППР вказано, що на підставі акта перевірки встановлено порушення ч.1 та ч.3 Закону України“Про валюту та валютні операції», разом з тим як у висновку акту перевірки вказано про встановлення порушення ч.1 та ч.2 Закону України “Про валюту та валютні операції».
Відтак, контролюючий орган, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення №10598/13-01-24-08 від 13.03.2025, яким за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності до платника податків фізичної особи ОСОБА_1 застосовано пеню у розмірі 699614,60 грн., діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового і валютного законодавства, оскільки позивачем не було порушено положень ч. 1, ч. 2 ст. 13 Закону України “Про валюту та валютні операції», що обумовлює безпідставність застосування до позивача санкцій, передбачених частиною п'ятою статті 13 Закону № 2473-VIII.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №10598/13-01-24-08 від 13.03.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5597,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна