про витребування доказів
28 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/2455/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту також відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та несплати на суму грошового забезпечення позивача за період його служби з 29.10.2014 по 22.12.2015 у Військовій частині НОМЕР_2 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати на суму грошового забезпечення позивача за період його служби з 29.10.2014 по 22.12.2015 у Військовій частині НОМЕР_2 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та сплатити його на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів по застраховані особі - ОСОБА_1 за період його служби з 29.10.2014 по 22.12.2015 у Вій2ськовій частині НОМЕР_2 ;
- зобов'язати відповідача подати до відповідного органу доходів і зборів за місцем обліку по застрахованій особі - ОСОБА_1 за період його служби з 29.10.2014 по 22.12.2015 у Військовій частині НОМЕР_2 звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановленою законом формою.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні відповідача та, відповідно, здійснювала нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення. Проте, в порушення законодавчо встановлених вимог, відповідачем відносно позивача не подавались до органу доходів і зборів звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та не сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 29.10.2014 по 22.12.2015.
Позивач наголошує на тому, що про оскаржувану бездіяльність дізнався 06.12.2024 під час формування довідки за формою ОК-7.
Бездіяльність відповідача щодо ненарахування та несплати на суму грошового забезпечення позивача за період його служби з 29.10.2014 по 22.12.2015 у Військовій частині НОМЕР_2 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також щодо неподання до органу доходів і зборів звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування слугувала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог у відзиві, поданому до суду через систему «Електронний суд» 25.02.2025, зазначив, що під час збирання витребуваних судом доказів виявлено, що ОСОБА_1 ніколи не проходив військову службу за контрактом, строкову військову службу чи службу по мобілізації у ВЧ НОМЕР_1 , а тому відповідачем не порушувались права та інтереси позивача в межах спірних відносин.
У відзиві, поданому до суду через систему «Електронний суд» 12.03.2025, відповідач зазначив, що ВЧ НОМЕР_1 за спірний період нараховувала та сплачувала страхові внески з грошового забезпечення, отриманого позивачем. При цьому, звітність в електронній формі щодо сплачених страхових внесків з грошового забезпечення військовослужбовців до контролюючого органу не подавалась, оскільки на той час не була передбачена. Така звітність започаткована з травня 2016 року. На переконання відповідача, за означених обставин у позивача можуть бути відсутні відомості щодо сплаченого ЄСВ в електронному кабінеті Пенсійного фонду України.
Відповідач стверджує, що до травня 2016 року контролюючі органи, такі я к орган пенсійного забезпечення та орган податкової (фіскальної) служби, здійснювали перевірку сплаченого ВЧ НОМЕР_1 єдиного соціального внеску з грошового забезпечення військовослужбовців та заробітної плати працівників безпосередньо за місцезнаходженням платника на підставі первинних документів та за результатами проведених перевірок відсутні будь-які порушення щодо несплати чи сплати не у повному обсязі єдиного внеску.
Відповідач вважає, що для підтвердження інформації щодо сплати ЄСВ за спірний період йому потрібно звернутись до органу пенсійного забезпечення за місцем реєстрації.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, у суду виникла необхідність витребування додаткових доказів у справі.
Згідно з частиною третьою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Статтею 129 Конституції України обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена як одна з основних засад судочинства.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Суд зазначає, що за приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 9 КАС України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частині четвертій статті 9 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Таким чином, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує суд вчинити всі необхідні дії для повного та всебічного з'ясування фактичних обставин справи з метою забезпечення прийняття правосудного рішення.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Положеннями частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи.
Згідно частини шостої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України6. якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно статті 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Частиною першою статті 149 КАС України закріплено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень.
У період виникнення спірних відносин (протягом 2014 та 2015 років) чинними були Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 №454 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за №1628/24160, який втратив чинність з 30.04.2015 (далі по тексту також - Порядок №454), а також Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 №435 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905 (далі по тексту також - Порядоі№435), прийнятих на виконання статті 6 Закону № 2464-VI.
Відповідно до пункту 1.3 розділу І Порядку №454 цей Порядок встановлює порядок, строки подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено суми єдиного внеску до органів доходів і зборів, та його форму.
Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку №454 визначено, що звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік в органах доходів і зборів в один із таких способів: засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством; на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації; на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти.
Звіт, надісланий поштою, не вважається поданим.
Згідно пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку №454 страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.5, 3.6 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів доходів і зборів звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду.
Звітним періодом є календарний місяць.
Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.
За приписами пункту 4.1 розділу IV Порядку №454 звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №435 цей Порядок встановлює порядок, строки подання Звіту до фіскальних органів та його форму.
Згідно пункту 1 розділу IV Порядку №435 звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.
Оскільки на період виникнення спірних відносин на страхувальників було покладено обов'язок формування та подання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд вважає за необхідне витребувати від відповідача копії звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2014 року - грудень 2015 року відносно застрахованої особи - ОСОБА_1 , з доказами їх подання до органів доходів і зборів.
Керуючись статтями 12, 72, 77, 80, 94, 241 - 243, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Витребувати від відповідача:
- копії звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2014 року - грудень 2015 року відносно застрахованої особи - ОСОБА_1 , з доказами їх подання до органів доходів і зборів.
2. Витребувані докази надати суду протягом п'яти календарних днів з моменту отримання копії цієї ухвали (або її тексту засобами зв'язку).
3. Зобов'язати відповідача у випадку неможливості подати докази, витребувані судом, або неможливості подати такі докази у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
4. Роз'яснити, що відповідно до положень статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України за неподання без поважних причин доказів, витребуваних судом, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом, зокрема, штраф або тимчасове вилучення доказів для дослідження судом.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
5. Роз'яснити, що відповідно до положень статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
6. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Дудін С.О.