27 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5042/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу:
за позовом: Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення податкового боргу,-
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 17155,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що станом на час звернення до суду у відповідача обліковується податковий борг по податку на доходи фізичних осіб. Відповідачем не вживаються заходи щодо погашення заборгованості самостійно. Крім того, зазначає, що відповідачу надсилалась податкова вимога, проте податковий борг залишився не сплаченим. Відповідач в порушення вимог податкового законодавства добровільно не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені законодавством строки, тому податковий борг необхідно стягнути в судовому порядку.
Згідно частин 3, 4 статті 171 КАС України якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
На запит суду (вих. №9756/25 від 28.07.2025) щодо місяця реєстрації відповідача судом отримано інформацію від Центрального-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, згідно якої відомості про місце реєстрації відповідають вказаним у позовній заяві.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та встановлено строки для вчинення процесуальних дій (а.с. 16).
Зазначену ухвалу направлено, рекомендованим листом на адресу, яка вказана у позові та підтверджена ЄДДР та отримано відповідачем 04.09.2025 року (а.с. 19).
18.09.2025 року відповідач подала відзив на позовну заяву, за змістом якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу. Вказує, що податкові повідомлення-рішення не містять обов'язкових реквізитів (відсутній кадастровий номер земельної ділянки), що на думку відповідача є підставою вважати ППР неузгодженим (а.с. 20-39).
Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався.
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до наданих позивачем матеріалів, за фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рахується податковий борг по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами, в сумі 17155,68 грн.
Податковий борг виник внаслідок несплати грошових самостійно задекларованих ОСОБА_1 зобов'язань.
Контролюючим органом було сформовано податкові повідомлення-рішення (форма «Ф»):
№247208-24/11-16 від 25.10.2023 року (термін сплати 24.12.2023) на суму 8577,84 грн.;
№419032-24/11-16 від 29.05.2024 року (термін сплати 27.12.2024) на суму 8577,84 грн.
03.07.2024 року ОСОБА_1 отримала вказані податкові повідомлення-рішення, про що свідчить особистий підпис відповідачки на корінцях ППР (а.с. 7).
Отже, вказані рішення отримано відповідачем та не виконано, доказів їх оскарження матеріали справи не містять.
Наявність боргу підтверджено також копією інтегрованої картки платника податків (а.с. 6), довідкою про стан заборгованості станом на 11.07.2025 року (а.с. 5) та розрахунком заборгованості (а.с. 4 зв.).
Вирішуючи спір, суд враховує, що мінімальне податкове зобов'язання було запроваджено Законом України від 30.11.2021 року №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень».
Мінімальне податкове зобов'язання (далі - МПЗ) - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Податкового кодексу України (п.п. 14.1.114-2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Тобто, МПЗ - обов'язковий платіж, що становить мінімальну суму податків, які повинен сплатити власник чи користувач земельної ділянки, віднесеної до сільськогосподарських угідь.
Загальне мінімальне податкове зобов'язання - це сума МПЗ кожної із земельних ділянок, якими володіє чи користується платник МПЗ (далі - загальне МПЗ).
У разі згоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов'язанням та/або розрахованою сумою річного податкового зобов'язання з податку такий платник зобов'язаний сплатити зазначену у відповідному податковому повідомленні-рішенні суму податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.п. 170.14.6 п. 170.14 ст. 170 Кодексу).
Відповідно до п.п 170.14.6 п. 170.14 ст. 170 Кодексу, у разі незгоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним МПЗ та/або розрахованою у відповідному податковому повідомленні-рішенні сумою річного податкового зобов'язання з податку такий платник податку має право у порядку, встановленому ст. 42 Кодексу, протягом 30 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення звернутися до контролюючого органу для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суми податку, з наданням підтвердних документів, зокрема щодо:
земельних ділянок, що знаходяться у платника податку у власності та/або постійному користуванні або в оренді (суборенді, емфітевзисі), їх нормативної грошової оцінки та площі;
суми доходу, отриманого від реалізації власної сільськогосподарської продукції;
суми сплачених податків, зборів, платежів.
Відповідач власноруч отримала податкові повідомлення-рішення та не оскаржила їх. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Отже борг визначений у податкових повідомленнях рішеннях є узгодженим та підлягає сплаті.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податковий борг - сума грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Доказів сплати зазначених сум до суду не надано.
У зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, відповідачем було сформовано податкову вимогу №0008446-1307-1128 від 22.09.2023 року на суму 4459,81 грн. (а.с. 4), яку надіслано відповідачу та вважається отриманою відповідачем 22.11.2023 року (а.с.4 зв.). Борг за вказаною податковою вимогою не сплачено.
Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученим і якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно абз. 2 п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платник податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платині податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Таким чином, в термін обумовлений чинним законодавством, обов'язок, щодо сплати податкового зобов'язання, відповідач не виконав.
Докази, які б підтверджували, що вказана податкова вимога відповідачем оскаржувалась, у справі відсутні.
Суд зазначає, що статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі - ПК України).
Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пунктом 59.1 та 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що податковим органом надсилалась відповідачу податкова вимога про сплату податкового боргу, однак відповідач не виконав її належним чином та не сплатив узгоджені грошові зобов'язання зі сплати податку.
Підпункт 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачає право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
За змістом п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відтак, податковий борг відповідача підлягає стягненню в примусовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених по справі обставин, суд приходить до висновку, що позивач довів суду правомірність заявлених вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у справі відсутні, будь-які судові витрати у справі стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Кіровоградській області до фізичної особи ОСОБА_1 , про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами (код класифікації доходів бюджету 11011300) в сумі 17155,68 грн. на користь Приютівської територіальної громади.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО