про залишення позовної заяви без руху
27 жовтня 2025 року м. Київ справа № 320/52199/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:
- Визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 10.10.2022 по 16.10.2024, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 - 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2024 роки та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024.
- Зобов?язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України обчислити та виплатити ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення за період з 10.10.2022 по 16.10.2024, грошову допомогу для оздоровлення за 2022 - 2024 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2024 роки та одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, з урахуванням раніше виплачених сум..
Відповідно до частин першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Подана позовна заява вимогам зазначених статей не відповідає.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячне грошове забезпечення за період з 10.10.2022 по 16.10.2024, грошову допомогу для оздоровлення за 2022 - 2024 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2024 роки, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України», який складав у 2024 році.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписи абзацу 1 ч. 2 ст. 122 КАС визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, у зазначених положеннях КАС відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Згідно з усталеною практикою Верховного суду, умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права».
Період з 19.07.2022 по 16.10.2024 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Окрім іншого, суд ураховує, що відповідно до пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
Постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651, якою з 24:00 год 30.06.2023 року скасовано карантин, опублікована в офіційному виданні “Урядовий кур'єр» № 130 30.06.2023 року, тобто в останній день карантину.
Відповідно з урахуванням пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 Кодексу законів про працю України, почався з 01.07.2023 року.
Питання застосування частини другої статті 233 КЗпП України у подібних правовідносинах у зв'язку із змінами її редакції та строку звернення до суду з урахуванням скасування карантину було предметом розгляду Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
Позивач зазначає, що лише з листа відповідача від 13.09.2025 отримав інформацію щодо того, за яким механізмом нараховувалось та сплачувалось позивачу грошове забезпечення.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, грошовий атестат був отриманий позивачем 23.10.2024 року, з яким позивач ознайомився при звільненні з військової служби особисто, про що свідчить його власноручний підпис, а позовна заява була одержана Київським окружним адміністративним судом 22.10.2025 року.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, суд зазначає, що позивач набуває достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Отже, саме дата вручення позивачу грошового атестата - 23.10.2024 є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду у вказаній частині позовних вимог.
Натомість, позивач у позовній заяві не надав жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин, що об'єктивно перешкоджали йому подати адміністративний позов у межах строків, передбачених законодавством. Тобто, позивач не обґрунтував, чому не зміг звернутися до суду вчасно, а також не подав відповідних доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних причин для пропуску строку звернення до суду.
За правилами частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із частиною 6 статті 161 КАС, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки можуть бути усунені, у десятиденний строк, з дня вручення даної ухвали, шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду за захистом своїх прав.
Керуючись статтями 122, 123, 160-162, 169, 171, 241-243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позовну заяву- залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, для усунення вказаних недоліків.
Матеріали відносно усунення недоліків позовної заяви у цій справі необхідно подати безпосередньо до канцелярії Київського окружного адміністративного суду чи засобами підсистеми Електронний суд.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати (надати) позивачу (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Сас Є.В.