28 жовтня 2025 року справа №640/11234/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 09.05.2022 про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві зарахувати ОСОБА_1 , до загального страхового стажу роботи, період трудової діяльності з 18.06.1978 по 04.08.1988 та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно з 12.06.2020;
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058) з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу.
Позивач вважає протиправною таку відмову та звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду прийнято до розгляду адміністративну справу та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
15.12.2022 набрав чинності Закон України № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 (далі - Закон № 2825-IX), за приписами ст. 1, 2 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
За приписами абз.2 ч.2 “Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2825-IX, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду, - абз. 3 ч.2 “Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2825-IX.
У зв'язку з вищевикладеним, на виконання приписів Закону № 2825-IX, матеріали справи №640/11234/22 передано до КОАС. За результатами автоматизованого розподілу справи №640/11234/22, головуючим у даній справі призначено суддю ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 ) прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 26.09.2023 № 925/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду за власним бажанням" здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.
За результатами повторного автоматизованого розподілу адміністративна справа була передана для розгляду судді Василенко Г.Ю.
Ухвалою Київською окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду залучено до справи співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Головне управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подало відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Так відповідач вказує, що невідповідність записів у трудовій книжці унеможливлює врахування всіх записів у ній, а саме, що періоди роботи за записами дублікату трудової книжки від 22.02.1995 НОМЕР_1 не можуть бути зараховані так як заповнення трудової книжки відбулось пізніше ніж перший запис в ній. Також, відповідач вказав, що неможливо врахувати стаж роботи за довідкою №309 від 01.06.2010, оскільки дана довідка не відповідає формі довідки, затвердженої додатком 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а саме відсутній підпис головного бухгалтера.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданим Ворошиловським РВ УМВС України в місті Донецьку, 23.05.1997.
Відповідно до записів дубліката трудової книги НОМЕР_1 у спірні періоди позивач:
- 18.06.1978 прийнятий на "Шахту імені Максима Горького" на посаду гірничоробітником підземним;
- 01.11.1978 звільнений у зв'язку з призовом в Радянську армію;
- з 14.11.1978 по 13.11.1980 проходив службу в рядах Радянської армії;
- з 04.121980 по 04.08.1988 працював на шахті імені Максима Горького" на посаді гірничоробітником підземним;
- з 11.08.1988 по 13.08.1991 працював на посаді зубного техніка ортопедичного відділення;
- з 14.08.1991 по 20.08.1994 працював у Кооперативі "Стоматсервіс" на посаді голови кооперативу;
- з 07.09.1994 по 29.01.1999 працював на посаді директора ТОВ "ЕКОСАН".
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №309 від 01.06.2010, видане ДП "Шахта імені Максима Горького", позивач працював повний робочий день на виробництві з видобутку вугілля на посадах, що передбачені Списком 1, а саме:
- з 18.06.1978 по 08.11.1978 на посаді гірничоробітник підземний;
- з 08.11.1978 проходив службу в Радянській армії;
- з 04.12.1980 по 04.08.1988 посаді гірничоробітник підземний.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, відповідно до екстериторіальності розгляду єдиної черги завдань, було прийнято рішення №262240007944 від 09.05.2022, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У вказаному рішенні відповідач зазначив, що необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 27 років.
Вік заявника 61 рік, страховий стаж становить 18 років 10 місяців 10 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи за записами дублікату трудової книжки від 22.02.1995 НОМЕР_1 , оскільки трудова книжка видана пізніше записів роботи - 22.02.1995. Також не враховано стаж за пільговою довідкою №309 від 01.06.2010, оскільки дана довідка не відповідає формі довідки, затвердженої додатком 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а саме відсутній підпис головного бухгалтера.
У спірному рішенні відповідач зазначив, що дата, з якої позивач матиме право на пенсійну виплату - 12.06.2025.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі -Закон №1788) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058).
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.
Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.08.1993 "637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки бо відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.
20 червня 1974 року постановою Держкомтруда СРСР №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі -Інструкція № 162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п.2.3 Інструкції № 162).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 2.8 Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно пп. 2.10 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я по батькові (повністю без скорочення або заміни ім'я та по батькові ініціалами) та дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Освіта середня, середня спеціальна чи вища вказується тільки на підставі документів (атестату, посвідчення, диплому).
Згідно п. 2.11. Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа відповідальна за видачу трудових книжок та після цього ставиться печатка підприємства )або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнюється трудова книжка.
Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки працівників та службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
При цьому, з 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Суд наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його документах, та їх ведення. Вказані відповідачем обставини, не можу бути підставою для неврахування спірних періодів та виключення їх з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства (установи), що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, так як інші відомості трудової книжки відповідають дійсності та є належним доказом трудового стажу позивача.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19.
Суд також наголошує, що Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 29 березня 2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, усі періоди роботи за записами дубліката трудової книжки НОМЕР_1 повинні враховуватися відповідачем для страхового стажу позивача.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно пункту 23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою ( у разі наявності).
Додаток №5 до Порядку №637 передбачає форму довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд відхиляє доводи відповідача з приводу того, що довідка не містить підпису головного бухгалтера, оскільки пунктом 23 Порядку №637 передбачено, що документи які подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Вказана довідка від 01.06.2010 №309 оформлена у відповідності до Порядку №637 та містить всю необхідну інформацію про роботу позивача у період з 18.06.1978 по 04.08.1988.
Наведені обставини свідчать про те, що пенсійним органом необґрунтовано відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.
При цьому суд зазначає, що оскаржуване рішення від 09.05.2022 №262240007944 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду у Київській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, як помилково зазначив позивач.
За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 09.05.2022 №262240007944 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.
Крім того, ефективним захистом прав позивача є зобов'язання відповідача зарахувати позивачу весь страховий стаж відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 .
Водночас, щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Призначення та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу.
Зважаючи на встановлені обставини справи, норми чинного законодавства, з метою правильного та ефективного способу захисту порушеного права суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1984,80 грн., що підтверджується квитанцією, копія якої долучена до матеріалів справи.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
На підставі викладено, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 09.05.2022 №262240007944 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 весь страховий стаж відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1984,80 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.