28 жовтня 2025 року справа №320/16105/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Євротрейд" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Євротрейд" з позовом до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA100340/2023/000044/2 від 04.10.2023 та №UA100340/2023/000055/1 від 21.11.2023.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що при митному оформленні товарів за митними деклараціями №23UA100340325137U2 від 03.10.2023 та №23UA100340327916U0 від 20.11.2023, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту).
Позивач стверджує, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Водночас, на думку позивача, митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що отримавши від позивача МД №23UA100340325137U2 від 03.10.2023 та №23UA100340327916U0 від 20.11.2023 на товар встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складових митної вартості.
Відповідач стверджує, що за наслідками перевірки поданих позивачем документів, митницею відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості, а за наслідками проведеної з декларантом консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митну вартість товарів за МД позивача було визначено за резервним методом визначення митної вартості, що, на думку відповідача, свідчить про правомірність вчинених ним дій та законність спірних рішень, просить в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Євротрейд" (ідентифікаційний код 37783352, місцезнаходження: 03151, м.Київ, просп.Повітрофлотський, буд.66) зареєстровано в якості юридичної особи.
Судом встановлено, що 23.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МД Євротрейд" (Покупець) та Laiwu Gold Harvest Traiding Corporation (Продавець) було укладено контракт №23/11, за умовами якого продавець зобов'язався поставити на умовах FOB Qingdao, Китай відповідно Інкотермс 2010 продукти харчування (в кількості, за цінами та вартістю, які визначені сторонами даного контракту в інвойсах).
Відповідно до пункту 2.1 контракту найменування, асортимент, кількість, ціна, вартість продукції, яка поставляється, визначається сторонами контракту в інвойсах (проформах-інвойсах), які оформлені на підставі заявки.
Пунктом 5.1 контракту визначено, що загальна сума контракту відповідає сумам інвойсів (проформ-інвойсів), які є невід'ємною частиною даного контракту і відповідають умова поставки FOB Qingdao, Китай, відповідно Інкотермс - 2010.
Судом встановлено, що позивачем подано до оформлення відповідачу ЕМД №23UA100340325137U2 від 03.10.2023 для митного оформлення товарів, у графі 31 якої зазначено:
- товар 1: Продукти переробки овочів, плодів або інших частин рослин, без додавання спирту та без цукру, вміст вільної легкої кислоти в перерахунку на оцтову кислоту у продукті менш чим 0,5 мас%: імбир маринований білий "Стандарт" - 4500 ящ.; 3000 ящ.
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані:
- (0271) пакувальний лист б/н від 25.06.2023;
- (0325) рахунок-проформа №SMZ21137-140 від 29.11.2021;
- (0380) рахунок - фактура (інвойс) №SMZ23048 від 25.06.2023;
- (0705) коносамент №ZYTC230606001 ід 27.06.2023;
- (0730) автотранспортна накладна №5598/2 від 25.09.2023;
- (0730) автотранспортна накладна №5598/5від 27.09.2023;
- (0730) автотранспортна накладна №5598/4 від 27.09.2023;
- (0730) автотранспортна накладна №5598/3 від 28.09.2023;
- (0730) автотранспортна накладна №0003390 від 25.09.2023;
- (01862) декларація про походження товару №SMZ23048 від 25.06.2023;
- (3001) банківський платіжний документ №92 від 13.09.2025;
- (3001) банківський платіжний документ №252 від 23.12.2021;
- (3004) рахунок-фактура №6801 від 28.09.2023;
- (3007) довідка про вартість перевезення товару №28 від 28.09.2023;
- (3014) прейскурант б/н від 01.04.2023;
- (3016) висновок про вартісні характеристики товарів б/н від 02.10.2023;
- (4104) договір №23/11 від 23.11.2021;
- (4207) договір про надання послуг митного брокера №012-19 від 13.02.2019;
- (4301) договір про перевезення №27/10 від 27.10.2021;
- (5509) інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму "єдиного вікна" №10529585, №10536432, №10536445, №10536454 та №10536455;
- (9000) декларація виробника від 25.06.2023;
- (9000) сертифікат здоров'я від 21.06.2023;
- (9000) заявка №22 від 03.10.2023;
- (9610) копія митної декларації країни відправлення №439020230000009782 від 24.06.2023.
Розглянувши подані позивачем документи, відповідачем було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 04.10.2023 №UА100340/2023/000044/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість в митній декларації №23UA10034032513U2 від 03.10.2023 скоригував: товар з 53733,96 дол. США до 120750,00 дол. США.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складової митної вартості:
- відповідно до наданого платіжного доручення №252 від 23.12.2021 було перераховано 10912,50 дол. США, проформою-інвойсом передбачена передплата у розмірі 30%, отже фактична сума передплати не співпадає з сумою, визначеною проформою-інвойсом; у графі 70 платіжного доручення зазначено проформу-інвойс SMZ21137-140 від 29.11.2023, проте п.5.4 контракту №23/11 від 23.11.2021 передбачено оплату виключно по інвойсам;
- п.1.3 контракту визначено, що продавець зобов'язаний поставити продукцію з датою виготовлення не раніше, ніж дата, зазначена у заявці, яка до митного оформлення не надана, проформа-інвойс складена 23.12.2021, дата виробництва товару 10.06.2023, що суперечить пункту 14.3 контракту;
- наданий прас-лист б/н від 01.04.2023 визначає вартість товару з 01.04.2023 по 31.10.2023, передплата здійснювалася 23.11.2021, отже немає можливості встановити, яка була вартість товару на момент здійснення передплати;
- для підтвердження витрат на транспортування позивачем надано рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг, довідку про надання транспортно-експедиційних послуг, договір про перевезення, відповідно до яких перевізником є ТОВ "Марлайн", проте дане підприємство не зазначене у жодних транспортних документах, отже відбулося залучення третьої особи. Отже, складова митної вартості транспорті витрати не підтверджена.
У рішенні вказано, що коригування митної вартості товару здійснено з використанням резервного методу визначення митної вартості.
Судом встановлено, що позивачем подано до оформлення відповідачу ЕМД №23UA100340327916U0 від 20.11.2023 для митного оформлення товарів, у графі 31 зазначено:
- товар 1: Редька маринована приготовлена, готова до вживання без додавання оцту чи оцтової кислоти, незаморожена: редька маринована "Takuan" 500 г./уп.х 20 уп./ящ - 400 ящ.; редька маринована "Takuan" 1000 г./уп.х10 уп./ящ - 200 ящ.
- товар 2: Продукти переробки овочів, плодів або інших частин рослин, без додавання спирту та без цукру, вміст вільної легкої кислоти в перерахунку на оцтову кислоту у продукті менш чим 0,5 мас%: імбир маринований білий "Стандарт" - 600 ящ.
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані:
- (0271) пакувальний лист б/н від 18.08.2023;
- (0325) рахунок-проформа №SMZ23053 від 11.06.2023;
- (0380) рахунок - фактура (інвойс) №SMZ23053 від 18.08.2023;
- (0705) коносамент №ZМ23080085 від 20.08.2023;
- (0730) автотранспортна накладна б/н від 06.11.2023;
- (0862) декларація про походження товару №SMZ23053 від 18.08.2023;
- (1300) митна декларація №23UA100340327817U1.001 від 17.11.2023;
- (1703) картка відмови №UA100340/2023/000482 від 17.11.2023;
- (3001) банківський платіжний документ №71 від 16.06.2023;
- (3001) банківський платіжний документ №1052 від 12.10.2023;
- (3004) рахунок-фактура №026258 від 19.10.2023;
- (3004) рахунок-фактура №026865 від 03.11.2023;
- (3005) банківський платіжний документ №9321216499 від 16.11.2023;
- (3005) банківський платіжний документ №9321216498 від 16.11.2023;
- (3007) довідка про вартість перевезення товару №1269 від 08.11.2023;
- (3014) прейскурант б/н від 01.06.2023;
- (3016) висновок про вартісні характеристики товарів б/н від 16.11.2023;
- (4104) договір №23/11 від 23.11.2021;
- (4207) договір про надання послуг митного брокера №012-19 від 13.02.2019;
- (4301) договір про перевезення №2502/2021 від 10.02.2021;
- (4301) договір про перевезення №К-920/19 від 28.10.2019;
- (4301) договір про перевезення №1210-Т/21 від 28.12.2021;
- (5509) інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму "єдиного вікна" №10721692 від 17.11.2023;
- (9000) декларація виробника від 18.08.2023;
- (9000) сертифікат здоров'я від 08.08.2023;
- (9000) заявка №16 від 30.10.2023;
- (9000) заява б/н від 20.11.2023;
- (9000) заява №37 від 21.11.2023;
- (9610) копія митної декларації країни відправлення №439020230000013782 від 18.08.2023.
Розглянувши подані позивачем документи відповідачем було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 21.11.2023 №UА100340/2023/000055/1, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість в митній декларації №23UA4100340327916U0 від 20.11.2023 скоригував: товар №1 із 9018,43 дол. США до 12360,00 дол. США.; товар №2 із 4294,35 дол. США до 9660,00 дол США.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складової митної вартості:
- зовнішньоекономічний договір від 23.11.2023 №23/11 подано російською мовою, що суперечить вимогам чинного законодавства;
- в преамбулі зазначеного контракту вказано третю особу - Вантуриан Инвестменс ЛТД, яка діє від імені ТОВ "МД Євротрейд", проте відомості про третю особі відсутні у поданій до митного оформлення митній декларації та доданих до неї товаросупровідних документах;
- у митній декларації в якості виробника вказано Ables Fruits and privisions processing Co., Ltd, яка не є стороною зовнішньоекономічного договору від 23.11.2023 №23/11.
У рішенні зазначено, що у зв'язку з технічними причинами продовження гр.33 буде направлено додатковим повідомленням.
З метою випуску товарів у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нові митні декларації №23UA100340325256U0 від 05.10.2023 та №23UA100340327992U0 від 21.11.2023.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (частина перша статті 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для:1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини першої-другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18.
Як зазначено вище, у спірному рішенні від 04.10.2023 №UА100340/2023/000044/2 в якості підстави для коригування митної вартості товару відповідач вказав на те, що:
- відповідно до наданого платіжного доручення №252 від 23.12.2021 було перераховано 10912,50 дол. США, проформою-інвойсом передбачена передплата у розмірі 30%, отже фактична сума передплати не співпадає з сумою, визначеною проформою-інвойсом; у графі 70 платіжного доручення зазначено проформу-інвойс SMZ21137-140 від 29.11.2023, проте п.5.4 контракту №23/11 від 23.11.2021 передбачено оплату виключно по інвойсам;
- п.1.3 контракту визначено, що продавець зобов'язаний поставити продукцію з датою виготовлення не раніше, ніж дата, зазначена у заявці, яка до митного оформлення не надана, проформа-інвойс складена 23.12.2021, дата виробництва товару 10.06.2023, що суперечить пункту 1.3 контракту;
- наданий прас-лист б/н від 01.04.2023 визначає вартість товару з 01.04.2023 по 31.10.2023, передплата здійснювалася 23.11.2021, отже немає можливості встановити, яка була вартість товару на момент здійснення передплати;
- для підтвердження витрат на транспортування позивачем надано рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг, довідку про надання транспортно-експедиційних послуг, договір про перевезення, відповідно до яких перевізником є ТОВ "Марлайн", проте дане підприємство не зазначене у жодних транспортних документах, отже відбулося залучення третьої особи. Отже, складова митної вартості транспорті витрати не підтверджена.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до комерційного інвойсу від 23.06.2023 №SMZ23048 вартість товару 37350,00 дол. США.
Згідно з платіжними дорученням №252 від 23.12.2021 на суму 10912,50 дол. США та №92 від 13.09.2023 на суму 26437,50 дол. США позивачем було перераховано оплату за товар на загальну суму 37350,00 дол. США.
Отже, перерахована позивачем оплата за товар відповідає вартості товару, що вказана у комерційному інвойсі 37350,00 дол. США.
У зв'язку з цим, суд вважає, що невідповідність сплаченої позивачем передплати за товар розміру передоплати (30%), який визначений у проформі-інвойсі, не ставить під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів.
Крім того, суд зазначає, що в силу вимог пункту 1.1 контракту кількість, ціна та вартість поставленого товару визначається в інвойсах (проформах-інвойсах), що надаються на кожну партію поставки товару.
Отже, вказаний пункт контракту фактично розширює перелік документів, на підставі яких здійснюється оплата товару, вказавши додатково проформу-інвойс.
Також суд зазначає, що пунктом 1.3 контракту визначено, що продавець зобов'язався поставити продукцію з датою виготовлення не раніше, ніж дата, вказана у заявці, якщо інші дати виготовлення продукції не визначені сторонами додатково, а також в об'ємі та в строки, вказані у даній заявці.
Отже, з вказаного пункту вбачається, що сторони мають можливість самостійно визначати дату виготовлення товару, яка може бути і раніше, ніж дата, вказана у заявці.
З матеріалів справи вбачається, що позивач під час митного оформлення надав заявку від 03.10.2023 №22. У заявці відсутня інформація щодо дати виготовлення продукції.
Вказане свідчить про те, що поставка товару, який вироблено 10.06.2023, не суперечить вимогам зовнішньоекономічного контракту.
Щодо посилань контролюючого органу на те, що наданий прас-лист б/н від 01.04.2023 визначає вартість товару з 01.04.2023 по 31.10.2023, передплата здійснювалася 23.11.2021, отже немає можливості встановити, яка була вартість товару на момент здійснення передплати, то суд зазначає, що прайс-лист, по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів; по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців; по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.10.2020 у справі №810/690/17, від 01.03.2023 у справі №420/18880/21 та від 08.12.2022 у справі №420/2792/19.
Щодо посилань відповідача на непідтвердження позивачем розміру транспортних витрат, з огляду на те, що ТОВ "Марлайн" не зазначено у жодних транспортних документах як перевізник, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 27.10.2021 між позивачем та ТОВ "Марлайн" було укладено договір на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу №27/10.
Судом встановлено, що позивачем подано до оформлення відповідачу, зокрема, рахунок на оплату від 28.09.2023 №6801 та довідку про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.09.2023 вих.№28 на суму 599138,65 грн.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що "...якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів...".
Таким чином, враховуючи позицію Верховного Суду, суд вважає належним та достатнім доказом на підтвердження розміру витрат на перевезення подану позивачем до митного оформлення та до суду довідка про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.09.2023 вих.
Щодо рішення від 21.11.2023 №UА100340/2023/000055/1, то в якості підстав для коригування митної вартості товарів відповідач зазначив:
- зовнішньоекономічний договір від 23.11.2023 №23/11 подано російською мовою, що суперечить вимогам чинного законодавства;
- в преамбулі зазначеного контракту вказано третю особу - Вантуриан Инвестменс ЛТД, яка діє від імені ТОВ "МД Євротрейд", проте відомості про третю особі відсутні у поданій до митного оформлення митній декларації та доданих до неї товаросупровідних документах;
- у митній декларації в якості виробника вказано Ables Fruits and privisions processing Co., Ltd, яка не є стороною зовнішньоекономічного договору від 23.11.2023 №23/11.
У рішенні зазначено, що у зв'язку з технічними причинами продовження гр.33 буде направлено додатковим повідомленням.
Суд зазначає, що відповідач під час розгляду справи не надав повний текст спірного рішення.
У зв'язку з цим, предметом розгляду є правомірність висновків контролюючого органу, які вказані у тій частині рішення, яке наявне в матеріалах справи.
Суд зазначає, що контракт від 23.11.2023 №23/11 оформлений англійською та російською мовами.
У спірному рішенні відповідач посилається на ст.382 Господарського кодексу України (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), якою встановлено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.
Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів визнання вищевказаного контракту недійсним.
При цьому, суд зазначає, що відповідач не звертався з повідомленням про надання перекладу вказаного договору у порядку ст.254 Митного кодексу України, яка визначає, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
З огляду на вказане, суд вважає, що наведені відповідачем у спірному рішенні твердження щодо мови оформлення контракту не є підставою для коригування митної вартості товарів.
Щодо посилань відповідача на те, що в преамбулі контракту від 23.11.2023 №23/11 вказано третю особу - Вантуриан Инвестментс ЛТД, яка діє від імені ТОВ "МД Євротрейд", проте відомості про третю особі відсутні у поданій до митного оформлення митній декларації та доданих до неї товаросупровідних документах, то суд зазначає, що вказані обставини не ставлять під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товару, оскільки ТОВ "МД Євротрейд" є юридичною особою, та, відповідно, є самостійним суб'єктом господарювання на території України.
Щодо посилань відповідача на те, що у митній декларації в якості виробника вказано Ables Fruits and privisions processing Co., Ltd, яка не є стороною зовнішньоекономічного договору від 23.11.2023 №23/11, то суд не приймає їх до уваги, оскільки у митній декларації №23UA100340327916U0 в якості виробника товарів №1 та №2 вказане в якості виробника товару Laiwu Manhing Vegetables Fruits and Provisions Processing Co., Ltd, що відповідає вимогам п.1.4 контракту від 23.11.2021 №23/11.
Отже, зазначені відповідачем у спірних рішеннях обставини не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі частини третьої статті 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
У зв'язку з цим, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості №UA100340/2023/000044/2 від 04.10.2023 та №UA100340/2023/000055/1 від 21.11.2023 прийнято відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 13279,28 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 02.04.2024 №452169721.
Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 13279,28 підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці від 04.10.2023 №UA100340/2023/000044/2 та від 21.11.2023 №UA100340/2023/000055/1 про коригування митної вартості товарів.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Євротрейд" (ідентифікаційний код 37783352, місцезнаходження: 03151, м.Київ, просп.Повітрофлотський, буд.66) судовий збір у розмірі 13279,28 грн. (тринадцять тисяч двісті сімдесят дев'ять грн. 28 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м.Київ, бульв.Гавела Вацлава, буд.8А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.