28 жовтня 2025 року Київ №320/38991/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (ТУ ДСА в Київській області).
Просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо видачі довідки №154 від 24.07.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якої на 01.01.2023 розмір його суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 110355,00 грн, у тому числі посадовий оклад - 63060,00 грн, доплата за вислугу років - 37836,00 грн, доплата за науковий ступінь 9459,00 грн із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, у розмірі 2102,00 грн, який визначено у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710- IX, а також довідки № 155 від 24.07.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якої на 01.01.2024 розмір суддівської винагороди позивача, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 110355,00 грн, у тому числі посадовий оклад - 63060,00 грн, доплата за вислугу років - 37836,00 грн, доплата за науковий ступінь 9459,00 грн із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, у розмірі 2102,00 грн, який визначено у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX;
- зобов'язати відповідача видати довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2023, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду у 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX встановлено у 2023 році на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 2684,00 грн, а також довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX встановлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24.07.2024 звернувся до відповідача з проханням надати довідку про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2023 та 01.01.2024 для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн; однак такі довідки не було видано, натомість оформлено відповідні довідки №154 та №155, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн. Також звернув увагу, що рішенням суду, яке набрало законної сили, зобов'язано ТУ ДСА провести нарахування і виплату суддівської винагороди, матеріальної допомоги на оздоровлення тощо (за період, коли внесено зміни відповідним законом про державний бюджет до розрахункової величини для виплати суддівської винагороди і до звільнення позивача у відставку), виходячи з базового розміру посадового окладу судді у 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Посилаючись на норми Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», практику Європейського суду з прав людини, просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 22.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
Відповідач надіслав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказали, що Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового окладу судді у розмірі 2102,00 грн, такі положення не визнавались неконституційними. Зазначили, що ТУ ДСА як розпорядник бюджетних коштів щодо місцевих судів нижчого рівня здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом видатків на відповідний бюджетний період. Звертали увагу, що не можна стверджувати, що встановлення окремих розмірів прожиткового мінімуму для суддів призвело до порушення гарантій їх незалежності. Також наголосили, що територіальне управління жодними своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не вчиняло дій, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як вбачається з відповідного посвідчення № НОМЕР_1 , є суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області у відставці.
У липні 2024 року позивач звернувся до ТУ ДСА в Київській області із заявою про видачу довідок станом на 01.01.2023 та 01.01.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
У відповіді ТУ ДСА від 24.07.2024 № 02-16/1653/24 вказали, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Зазначили, що статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня у розмірі 2102,00 грн.
Також 24.07.2024 позивачу видано довідки №154 та №155 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання станом на 01.01.2023 та станом на 01.01.2024, виходячи з прожиткового мінімуму у розмірі 2102,00 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За правилами статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За положеннями статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За нормами частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).
За приписами частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (частина четверта статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Згідно частин третьої, четвертої та п'ятої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (Закон №966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У Законах України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX та «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-IX (статті 7) встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. При цьому, тут же встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2023 року - 2684 гривень, з 1 січня 2024 року - 3028 гривень.
З наведеного видно, що між нормами пункту 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII з одного боку, і статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з іншого, є колізія щодо розміру прожиткового мінімуму, який підлягає застосуванню при визначенні базового розміру посадових окладів суддів.
У той же час, наведені норми статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України.
Суд підкреслює, що з цього приводу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 відступила від попередньої практики Касаційного адміністративного суду Верховного Суду і виклала наступний правовий висновок:
«Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
За правилами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, зважаючи на процитований правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, суд застосовує його і до правовідносин у випадку, який розглядається, враховує, що положення статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» стосовно визначення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного року у 2102 гривні є чинними, не визнавалися неконституційними, підлягають застосуванню, а тому правові підстави для видачі довідки позивачу про суддівську винагороду станом на 01.01.2023 та 01.01.2024 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із застосуванням базової розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року - відсутні.
Із урахуванням наведеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.